09 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6449/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить: 1) визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця», оформленого листом від 10 серпня 2025 року за вихідним №12732; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду.
Заявлені позовні вимоги аргументовані тим, що чоловік позивачки проходив військову службу за призовом по мобілізації з 08 березня 2022 року. 15 серпня 2023 року під час виконання службових обов'язків її чоловік помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеричної хвороби серця в лікарні міста Дніпро. Відповідно до висновку військово-лікарської комісії, захворювання, яке призвело до смерті її чоловіка, так, пов'язане з проходженням військової служби. З метою отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби, позивач звернулася до відповідачів з передбаченими законодавством документами. Однак за результатами розгляду таких відповідачі у видачі посвідчення відмовили за відсутності підстав. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що перешкоджає у можливості реалізації нею права на передбачені законодавством пільги та гарантії.
01 вересня 2025 року відповідач 1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позову, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, звертає увагу суду на те, що нормами чинного законодавства передбачено, що посвідчення не видається у тому разі, коли смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що 25 липня 2023 року солдат ОСОБА_2 вибув на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я в м. Дніпро. 14 серпня 2023 року після виписки військовослужбовець почав вживати алкогольні напої і ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, причиною смерті солдата ОСОБА_2 стала гостра недостатність кровообігу, атеросклерична серцево-судинна хвороба, що зафіксовані у стані алкогольного сп'яніння, який розцінюється як фактор, що сприяв настанню смерті.
01 вересня 2025 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Вважає, що спірне посвідчення не може бути видане з огляду на те, що чоловік позивачки помер внаслідок вживання алкогольних напоїв. Зауважує, що вживання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Вказана обставина також виключає можливість видачі позивачці спірного посвідчення.
01 вересня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача 1, в якій доводи відповідача 1 вважає безпідставними. Звертає увагу суду на те, що відповідач 1 не надав жодних доказів заявленим твердженням, що б виключали можливість видачі спірного посвідчення. При цьому наголошує на висновку військово-лікарської комісії, в якому чітко зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті так, пов'язане з проходженням військової служби.
02 вересня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача 2. В такій відповіді зазначає, що на момент смерті ОСОБА_2 був виписаний з госпіталя та направлений до іншого, не знаходився на території військової частини та не виконував обов'язків військової служби. З огляду на що вважає, що ОСОБА_2 не вчинив будь-якого адміністративного правопорушення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) був призваний на військову службу під час мобілізації 09 березня 2022 року та проходив таку у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №2084/10945 від 28.12.2023, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Авдіївка Донецької області.
У період з 25 липня по 14 серпня 2023 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України в м. Дніпро. 14 серпня 2023 року ОСОБА_2 було виписано з лікувального закладу та направлено до військового госпіталю НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Дніпро, помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеричної серцево-судинної хвороби, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №5741 від 11.09.2023. Разом з тим, в графі лікарського свідоцтва про смерть «Інші суттєві стани (конкуруючі, поєднані, фонові), які сприяли смерті, але не пов'язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті» зазначено «Алкогольне сп'яніння».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №230 від 16.08.2023 солдата ОСОБА_2 , водія-санітара медичного пункту 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення з 16.08.2023 у зв'язку зі смертю.
ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ) документи щодо видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли ) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, громадянці ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), дружині померлого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 .
За результатами розгляду поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_7 дійшов висновку про відсутність підстав для видачі такого посвідчення, з огляду на що листом №11/1/10233 від 30.07.2025 надіслані документи громадянки ОСОБА_1 повернуто ІНФОРМАЦІЯ_8 без реалізації.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 №12432 від 10.08.2025 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду поданих стосовно неї документів.
Вважаючи дії відповідачів щодо відмови у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця протиправними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; закріплення в Конституції України обов'язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регламентує Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 1-2 Закону №2011 передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону №2011, вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 13 ст. 14 Закону №2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Порядок).
В розумінні п. 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п. 3 Порядку, підставою для видачі посвідчення є:
- витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
- свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
- документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
- постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до п. 11 Порядку, посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Отже, підставою для відмови у видачі посвідчення є причинний зв'язок смерті військовослужбовця з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або інших дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі відмовили ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі п. 11 Порядку з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи таку відмову суб'єктів владних повноважень з точки зору її відповідності законодавчим нормам, суд зазначає наступне.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №5741 від 11.09.2023, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеричної серцево-судинної хвороби.
Захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 та є причиною смерті останнього, пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №2876 від 25.08.2024.
Згідно з листом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР»» від 07.03.2024, смерть ОСОБА_2 настала від хронічної ішемічної хвороби серця, яка протікала з явищами стенозуючого коронасклерозу, дрібновогнищевого та периваскулярного кардіосклерозу, вогнищевої гіпертрофії, паренхіматозної дистрофії та набряку строми у міокарді і ускладнилася гострою недостатністю кровообігу.
Разом з тим, у такому листі зазначено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,54‰ у крові та 2,93‰ у сечі.
Поряд з цим, суд не вважає, що наявність в крові та сечі ОСОБА_2 етилового спирту в даному випадку може слугувати підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі спірного посвідчення за відсутності обставин, передбачених п. 11 Порядку.
Судом встановлено, що з метою уточнення причин і умов, що призвели до смерті водія-санітара медичного пункту 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, результати якого зафіксовані в акті №1535 від 06.12.2023.
Так, як вбачається з висновків такого акту, в ході його проведення встановлено, що в діях солдата ОСОБА_2 відсутні ознаки адміністративного та кримінального правопорушення, а також дисциплінарного правопорушення, які б стали причинами чи створили умови умисного заподіяння збитків. Поряд з цим, також зазначено, що причиною смерті солдата ОСОБА_2 є алкогольне сп'яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки такого військовослужбовця.
Вказане спростовує посилання відповідача 2 на те, що смерть військовослужбовця наступила внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.
У лікарському свідоцтві про смерть №5741 від 11.09.2023 зазначено, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, у тому ж свідоцтві також зазначено, що така обставина не пов'язана із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті військовослужбовця.
Більше того, суд враховує те, що п. 11 Порядку передбачає необхідність відмови у видачі посвідчення тільки у разі вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп'яніння. Проте в даному випадку ОСОБА_2 жодних дій у стані алкогольного сп'яніння, що стали причиною його смерті, не вчиняв. З лікарського свідоцтва про смерть вбачається, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 стали захворювання, що носили хронічний характер, а не вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
На думку суду, сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.
Схожий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв'язку між фактом сп'яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17 та від 15 червня 2022 року у справі №826/4813/18.
Суд враховує те, що ОСОБА_2 з 09 березня 2022 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 виконував свій конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Авдіївка Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №2084/10945 від 28.12.2023.
Жодних доказів неналежного виконання ОСОБА_2 своїх військових обов'язків чи перебування у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби у період проходження військової служби відповідачі не надали.
Тому за відсутності доказів на підтвердження того, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає, що ОСОБА_1 , як вдова особи, яка померла внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, не може бути позбавлена передбачених законодавством пільг та гарантій.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін