Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
08 грудня 2025 року Справа №200/9461/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі 200/8642/24 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1 293,70 грн.
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 у виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі №200/8642/24 недоотриманий розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 19 605,23 грн.
Дослідивши матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у цій справі, з огляду на таке.
Статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів даної позовної заяви судом установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі 200/8642/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати при звільненні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язано військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Вказане рішення набрало законної сили 14.03.2025 року.
Відповідач у добровільному порядку виконав рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі 200/8642/24 та сплатив кошти у розмірі 1293,70 грн.
Листом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби Українки від 13.06.2025 року № 09/8537-25-Вх/1627 за наслідками розгляду адвокатського запиту № 4/06 від 12.06.2025 в інтересах ОСОБА_1 , який надійшов на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону 13.06.2025, повідомлено що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 в справі № 200/8642/24 НОМЕР_2 прикордонним загоном нараховано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , яка складає 150% від розміру окладу за військовим званням.
Оклад за військовим званням «Старший сержант» становить 880,00 грн., і відповідно розрахунок склав : 880 грн. х 150%=1320,00 грн. Вказана сума з урахуванням військового збору (1320 -1,5% = 1300,20 грн.) перерахована 27.03.2025 на депонований рахунок ОСОБА_1 і після отримання банківських реквізитів перерахована на рахунок ОСОБА_1 02.06.2025.
Фактично, позивач не згоден із сумою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченою відповідачем на виконання вищевказаного рішення суду, а заявлений до стягнення у цій справі недоотриманий, на думку позивача, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 19 605,23 грн стосується нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі №200/8642/24.
Тобто даний позов стосується неналежного, на думку позивача, виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі №200/8642/24
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У постанові від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку про те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин 1 статті 382 КАС України Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частин 1, 3 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382 - 1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 - 1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (зокрема, статті 382, 383 КАС України), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення обов'язкове до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У випадку невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 року у справі № 826/17587/18, від 26.02.2024 року у справі № 120/13369/23 та інших.
Як було вказано вище рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі № 200/8642/24 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Отже заявлені у даній справі вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі 200/8642/24 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1 293,70 грн та стягнення з відповідача на користь позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року по справі №200/8642/24 недоотриманого розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 19 605,23 грн, цілком охоплюються змістом вимог, які були задоволені судом у межах справи № 200/8642/24.
Позивач фактично не згоден із сумою допомоги, виплаченою відповідачем на виконання вищевказаного рішення, яке набрало законної сили.
Отже, вимоги позивача фактично спрямовані на виконання рішення суду у справі № 200/8642/24, щодо чого процесуальним законодавством передбачено окремий процесуальний порядок звернення до суду відносно судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах (статті 382, 383 КАС України).
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у даному випадку щодо вказаних вище позовних вимог існує рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Спір щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік було вирішено в судовому порядку відповідним рішенням суду в межах справи № 200/8642/24, яке набрало законної сили а спірні у цій справі правовідносини виникли через неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем вказаного рішення суду.
Наведені вище обставини, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження за цією позовною заявою.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та стягнення грошових коштів.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Дана ухвала суду складена та підписана 08 грудня 2025 року, набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч