ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення подання без руху
"09" грудня 2025 р. Справа № 300/8594/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Воронюк Катерина Юріївна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025, № 467від 24.06.2025 , № 596 від 05.08.2025 та постанови про поміщення засудженого в дисципілнарний ізолятор № 388 від 27.05.2025.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 в частині про визнання протиправною та скасування постанови №388 від 27.05.2025 про поміщення засудженого в дисципілнарний ізолятор.
У період з 03.12.2025 по 05.12.2025 суддяМикитин Н.М. перебувала у відрядженн, тому строки вирішення питання про відкриття провадження у справі продовжено.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві вказується повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Проте, відповідно до змісту позовної заяви представник позивача процесуальних обов'язків, передбачених пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, не виконав, так як не вказав реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України ОСОБА_1 .
У позовній заяві представник позивача просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Надав довідку про відсутність на особовому рахунку коштів.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (надалі, також - Закон №3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Разом з тим, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного, а не кримінально процесуального законодавства.
Тому, позивач не підлягає звільненню від сплати судового збору за пункту 17 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даної позовної заяви на підставі пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2025 рік становить 3028 грн.
Виходячи із прохальної частини позовної заяви, судом встановлено, що позивачем заявлено наступні вимоги немайнового характеру, саме: про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025, № 467від 24.06.2025 , № 596 від 05.08.2025.
При цьому, кожна з вимог про визнання протиправними та скасування постанов, хоч і є пов'язаними, водночас такі вимоги мають різний предмет доказування. Тобто, позивач просить суд зобов'язати скасувати різні постанови, які не є похідними.
Відтак, суд зазначає, що дана позовна заява містить чотири позовних вимог немайнового характеру, які є об'єктом сплати судового збору.
Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими ОСОБА_1 чотирма позовними вимогами немайнового характеру становить 4844,80 грн (1211,20 грн. х 4 (3028,00 х 0,4 розміру прожитковий мінімум на одну особу = 1211,20), однак враховуючи те, що подання позовної заяви відбулося засобами автоматизованої системи "Електронний суд", зменшена ставка судового збору становить 968,96 грн.
Таким чином, вищенаведений недолік необхідно усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3875,84 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно зі змістом позову, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025, № 467від 24.06.2025 , № 596 від 05.08.2025.
Однак, із цим позовом представник позивача звернувся до суду лише 27.11.2025, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025.
В зв'язку вищенаведеним, суд вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду із пропущенням шестимісячного строку звернення, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025, та не додав до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 161, 169, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Коломийська виправна колонія" №41 про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом:
- вказання в позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України ОСОБА_1 ;
- подання документа про сплату судового збору у розмірі 3875,84 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнення у вигляді суворої догани № 279 від 08.04.2025, № 329 від 30.04.2025.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати представнику позивачуа через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитин Н.М.