09 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6664/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить: 1) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2025 року №072250010811 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.06.1979, що включає період роботи з 02.02.1993 року по 30.01.2000 року (тобто від запису у трудовій книжці №6 до запису №7) у «Садовинсовхоз «Комунар» Закарпатського совхозвинтреста» (реорганізованого у TOB «Копанське»), та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 квітня 2025 року.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак за результатами розгляду такої заяви у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу. Так, до такого не було зараховано окремі періоди роботи з огляду на недоліки у заповненні трудової книжки. Вважає такі мотиви відмови органу Пенсійного фонду України протиправними, оскільки він не несе відповідальності за порушення 3-ми особами вимог ведення трудових книжок. Додатково зазначає, що спірний стаж роботи підтверджено показами свідків, однак такі не були враховані органом Пенсійного фонду України при прийнятті рішення.
27 серпня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало до суду відзив на позовну заяву №0700-0801-8/49518 від 25.08.2025, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідач 2 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за відсутності достатнього страхового стажу. Так, за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.02.1993 по 30.01.2000, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві установи в процесі реорганізації.
08 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому просило у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи безпідставністю такого. Аргументи відзиву зводяться до тих, що наведені відповідачем 1. Також вважає, що повноваження щодо призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, а суд не вправі підміняти такий орган.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви було долучено, серед іншого, копію трудової книжки НОМЕР_1 від 08.06.1979, заяву про неможливість підтвердження періоду роботи в радгоспі «Комунар» у зв'язку зі знищенням первинних документів в пожежі, акти опиту свідків особи, що звернулася за встановленням стажу від 12.03.2025.
Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), яке рішенням №072250010811 від 02.05.2025 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, як вбачається з такого рішення страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становив 17 років 08 місяців 08 днів при необхідному не менше 21 років. При цьому до такого не зараховано наступні періоди роботи: з 03.02.1993 по 30.01.2000, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві установи в процесі реорганізації; з 31.01.2000 по 11.06.2000, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві установи в процесі реорганізації та відсутній підпис відповідальної особи за несення запису; з 12.06.2000 по 18.04.2000, оскільки дата звільнення з організації менша дати прийому на роботу. Окрім того, до страхового стажу не враховано інформацію по Акту №2 опиту свідків, які звернулися щодо роботи заявника у радгоспі «Комунар», оскільки надані до розгляду лист-відповідь на запит до архівного відділу Виноградівської районної державної адміністрації №01-14/213 від 27.09.2016 та лист-відповідь на запит до Державного архіву Закарпатської області №У37/01-22 від 19.02.2016 не містять інформації щодо місцезнаходження, причин відсутності первинних документів та саму діяльність радгоспу «Комунар».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням територіального органу Пенсійного фонду України в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 02.02.1993 по 30.01.2000, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду після досягнення 63 років, однак у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з відсутність необхідного страхового стажу 21 рік.
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).
П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку НОМЕР_1 від 08.06.1979.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Одеській області відмовилося зарахувати частину періодів трудової діяльності згідно з відомостями такої трудової книжки до страхового стажу позивача. Свою відмову зарахувати до страхового стажу спірний період роботи з 02.02.1993 по 30.01.2000 ГУ ПФУ в Одеській області аргументує тим, що печатка при звільненні не відповідає назві установи в процесі реорганізації.
Оцінюючи таке рішення відповідача 2, суд враховує те, що згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 25 лютого 1984 року по 30 січня 2000 року працював в радгоспі «Комунар» об'єднання Закарпатрадгоспвинпром.
Відповідно до запису трудової книжки №7 від 30.01.2000, рішенням загальних зборів радгоспу «Комунар» від 30.01.2000 і рішенням Виноградівської державної адміністрації №63 від 08.01.2000 радгосп реорганізовано в КСП «Копанське».
Згідно з записом трудової книжки №6 від 30.01.2000, ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв'язку з реорганізацією.
Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції №162, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Пунктом 2.15 Інструкції №162 передбачено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
На виконання вказаного положення в трудовій книжці позивача зроблено запис №7.
Єдиною підставою неврахування таких відомостей є те, що записи в трудовій книжці щодо такого періоду роботи завірені печаткою, яка не відповідає назві установи в процесі реорганізації.
З цього приводу суд зазначає, що рішення про реорганізацію радгоспу та запис про звільнення ОСОБА_1 датовані одним днем - 30 січня 2000 року, тому посадові особи радгоспу могли фізично не встигнути виготовити печатки нового зразка для завірення записів у трудовій книжці позивача.
Більше того, норми Інструкції №162 не передбачають недійсність запису у разі завірення такого печаткою старого зразка.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, суд звертає увагу відповідачів на те, що вони, як уповноважені на призначення пенсії органи, можуть самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів.
Проте в спірних правовідносинах відповідачі жодний дій на перевірку зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 відомостей про трудовий стаж ОСОБА_1 не вчиняли, натомість відмовили у зарахуванні вказаних у ній періодів до страхового стажу.
В ході розгляду даної адміністративної справи територіальні органи Пенсійного фонду України, всупереч приписам ч. 2 ст. 77 КАС України, також не надали жодних доказів на підтвердження того, що відомості трудової книжки НОМЕР_1 не відповідають дійсності. Більше того, частину періоду трудової діяльності позивача в радгоспі «Комунар» відповідачі зарахували.
З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що спірний період трудової діяльності ОСОБА_1 з 02.02.1993 по 30.01.2000 за трудовою книжкою НОМЕР_1 підлягає зарахуванню до його страхового стажу при вирішенні питання можливості призначення пенсії за віком.
Поряд з цим, суд вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен врахувати стаж позивача та призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Подана позивачем заява про призначення пенсії була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 саме ГУ ПФУ в Одеській області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача спірний період трудової діяльності.
Суд враховує те, що страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням спірного періоду є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058. Будь-яких підстав вважає, що уповноважений орган може прийняти інше рішення, аніж призначення пенсії, з урахуванням достатності страхового стажу, суд не вбачає. Тому з метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе позов в цій частині задовольнити. При цьому вирішуючи питання дати, з якої слід призначити пенсію, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії 25 квітня 2025 року, тобто у строк, що перевищує 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку. Отже, ГУ ПФУ в Одеській області слід зобов'язати призначити позивачу пенсію з 25 квітня 2025 року.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням висновків суду щодо органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний усунути допущені порушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ - 20987385) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2025 року №072250010811 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1993 року по 30.01.2000 року в радгоспі «Комунар» згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.06.1979, та призначити пенсію за віком з 25 квітня 2025 року.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ - 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) 908,40 гривень (Дев'ятсот вісім гривень 40 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін