Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2025 року Справа№200/7372/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника, адвоката Кравченка Олега Миколайовича, який діє на підставі ордеру Серії АН № 1703858 від 31 травня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому просить, з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 30 вересня 2025 року:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2020 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 01 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2020 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо неврахування прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 при обрахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 до 19.05.2023.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала суду від 01 жовтня 2025 року позовна заява отримана відповідачем через «Електронний Суд» 01 жовтня 2025 року.
Станом на 09 грудня 2025 року відповідач правом на надання відзиву не скористався в межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними матеріалами та доказами у справі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорта серії НОМЕР_2 , який виданий Петропавлівським РСГУДМС України в Дніпропетровській області 12 вересня 2012 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 02 грудня 2016 року є учасником бойових дій.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на різних посадах з 28 жовтня 2017 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 06 травня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Наведене підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_6 від 11 квітня 2016 року, копіями Витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №59 від 28.02.2020 та № 133 від 06.05.2025.
Листом від 04.09.2025 (692/20943) військова частина НОМЕР_1 направила адвокату Кравченку О.М. на його адвокатський запит від 31.05.2025 року довідки про нарахування та виплату коштів ОСОБА_1 та грошовий атестат від 24 липня 2025 року №1996/ФС.
Надані розгорнуті довідки про розмір грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (а саме: січень-лютий; серпень-грудень), з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року.
Розмір прожиткового мінімуму, за яким здійснювався розрахунок посадового окладу та окладу за званням з 01.01.2020 по 19.05.2023 складає - 1 762,00 грн.
Вважаючи, що грошове забезпечення було розраховано відповідачем невірно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, спірним питанням є правомірність обрахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2020 до 19.05.2023, виходячи з розрахункової величини для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.
Щодо строку звернення до суду із даним позовом.
Позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначив, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 20 жовтня 2022 року по 20 травня 2023 року, коли діяла редакція ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду із даним позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вирішуючи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 п.1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19 липня 2022 року, назву та ч. ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Таким чином з 19 липня 2022 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується ст. 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як зазначає позивач у заяві про поновлення строків пропущеного строку позовної давності, яка була подана одночасно з позовною заявою, він, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2025 № 133 був виключений зі списків особового складу зазначеної військової частини та всіх видів забезпечення, у зв'язку із звільненням з військової служби у відставку за станом здоров'я.
19.05.2025 позивач звернувся до адвоката з питання надання йому правничої допомоги з питання отримання грошового забезпечення.
У вересні 2025 року позивач отримав розрахункові довідки за період з 01.01.2020 року по 31.12.2024 рік, з яких дізнався, про своє порушене право.
Відповідно до п. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач звернувся до суду із даним позовом 23 вересня 2025 року (згідно документа який сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2025).
Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає за доцільне клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задовольнити, визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити позивачу строк на звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, суд приходить до висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачеві в заниженому розмірі грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначені вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова