ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" листопада 2025 р. справа № 300/382/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Гресько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 30.07.2021, -
Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , за змістом якого (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить суд:
- зобов'язати відповідача привести стоматологічні кабінети № 91 та № 92 на вул. М. Підгірянки у м. Івано-Франківську до попереднього стану шляхом знесення добудови та звільнення коридору - спільного входу зі сторони вул. Відкрита в м. Івано-Франківськ (приведення його у попередній стан).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки, посадовими особами позивача встановлено, що на момент перевірки замовником будівництва - ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи з реконструкції стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 на вул. М. Підгірянки, 23 у м. Івано-Франківську в частині добудови без отриманого права на виконання будівельних робіт, внаслідок чого, складено акт перевірки від 30.07.2021 № 39/32-26 та протокол про адміністративне правопорушення від 30.07.2021. В подальшому, винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021 з вимогою негайно зупинити виконання будівельних робіт та усунути виявлене порушення шляхом приведення стоматологічних кабінетів № 91 та №92 на вул. М. Підгірянки у м. Івано-Франківську до попереднього стану або отримати право на виконання будівельних робіт в термін до 30.09.2021. Однак, під час перевірки виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021, встановлено не виконання відповідачем вимог припису, чим порушено абзац 4 пункту 14 Порядку № 553, внаслідок чого, складено відповідний акт перевірки від 29.10.2021 за №66/32-26, протокол про адміністративне правопорушення від 29.10.2021. За наведеного вище, у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку вимог припису, в порядку ч.1 ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 позовну заяву Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради залишено без руху (т.1 а.с.57-58, 118-119).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження (т.1 а.с.83-84).
Відповідач за первісним позовом скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 08.04.2022 та згідно змісту якого відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що ОСОБА_1 набув у приватну власність офісні приміщення № 91 та № 92 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. М. Підгірянки, 23, загальною площею 26,1 кв.м. на підставі договору дарування № 888 від 12.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Довганюк Б.В. Пізніше, у 2020 році, ним здійснено часткове внутрішнє перепланування цих офісних приміщень. Довідкою ТОВ «А++» від 04.08.2020 підтверджується, що під час проведення технічної інвентаризації стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 на вул. М. Підгірянки, 23 було встановлено, що загальна площа збільшилась на 45,5 кв.м. та становить 71,6 кв.м. в результаті часткового внутрішнього перепланування та облаштування холодних приміщень без втручань в несучі конструкції, інженерні системи та мережі, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Також, 04.08.2020 ТОВ «А++» було сформовано технічний паспорт на стоматологічні кабінети № 91 та № 92, згідно експлікації якого зазначена площа в розмірі 71,6 кв.м. Вважає, що у державного реєстратора були наявні як фактичні, так і правові підстави для прийняття рішення в частині внесення змін до характеристик його стоматологічних кабінетів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: зміна «офісних приміщень № 91, 92» на «стоматологічні кабінети №№ 91, 92» та загальної площі « 26,1 кв.м.» на « 71,6 кв.м.». Зазначив, що державна реєстрація на вказану нерухомість не скасована та не оспорюється. Окрім того, вказав, що ним здійснювалися роботи по проведенню капітального ремонту, тобто роботи, які не передбачать зміну геометричних параметрів та втручання в несучі конструкції, інженерні системи та мережі, внаслідок чого, висновок позивача про проведення ним реконструкції є хибним та необґрунтованим. Просив суд у задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.92-97).
08.04.2022 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (відповідач за зустрічним позовом), за змістом якого (з урахуванням уточнення вимог) просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 привести до попереднього стану стоматологічні кабінети № 91 та № 92 по вул. М.Підгір'янки, 23 в м. Івано-Франківськ або отримати право на виконання будівельних робіт в термін до 30.09.2021 (т.1 а.с.108-114).
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими ж фактичними та правовими підставами, що викладені у відзиві на первісний позов, зареєстрованому судом 08.04.2022. Зміст зустрічного позову фактично дублює аргументацію, наведену у відзиві, внаслідок чого, оцінюється судом у сукупності з останнім.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 залучено ОСОБА_2 до участі в справі № 300/382/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (т.1 а.с.129-130).
18.04.2022 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких ним зазначено про те, що він є власником 78/100 частки нежитлового приміщення, а саме: офіс (приміщення № 63-67, 84-90), що знаходяться на 1 поверсі 6 секції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Решту 22/100 частки нежитлового приміщення належить на праві власності ОСОБА_1 , внаслідок чого, нежитлове приміщення межує з стоматологічними кабінетами № 91 та № 92. Згідно технічного паспорту, приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільний вхід із вулиці Відкрита. Водночас, у 2021 році ОСОБА_1 на місці сходів з площадкою площею 45,1 кв. збудував прибудову до стоматологічних кабінетів № 91 та № 92, чим перекрив вхід до нежитлових приміщень з сторони вулиця Відкрита та унеможливив користування допоміжними приміщеннями, а саме сходами з площадкою площею 45,1 кв.м., які є об'єктами спільної сумісної власності власників житлових та нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.135-137).
22.04.2022 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що на об'єкті предмету спору ОСОБА_1 фактично здійснено збільшення геометричних параметрів приміщення на 45,5 кв.м. З огляду на наведене, позивач стверджує, що такі роботи за своїм характером не можуть бути кваліфіковані як перепланування, а свідчать саме про проведення будівельних робіт, які потребують оформлення відповідних дозвільних документів. Позивач звертає увагу, що виконання зазначених робіт зафіксовано під час проведення перевірки дотримання містобудівного законодавства від 30.07.2021. За таких обставин посилання відповідача на частину 2 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 1 Переліку видів будівельних робіт, які не потребують отримання документа, що дає право на виконання робіт та після завершення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, на думку позивача, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи (т.1 а.с.143-147).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради до спільного розгляду з первісним позовом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій та об'єднано вимоги зустрічного позову з первісним позовом у справі за № 300/382/22 (т.1 а.с.231-233).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с.234-235).
Відповідач за зустрічним позовом скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.06.2022, згідно змісту якого відповідач щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що ОСОБА_1 набув права власності на офісні приміщення № 91 та № 92 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м., які не були прийняті в експлуатацію. Звернуто увагу суду, що відповідно до поверхового плану першого поверху будинку АДРЕСА_1 , за змістом якого встановлена наявність спільного входу з третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - загальною площею 6,49 кв.м. Відповідач звертає увагу, що виконання зазначених робіт зафіксовано під час проведення перевірки дотримання містобудівного законодавства від 30.07.2021. Просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити (т.1 а.с.239-242).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с.149).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 зупинено провадження в адміністративній справі № 300/382/22 до набрання законної сили рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/7924/22 (т.2 а.с.19-21).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 провадження у вказаній справі - поновлено (т.2 а.с.44).
14.11.2025 від представника Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення, за змістом яких вказує, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.05.2025 у справі № 344/7924/22 встановлено, що дозвільна документація щодо будівництва не формувалась, оскільки відповідач не вважав це за необхідне та встановлено, що державна реєстрація змін до права власності здійснена без будь-яких правових підстав, оскільки заснована на самовільному захопленні майна співвласників багатоквартирного будинку та земельної ділянки, без її відведення та вилучення у встановленому законом порядку (т.2 а.с.69-70).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у задоволенні клопотання Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відмовлено (т.2 а.с.90-91).
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні не визнав заявлених позовних вимог, що викладені у первісному позові, з мотивів наведених у зустрічному позові. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.
Представниця позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом у судових засіданнях власні позовні вимоги підтримала, щодо задоволення зустрічних заперечила, проте 27.11.2025 подала клопотання щодо подальшого розгляду справи за відсутності сторони, з урахуванням її позиції, що викладена у раніше скерованих на адресу суду процесуальних документах.
Відповідно до положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи подане клопотання представника, суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги первісного та зустрічного позовів, встановив наступне.
Так, відповідно до інформації викладеної у службовій записці від 29.07.2021 за №40/32-11 на об'єкті будівництва, а саме: стоматологічні кабінети № 91 та № 92 за адресою вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську, виявлено факт самочинного будівництва (т.1 а.с.71).
В подальшому, на підставі службової записки від 29.07.2021 за № 40/32-11, наказу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради «Про проведення позапланових перевірок» від 30.07.2021 № 65 (т.1 а.с.8-9) та відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 30.07.2021 № 65/1 (т.1 а.с.10) посадовими особами Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради 30.07.2021 проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва за адресою: стоматологічні кабінети № 91 та № 92 по вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську.
Зазначеною перевіркою встановлено, що замовником будівництва - ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи з реконструкції стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 на вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську в частині добудови без отриманого права на початок виконання будівельних робіт.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, представником Управління складено акт від 30.07.2021 № 39/32-26, за змістом якого зафіксовано порушення суб'єктом містобудування пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (т.1 а.с.11-18).
На підставі виявлених порушень головним інспектором Управління 30.07.2021 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 96 КУпАП (т.1 а.с.20-132) та видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021, яким вимагалось усунути виявлене порушення шляхом приведення стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 по вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську, до попереднього стану або отримати право на виконання будівельних робіт у термін до 30.09.2021 (т.1 а.с.21).
В подальшому, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, 03.08.2021 винесено постанову № 25/32.1-03, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП (т.1 а.с.22-23).
У період з 19.10.2021 по 29.10.2021 на підставі наказу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради «Про проведення позапланових перевірок» від 13.10.2021 № 73 (т.1 а.с.25-26) та відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 13.10.2022 за № 73/3 (т.1 а.с.27) посадовими особами проведено позапланову перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2022, за результатами якого складено акт від 29.10.2021 № 66/32-26 (т.1 а.с.28-36).
Зазначеною перевіркою встановлено, що суб'єкт містобудування не виконав вимогу припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021, а саме: не усунуто виявлене порушення шляхом приведення стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 по вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську, до попереднього стану та не надано документи, що підтверджують право на виконання будівельних робіт у термін до 30.09.2021.
Так, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП (т.1 а.с.37-38).
Постановою від 12.11.2021 № 52/32.1-03 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн. (т.1 а.с.40-41).
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем припису у добровільному порядку, просить суд зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт будівництва.
У той же час ОСОБА_1 , вважаючи, що володіє усіма необхідними документами для проведення ремонтних робіт без зміни геометричних параметрів приміщень, без втручання в несучі конструкції, інженерні системи та межі стоматологічних кабінетів № 91 і № 92 за адресою: вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківськ, звернувся до суду із зустрічним позовом з метою захисту свого, на його думку, порушеного права, у спосіб скасування припису.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір, суд застосовує вимоги закону у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 10 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV), для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до статті 9 Закону № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Частини перша та друга статті 26 Закону № 3038-VI, встановлюють, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Отже, положення частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб'єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.
Суд звертає увагу, що зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється, зокрема, за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 серед підстав для проведення позапланової перевірки є, у тому числі, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Згідно з частиною третьою статті 41 Закону № 3038-VІ посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.
Пункт 17 Порядку № 553 визначає, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Так, судом установлено факт отримання у приватну власність ОСОБА_1 офісних приміщень № 91 та № 92, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв.м. - згідно договору дарування від 12.05.2025 (т.1 а.с.99).
Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок № 23 по вул. М. Підгірянки, м. Івано-Франківськ офісне приміщення, яке отримано відповідачем становить загальну площу 26,1 кв.м., а саме: номер приміщення 91 - офіс, загальною площею 23,6 кв.м., номер приміщення 92 - туалет, загальною площею 2,5 кв.м. (т.1 а.с.251-252).
В подальшому, як зазначено у змісті довідки TOB «А++» від 04.08.2020, при проведенні технічної інвентаризації стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 було встановлено, що загальна площа збільшилась на 45,5 кв.м. та становить 71,6 кв.м. в результаті часткового внутрішнього перепланування та облаштування холодних приміщень без втручань у несучі конструкції, інженерні системи та мережі, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (т.1 а.с.100).
Як наслідок викладеного вище, TOB «А++» 04.08.2020 розробило Технічний паспорт стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 загальною площею 71,6 кв.м., на підставі якого ОСОБА_1 зареєстровано право власності. (т.1 а.с.101-104).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрації прав власності від 06.08.2020 загальна площа об'єкта нерухомого майна стоматологічних кабінетів №91 та № 92, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1245164126101, становить 71,6 кв.м. Підставою для державної реєстрації є Договір дарування № 888 від 12.05.2017 та Довідка TOB «А++» від 04.08.2020, 06.08.2020 (т.2 а.с.42, 105).
Водночас, передумовою для проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва за адресою: стоматологічні кабінети № 91 та № 92 по вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську слугувала службова записка від 29.07.2021 за № 40/32-11, на підставі якої Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради видало наказ «Про проведення позапланових перевірок» від 30.07.2021 № 65 (т.1 а.с.8-9), на виконання якого також видано правлення для проведення планового (позапланового) заходу від 30.07.2021 № 65/1 (т.1 а.с.10) посадовим особам Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради 30.07.2021.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, представником Управління складено акт від 30.07.2021 № 39/32-26, за змістом якого зафіксовано, порушення суб'єктом містобудування пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки замовником будівництва - ОСОБА_1 виконувались будівельні роботи з реконструкції стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 на вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську в частині добудови без отриманого права на початок виконання будівельних робіт. (т.1 а.с.11-18).
На підставі виявлених порушень головним інспектором Управління 30.07.2021 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 96 КУпАП (т.1 а.с.20-132) та видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021, яким вимагалось усунути виявлене порушення шляхом приведення стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 по вул. М. Підгірянки, 23, м. Івано-Франківську, до попереднього стану або отримати право на виконання будівельних робіт у термін до 30.09.2021 (т.1 а.с.21).
В подальшому, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, 03.08.2021 винесено постанову № 25/32.1-03, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП (т.1 а.с.22-23).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 підставою для проведення позапланової перевірки є, у тому числі, перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.
В подальшому, встановлено факт невиконання припису ОСОБА_1 протягом встановленого строку, про що свідчить акт перевірки з питань дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29.10.2021 за № 66/32-26 (т.1 а.с. 28-36).
Головним інспектором 29.10.2021 стосовно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-42 КУпАП.
Адміністративну справу розглянуто та винесено постанову від 12.11.2021 №52/32.1-03 по справі про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачу за первісним позовом надавалася змога усунути вищезазначені порушення, однак, такі порушення ОСОБА_1 не усунуто.
В даному аспекті суд вказує на положення статті 376 Цивільного кодексу України, за змістом якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, положення частини 7 статті 376 ЦК України, визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Тобто, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України статті нерухоме майно вважається самочинним будівництвом за наявності хоча б однієї з трьох умов, а саме:
1) воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) воно збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;
3) воно збудоване або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому, збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 Цивільного кодексу України, а саме:
1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;
2) якщо така забудова порушує права інших осіб;
3) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим;
4) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Тобто, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з фактом невиконанням припису.
При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15 та від 31 липня 2018 року у справі № 813/6426/14.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 Цивільного кодексу України).
У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Окрім того, у постанові від 29.01.2020 по справа № 822/2149/18, яка розглянута у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Суд вкотре звертає увагу, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив реконструкцію без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Водночас, у даній справі судом встановлено також і те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/7924/22 визнано протиправним та скасовано рішення 53484401 про державну реєстрацію змін до права власності, внесених до Реєстру: 06.08.2020, ОСОБА_3 , Лисецька селищна рада Тисменицького району, Івано-Франківської області, на підставі заяви ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , підставою реєстрації яких є довідка б.н., видана ТОВ «А++» 04.08.2020 р., якими змінено загальну площу об'єкта житлової нерухомості: офісне приміщення № 91,92 площею 26,1 кв.м., на об'єкта нерухомого майна: стоматологічні кабінети № 91,92, Загальна площа: 71,6 кв.м.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Греська Василя Васильовича залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 06 травня 2025 року залишено без змін.
Коментованими рішеннями, серед іншого, досліджувалося питання щодо правомірності документів на підставі яких вносилися зміни до реєстрації права власності, зокрема, щодо характеристики об'єкта нерухомого майна - стоматологічних кабінетів № 91 та № 92, а саме щодо їх площі, яка з 26,1 кв.м. збільшилася до 76,1 кв.м. при відсутності вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав на об'єкти нерухомого майна - стоматологічні кабінети № 91 та № 92.
Так, в у вищевказаних рішеннях суду першої інстанції та апеляційної інстанції зазначено про те, що названі у довідці від 04.08.2020, складеній ТОВ «А++», «холодні приміщення» не є складовою частиною офісних приміщень площею 26,1 кв.м., подарованих ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 12.05.2017 року.
Як наслідок, констатовано факт здійснення державної реєстрації без будь-яких правових підстав, оскільки така заснована на самовільному захопленні майна співвласників багатоквартирного будинку та земельної ділянки, без її відведення та вилучення у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В аспекті виниклих правовідносин, суд вказує на те, що згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
За приписами частини 7 статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Суд звертає увагу, що судом у цивільній справі за № 344/7924/22 встановлено факт самочинного будівництва, оскільки ОСОБА_1 самовільно приєднав частину спільного майна багатоквартирного будинку - сходи та площадку, які є допоміжними приміщеннями та перебувають у спільній сумісній власності співвласників будинку, - до належного йому нежитлового приміщення. Таке приєднання здійснене без будь-яких правових підстав, без вилучення спільного майна, без відведення земельної ділянки, без погодження співвласників та без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 34, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Встановлено також і те, що технічні характеристики об'єкта нерухомості - стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 - були змінені шляхом збільшення площі з 26,1 кв. м до 71,6 кв. м, при тому, що жодних дій із оформлення речових прав чи отримання документів дозвільного характеру не здійснювалося. Зміна площі об'єкта нерухомого майна була результатом самовільного приєднання частини спільного майна.
Таким чином, вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи спростовують висновки ОСОБА_1 та виключають можливість задоволення вимог зустрічного позову.
Поряд із тим, станом на час розгляду справи вимоги припису щодо приведення об'єкту у попередній стан, що існував до початку самочинного будівництва (а саме: демонтажу об'єкту самочинного будівництва) відповідачем виконано не було, а документів, які б підтверджували право на виконання будівельних робіт останнім також не надано.
Суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Разом з тим, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису, невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Відтак, оскільки приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.07.2021 вимагалось усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт або приведення такого об'єкту до попереднього стану у термін до 30.09.2021, і такі вимоги відповідачем не виконані, а також беручи до уваги, що усунення наслідків самочинного будівництва є єдиним способом відновлення порушених прав співвласників багатоквартирного будинку, то суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт в частині добудови на стоматологічні кабінети № 91 та № 92 (м. Івано-Франківськ, вул. М. Підгірянки, 23), згідно технічного паспорту виготовленого ТОВ "А++" станом на 04.08.2020, привівши існуючий об'єкт у відповідність до умов технічного паспорту, виготовленого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість (інвентарний номер 13573) від 06.04.2011 на офісні приміщення громадського будинку (м. Івано-Франківськ, вул. М. Підгірянки, 23).
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнення коридору - спільного входу зі сторони вул. Відкрита в м. Івано-Франківськ (приведення його у попередній стан), суд вказує на таке.
Як встановлено судом, відповідно до технічного паспорта на громадський будинок №23 по вул. М. Підгірянки в м. Івано-Франківську, виготовленого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації (інвентарний № 13573) від 06.04.2011, первинна площа офісних приміщень, що стали власністю відповідача, становила 26,1 кв.м., а саме: приміщення № 91 - офіс площею 23,6 кв.м. та приміщення № 92 - туалет площею 2,5 кв.м. (т.1 а.с. 251- 252).
Водночас, згідно з Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2020, загальна площа стоматологічних кабінетів № 91 та № 92 (реєстраційний номер 1245164126101) вже становила 71,6 кв.м. Підставою для внесення таких змін слугувала довідка ТОВ «А++» від 04.08.2020, на підставі якої державним реєстратором змінено характеристики об'єкта нерухомості (т.2 а.с.42, 105).
Таким чином, збільшення площі приміщень відповідача відбулося не внаслідок вчинених у законному порядку дій щодо переобладнання чи реконструкції, а шляхом самовільного приєднання частини спільного майна багатоквартирного будинку.
Судом також встановлено, що до моменту здійснення відповідачем самочинного приєднання площі спільний коридор, вхід зі сторони вул. Відкрита, залишався доступним та використовувався як додатковий вхід до приміщень належних на праві власності ОСОБА_2 . Виключно після здійснення відповідачем дій щодо добудови згідно технічного паспорту виготовленого ТОВ "А++" станом на 04.08.2020 доступ до цього коридору та входу до приміщень ОСОБА_2 був обмежений та фактично припинений.
Отже, зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану прибудову та привести приміщення у стан, визначений техпаспортом 2011 року, охоплює собою й обов'язок відновити попередній стан спільного коридору (входу) зі сторони вул. Відкрита, оскільки саме самочинна добудова призвела до його фактичного захоплення та унеможливлення користування цим спільним майном.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити спільний коридор є похідною від основної вимоги щодо знесення самочинної добудови і за своєю суттю охоплюється способом захисту, що визначений судом вище.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) знести самочинно збудований об'єкт в частині добудови на стоматологічні кабінети № 91 та № 92 (м. Івано-Франківськ, вул. М. Підгірянки, 23), згідно технічного паспорту виготовленого ТОВ "А++" станом на 04.08.2020, привівши існуючий об'єкт у відповідність до умов технічного паспорту, виготовленого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість (інвентарний номер 13573) від 06.04.2011 на офісні приміщення громадського будинку (м. Івано-Франківськ, вул. М. Підгірянки, 23).
В решті позовних вимог - відмовити.
У задоволенні зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:
Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 44590904, вул. С.Стрільців, 56, м. Івано-Франківськ, 76018).
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі « 08» грудня 2025 року.