Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2025 року Справа№200/7079/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшла позовна заява адвоката Соколова В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до інформації, яка міститься у його тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , виданого 20 листопада 2018 року, на підставі ст.37 п.6 пп.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.38а графи ІІ Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у його тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , виданого 20 листопада 2018 року, на підставі ст.37 п.6 пп.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.38а графи ІІ Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 листопада 2018 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 за наявним у нього захворюванням системи кровообігу, було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.38а графи ІІ Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 та відомості про фактичне виключення позивача 15 листопада 2018 року з військового обліку були внесені до його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , виданого 20 листопада 2018 року.
Вказує, що 31.08.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з письмовою заявою, якою просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості (дані) про проходження позивачем 15 листопада 2018 року медичного огляду ВЛК та про виключення його 15 листопада 2018 року з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте листом від 05 вересня 2025 року за вих.№ 19/3324 відповідач відмовив у внесенні таких змін.
Просить суд задовольнити позов
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази. Витребувано, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- особову справу ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами;
- відомості про перебування (зняття, виключення) ОСОБА_1 з військового обліку з підтверджуючими документами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази. ПОВТОРНО витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- особову справу ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами;
- відомості про перебування (зняття, виключення) ОСОБА_1 з військового обліку з підтверджуючими документами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року ВТРЕТЄ витркбувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- особову справу ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами;
-відомості про перебування (зняття, виключення) ОСОБА_1 з військового обліку з підтверджуючими документами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що у відповідача відсутні відомості або будь-яка інша документація щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Також, у обліковій картці військовозобов'язаного ОСОБА_1 відсутні будь-які записи про висновки ВЛК, які мали бути підставою для виключення позивача з військового обліку. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом-ID картка № НОМЕР_4 від 18.05.2020.
Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , виданого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_6 20.11.2018, Позивач з 15.11.2018 виключений з військового обліку згідно п. 6 пп. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 обліковується як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відомості, щодо виключення з військового обліку у витягу відсутні. Наявні наступні відомості. Підкартотека обліку: підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.08.2025 № 19/3023 надано відповідь на адвокатський запит та повідомлено, що ОСОБА_1 станом на 19.08.2025 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у сигнальному списку. Згідно з Витягом з Єдиного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та призовників звірка даних при особистій явці на гр. ОСОБА_1 відбулася 20.11.2018, дата введення інформації про особу в систему - 01.09.2020 р. Відомості про виключення гр. ОСОБА_1 з військовому обліку в Реєстрі відсутні. Станом на 19.08.2025 р. другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_5 не має у своєму розпорядженні жодних відомостей та/або документації щодо підстав для виключення гр. ОСОБА_1 з військового обліку. В обліковій картці гр. ОСОБА_1 щодо його придатності/непридатності вказано “20.11.2018 р. Придатний до в/сл. По гр ІІ ст--» - тобто на той момент він отримав статус “обмежено придатний».
31.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників ,військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з 15.11.2018 з військового обліку військовозобов'язаних.
Листом від 05.09.2025 № 19/3324 відповідач повідомив про відсутність підстав для виключення позивача з військового обліку та запропонував особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 з оригіналами відповідних документів.
Також, відповідачем до суду була надана облікова картка ОСОБА_1 до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 у якій містяться наступні відомості:
16.10.1998 комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до в/сл у мирний час, обмежено придатним у військовий час,
20.11.2018 комісією Дружківського МВК визнаний придатним до військової служби.
Відмітки про зняття (виключення) з військового обліку відсутні.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить із такого.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Так, частиною 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 9 № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):
1) прізвище;
2) власне ім'я (усі власні імена);
3) по батькові (за наявності);
4) дата народження;
5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів;
9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів);
10) військово-облікова спеціальність;
11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку);
12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);
13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;
14) адреса місця проживання;
15) номери засобів зв'язку;
16) адреси електронної пошти (за наявності);
17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом;
18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 8 ст. 1 Закону № 2232 положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Пунктом 3 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_8 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об'єднаннями (організаціями).
Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, […].
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.[…]
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені п. 8 Положення № 154.
Відповідно до п. 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік […], військовозобов'язаних […]; оформлюють та видають військово-облікові документи […], військовозобов'язаним […].
Відповідно до п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Таким чином, суд зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Також, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
З вищенаведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що саме ІНФОРМАЦІЯ_9 (структурним підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на території визначеної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.
Крім того, суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Таким чином тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 ОСОБА_1 15.11.2018 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку ст. 38а, гр.ІІ н-к МОУ №402 від 2008. В графі 14 посвідчення, як підставу виключення з військового обліку зазначено ст. 37 п. 6 пп. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», за станом здоров'я.
Пунктом 1 Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2017 р. за № 1511/31379 (далі Наказ № 610), який був чинним на момент видачі позивачу тимчасового посвідчення та вказаної вище довідки ВЛК визначено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного (далі - тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов'язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов'язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Пунктом 2 Наказу № 610 «Про тимчасове посвідчення військовозобов'язаного» передбачено, що тимчасові посвідчення, виготовлені та видані військовозобов'язаним до набрання чинності цим наказом, вважаються дійсними.
Пунктом 55 Постанови № 560 встановлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
Суду не надано доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому суд вважає, що тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 , яке видане 20.11.2018 є допустимим доказом, що позивач вже не має статусу військовозобов'язаного та виключений з військового обліку військовозобов'язаних через непридатність до військової служби за станом здоров'я з 15.11.2018.
Разом з цим, відповідачем не надано доказів внесення зазначених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що саме відповідач зобов'язаний був внести відомості про позивача, а саме про те, що останній, виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому.
Отже, відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.
Суд зауважує, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Так, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Себто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
Відтак, оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі визнання його непридатним до військової служби згідно висновку ВЛК, відповідач зобов'язаний був внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 20.11.2018; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_9 внести відомості про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, які міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 20.11.2018.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 20.11.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, які міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 20.11.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова