Рішення від 08.12.2025 по справі 160/28362/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 рокуСправа №160/28362/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДПРОМ ДНІПРО" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

01 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДПРОМ ДНІПРО" до Південно-Східної митниці, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці: № UA110130/2025/000195/1 від 30.07.2025 року; UA 110130/2025/000202/1 від 14.08.2025 року; UA110130/2025/000203/1 від 14.08.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що протягом липня - серпня 2025 року останній звертався до Південно-Східної митниці (перейменована Дніпровська митниця) для здійснення митного оформлення товару: «М'ясо свійських свиней морожене: лопатка без кістки, обвалена, не подрібнена, у вигляді відрубів. Торгівельна марка - OLYMEL. Виробник - OLYMEL S.E.C./L.P. Країна виробництва - Канада». Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із винесеними рішеннями про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред'явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 р. справу № 160/28362/25 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

16.10.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Південно - Східної митниці надійшов відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Південно - Східною митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями від 25.07.2025 №25UA110130014679U4, від 13.08.2025 №25UA110130015886U0, від 13.08.2025 №25UA110130015899U1 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішень про коригування митної вартості товарів від 30.07.2025 № UA110130/2025/000195/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000202/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000203/1, а саме:

1. Відповідно до пункту 2.1 контракту від № 12.05.2025 №120525 (далі - контракт) найменування і асортимент, ціна, кількість, умови поставки, строк поставки, адреса поставки, умови оплати кожної конкретної партії товару встановлюються сторонами в специфікаціях/проформа-інвойсах (додатках), які є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 5.1. контракту, оплата товару здійснюється на умовах, зазначених в кожній конкретній специфікації на кожну партію товару і може включати в себе: передоплату, оплату з відстрочкою платежу.

Згідно із специфікацією № 1 до контракту від № 12.05.2025 №120525 сторони обумовили поставку товару на суму 255 000 доларів США; умови оплати встановлені наступні: 30% - від загальної суми за проформою-рахунком; 70% - не пізніше, ніж за 10 календарних днів до прибуття товару в порт призначення, відповідно до умов поставки CFR.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару за трьома митними деклараціями, які є предметом спору у даній справі надано одне й те саме платіжне доручення від 22.05.2025 №250522/000333850 на суму 76 500 дол. США, яке містить посилання на проформи-інвойси від 16.05.2025 №№4372, 4374, 4375, які до митного контролю не надано.

Також, декларантом за ЕМД від 25.07.2025 № 25UA110130014679U4 надано платіжне доручення від 02.07.2025 №250702/000340696. Загальна сума за платіжними дорученнями від 22.05.2025 №250522/000333850 та від 02.07.2025 №250702/000340696 становить 135 959,06 дол.США та не кореспондується із сумою специфікації від 12.05.2025 №1.

За ЕМД від 13.08.2025 № 25UA110130015886U0 декларантом надано платіжне доручення від 17.07.2025 №000343343 на суму 59551,61 дол.США з посиланням на інвойс від 27.06.2025 №65323, сума якого становить 85051,6120 дол.США. Таким чином, суми платіжного доручення та інвойсу не кореспондуються. Загальна сума за платіжними дорученнями від 22.05.2025 № 250522/000333850 та від 17.07.2025 № 000343343 становить 136 051,61 дол.США та не кореспондується.

За ЕМД № від 13.08.2025 25UA110130015899U1 декларантом надано платіжне доручення від 18.07.2025№ 000343588 на суму 59273,97 дол.США з посиланням на інвойс від 25.06.2025 №65324, сума якого становить 84773,968 дол.США. Таким чином, суми платіжного доручення та інвойсу не кореспондуються. Загальна сума за платіжними дорученнями від 22.05.2025 № 250522/000333850 та від 18.07.2025№ 000343588 становить 135 773,97 дол.США та не кореспондується із сумою специфікації. Зазначене унеможливило ідентифікацію наданих платіжних документів із спірним товаром ні за сумою, ні за призначенням платежу.

До того ж, банк продавця, вказаний у платіжних дорученнях не відповідає банку, зазначеному у п. 13 «Юридичні адреси і банківські рахунки сторін» контракту.

2. У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Декларантом контракт від 12.05.2025 № 120525 укладений з компанією «WILLARD MEATS INTERNATIONAL LTD.» (Канада) заявлено як угоду з виробником (код документу 4104).

В електронному інвойсі виробником товару зазначено іншу компанію «OLYMEL S.E.C./L.P.», що свідчить про посередницький характер угоди.

3. Пунктом 2.5 контракту визначено наступний порядок узгодження заявки: відповідно до пункту 2.5.1 контракту у разі необхідності поставки товару покупець надсилає постачальнику письмову заявку із зазначенням найменування товару, кількості товару, бажаних строків поставки, умов поставки, а також інших умов не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати поставки.

Відповідно до пункту 2.5.2 контракту постачальник протягом двох робочих днів з дати отримання заявки повинен розглянути і дати письмову відповідь покупцеві про можливість виконання заявки і конкретні строки поставки товару шляхом направлення покупцю підписаної постачальником специфікації на замовлену партію товару та інвойсу на оплату товару.

Заявка покупця та письмова відповідь постачальника до митного контролю не надані, що порушує право митного органу передбачене пунктом 1 частини 5 статті 54 МКУ.

4. В сертифікаті якості від 17.06.2025 №б/н найменування товару зазначено як «Frozen pork boneless picnics - cushion in», проте у специфікації від 12.05.2025 №1 найменування товару зазначено як «Frozen pork shoulder picnic».

Митниця звертає увагу суду на те, що «Frozen pork boneless picnics - cushion in» перекладається як «заморожена свинина без кістки для пікніків», а «Frozen pork shoulder picnic» перекладається як «заморожена плечова частина для пікніків». До категорії «Свинина без кістки» може підходити кілька видів продукції, в тому числі і вирізка, яка значно дорожча за плечову частину. Отже, зазначені розбіжності в описі та найменуванні товару мають прямий вплив на його митну вартість, оскільки ціна товару прямо залежить від виду м'ясної продукції.

5. Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення від 26.06.2025 №UC7761202506114429623 у графі Value F.O.B. place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 84959,064 дол. США.

Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення від 19.06.2025 № UC7761202506194451508 у графі Value F.O.B. place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 85 051,61 дол. США. Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення від 23.06.2025 №UC7761202506234458070 у графі Value F.O.B. place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 84773,97 дол. США.

Відповідно до Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) - Додаток А_ Елементи даних експортних декларацій ця графа заповнюється відповідно до пункту 5.6.2.3 правил, а саме: ця вартість повинна включати витрати на перевезення, обробку, страхування або аналогічні витрати, понесені в місці виїзду з Канади, за вирахуванням будь-яких знижок, укладених до експорту, але повинна виключати збори з канадського місця виїзду до іноземного пункту призначення. Тобто зазначена у декларації країни відправлення сума вказана без урахування зборів з канадського місця виїзду до іноземного пункту призначення, тобто за вирахуванням фрахту та інших витрат понесених на доставку товару, що не відповідає умовам CFR, зазначеним у інвойсі та специфікації. Зазначене може свідчити про наявність ознак підробки у наданих до митного контролю інвойсі та специфікації. Також, декларантом надано рахунок від 26.06.2025 №Y0770468 щодо вартості фрахту за маршрутом MONTREAL, Canada - ODESSA, Ukraine на суму 5200 дол. США, які відповідно до наданих документів не додані до ціни товару, що сплачена або підлягає сплаті.

В зв'язку із цим дані документи не є належними документами, які підтверджують заявлену митну вартість.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Південно - Східної митниці разом з митними деклараціями (МД) від 25.07.2025 №25UA110130014679U4, від 13.08.2025 №25UA110130015886U0, від 13.08.2025 №25UA110130015899U1 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Окрім наведених доводів щодо правомірності оскаржуваного рішення у відзиві відповідачем викладено заперечення стосовно заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу. Так відповідач зауважує, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є завищеною відносно предмету позову, окрім наведеного позивачем не доведено документально фактично витрачений адвокатом час та відповідно понесені витрати, що пов'язані зі вчиненням конкретних дій. Також відповідачем було звернуто увагу, що справу призначено до слухання в порядку спрощеного позовного провадження, а отже представником позивача також не потребувалось додаткових затрат часу для участі у судових засіданнях. З огляду на вищевикладене відповідач просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат з правничої допомоги за рахунок відповідача.

23.10.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» надано додаткові пояснення у справі згідно з якими зазначили, що для визначення митної вартості товару за ціною контракту ними було надано повний та достатній обсяг документів.

Відповідно до ч.1ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» ( далі - Позивач) протягом липня - серпня 2025 року звертався до Південно-Східної митниця (далі - Відповідач) для здійснення митного оформлення товару: «М'ясо свійських свиней морожене: лопатка без кістки, обвалена, не подрібнена, у вигляді відрубів. Торгівельна марка - OLYMEL. Виробник - OLYMEL S.E.C./L.P. Країна виробництва - Канада».

Вищезазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 12.05.2025№ 120525 (далі - контракт) укладеного з компанією «WILLARD MEATS INTERNATIONAL LTD» (Канада) та заявлени1 до митного оформлення шляхом електронного декларування за митними деклараціями від 25.07.2025 №25UA110130014679U4, від 13.08.2025 №25UA110130015886U0, від 13.08.2025 №25UA110130015899U1 (далі - ЕМД). Поставка товарів здійснена на наступних умовах: CFR Одеса.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (МД) від 25.07.2025 №25UA110130014679U4, від 13.08.2025 №25UA110130015886U0, від 13.08.2025 №25UA110130015899U1 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД митної декларації, а саме:

-Контракт №120525 від 12.05.2025poку;

- Специфікацію від 12.05.2025року;

-Додаткову угоду №1 від 17.04.2025року;

-Свіфт від 22.05.2025 року;

-Проформу-інвойс №4374 від 16.06.2025 року;

-Комерційний інвойс №65322 від 17.06.2025 року;

-Пакувальний лист б/н від 17,06.2025року;

-Свіфт від 02.07.2025;

-Сертифікат якості від 17.06.2025;

-Коносамент №MEDUOF680914 від 12.05.2025року;

-ЦМР №5573 від 24.07.2025 року;

-Рахунок від 26.06.2025 №Y0770468;

-Міжнародний ветеринарний сертифікат №119116 від 16.06.2025 року;

-Експортну декларацію UC7761202506114429623;

-Проформу-інвойс №4375 від 16.05.2025 року;

-Комерційний інвойс №65323 від 27.06.2025 року;

-Пакувальний лист б/н від 27.06.2025pоку;

-Свіфт від 17.07.2025 року;

-Сертифікат якості від 27.06.2025 року;

-Коносамент №MEDUOF700928 від 12.05.2025 року;

-ЦМР №5146 від 12.08.2025 року;

-Міжнародний ветеринарний сертифікат №165049 від 18.06.2025 року;

-Лист відправника від 07.08.2025 року;

-Експортну декларацію UC7761202506194451508;

-Проформу-інвойс №4372 від 16.05.2025 року;

Комерційний інвойс №65324 від 25.06,2025 року;

-Пакувальний лист б/н від 25.06.2025р;

-Свіфт від 18.07.2025року;

-Сертифікат якості від 25.06.2025року;

-Коносамент №MEDUOF700936 від 12.05.2025 року;

-ЦМР №3793 від 12.08.2025 року;

-Міжнародний ветеринарний сертифікат №165050 від 23.06.2025 року;

-Лист відправника від року;

Експортну декларацію UC7761202506234458070.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митницею було направлено повідомлення відповідно до якого Позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом не надано додаткові документи для підтвердження рівня митної вартості товару у передбачений законодавством 10-денний термін.

За відсутності додаткових документів та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.

Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2025 № UA110130/2025/000195/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000202/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000203/1 з обґрунтованням у графі 33 , а саме:

До оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень подібного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару.

За ЕМД від 25.07.2025 № 25UA110130014679U4 Оскільки зазначена в декларації країни відправлення сума 84959,064 дол. США вказана без урахування зборів з місця виїзду - Канада, порт Монреаль до пункту призначення - порт Одеса, тобто за вирахуванням фрахту та інших витрат понесених на доставку товару, що не відповідає умовам CFR, зазначеним у інвойсі від 17.06.2025 № 65322 та специфікації №1 до контракту та може свідчити про наявність ознак підробки у наданих до митного контролю інвойсі від 17.06.2025 № 65322 та специфікації №1. Декларантом надано рахунок від 26.06.2025 №Y0770468 щодо вартості фрахту за маршрутом MONTREAL, Canada - ODESSA, Ukraine на суму 5200 дол. США. Які відповідно до наданих документів не додані до ціни товару, що сплачена або підлягає сплаті. З урахуванням наявної у митного органу інформації щодо рівня складових вартості за маршрутом Канада - кордон України митна вартість товару розраховується шляхом додавання визначеної транспортної складової до задекларованої фактурної вартості товару та складає 84959,06 + 5200 = 90159,06 дол.США та розраховується на рівні 3,6081 дол.США/кг.

За ЕМД від 13.08.2025 № 25UA110130015886U0 Оскільки зазначена в декларації країни відправлення сума 85051,61 дол. США вказана без урахування зборів з місця виїзду - Канада, порт Монреаль до пункту призначення - порт Одеса, тобто за вирахуванням фрахту та інших витрат понесених на доставку товару, що не відповідає умовам CFR, зазначеним у інвойсі від 27.06.2025 № 65323 та специфікації №1 до контракту та може свідчити про наявність ознак підробки у наданих до митного контролю інвойсі від 27.06.2025 № 65323 та специфікації №1. Декларантом надано рахунок - фактуру з ідентичними реквізитами (в якому відсутні відмітки проходження даного документу через кордон) що і на момент подання митної декларації проте який містить інформацію про вартість фрахту у сумі 5200 дол.США та напис що зазначена сума включена у вартість оцінюваного товару. Відповідний рахунок про суму фрахту до митного оформлення не надано. Враховуючи наведені в повідомленні №1 розбіжності в частині заповнення митної декларації країни-відправлення, витрати у сумі 5200 дол. США не додані до ціни товару, що сплачена або підлягає сплаті. З урахуванням наявної у митного органу інформації щодо рівня складових вартості за маршрутом Канада - кордон України митна вартість товару розраховується шляхом додавання визначеної транспортної складової до задекларованої фактурної вартості товару та складає 85051,61 + 5200 = 90 251,61 дол.США (за 25015,18 кг.) та розраховується на рівні 3,6078 дол.США/кг.

За ЕМД № від 13.08.2025 25UA110130015899U1 Оскільки зазначена в декларації країни відправлення сума 84773.97 дол. США вказана без урахування зборів з місця виїзду - Канада, порт Монреаль до пункту призначення - порт Одеса, тобто за вирахуванням фрахту та інших витрат понесених на доставку товару, що не відповідає умовам CFR, зазначеним у інвойсі від 25.06.2025 № 65324 та специфікації №1 до контракту та може свідчити про наявність ознак підробки у наданих до митного контролю інвойсі від 25.06.2025 № 65324 та специфікації №1. Декларантом надано рахунок - фактуру з ідентичними реквізитами (в якому відсутні відмітки проходження даного документу через кордон) що і на момент подання митної декларації проте який містить інформацію про вартість фрахту у сумі 5200 дол.США та напис що зазначена сума включена у вартість оцінюваного товару. Відповідний рахунок про суму фрахту до митного оформлення не надано. Враховуючи наведені в повідомленні №1 розбіжності в частині заповнення митної декларації країни-відправлення , витрати у сумі 5200 дол. США не додані до ціни товару, що сплачена або підлягає сплаті. З урахуванням наявної у митного органу інформації щодо рівня складових вартості за маршрутом Канада - кордон України митна вартість товару розраховується шляхом додавання визначеної транспортної складової до задекларованої фактурної вартості товару та складає 84773.97 + 5200 = 89973.97 дол.США (за 24933,52 кг.) та розраховується на рівні 3,6085 дол.США/кг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що за митною декларацією № 25UAJ10130014679U4 (UA110130/2025/014679) від 25.07.2025 декларантом до митного оформлення заявлений товар «М'ясо свійських свиней морожене: Лопатка без кістки, обвалена, не подрібнена, у вигляді відрубів» за угодою від 12.05.2025 року з WILLARD MEATS INTERNATIONAL LTD та TOB «ФУДПРОМДНІПРО» Ш20525 (далі -Контракт).

Відповідно до п. 1.1.Контракту Постачальник передає у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар і оплачувати його вартість в порядку і на умовах, визначених цим Контрактом.

Згідно п. 1.2. Контракту під «Товаром» в цьому Контракті розуміються товари придбані, у Постачальника, згідно Специфікацій до даного Контракту.

Пунктом 2.5.1 та п.2.5.2 Контракту передбачена процедура яка може передувати укладенню Специфікації шляхом обміну Заявки на письмової відповіді на неї. Отже, ці документи є попередніми та не погоджують ціну, кількість, умови поставки, строк поставки, адресу поставки, умови оплати кожної конкретної партії Товару, а отже ц: ненадання не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що найменування і асортимент, ціна, кількість, умови поставки, строк поставки, адреса поставки, умови оплати кожної конкретної партії Товару встановлюються Сторонами в Специфікаціях/Проформа Інвойси (Додатках), які є невід 'ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до Специфікації №1 до Контракту сторони погодили поставку Товару на загальну суму 255 000 долларів СІЛА.

В рамках Специфікації №1 було погоджено часткову поставку товару за проформою-інвойсом N94375 від 16.05.2025 року та інвойсом N965322 від 17.06.2025 року на суму 84 959, 06 долларів СІЛА. Умови поставки CFR Одеса, Україна. Умови оплати: 30% - за проформою рахунком, остаточна оплата 70%- не пізніше 10 календарних днів до прибуття товару в порт призначення, відповідно до умов CFR

На виконання умов Контракту Покупцем було оплачено: 1) передоплату у розмірі 76500 долларів США згідно свіфта від 22.05.2025 року де мається посилання на проформу інвойс №4375 від 16.05.2025 року 2) остаточну оплату згідно свіфта від 02.07.2025 року 59459, 06 долларів США де в призначенні платежу мається посилання на інвойс №65322 від 17.06.2025 року. Таким чином, за умовами Контракту оплату товару було здійснено у повному обсязі.

В реквізитах Продавця Контрактом передбачено TORONTO-DOMINION BANK TOWER 55 KING STREET WEST AND BAY STREET TORONTO M5K 1A2 CANADA та унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR Свіфт від 22.05.2025 року та свіфт від 02.07,2025 року містять унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR, отже відсутність зазначення найменування банку отргшувача жодним чином не перешкоджає встановленню банку отримувача, а отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

В сертифікаті якості від 17.06.2025 Мб/н зазначено найменування товару «Frozen pork boneless picnics - cushion in», що в перекладі «Заморожена свиняча лопатка для пікніка без кісток та шкіри», а у Специфікації від 12.05.2025 МІ вказано «Frozen pork shoulder picnic», що в перекладі «Заморожена свінина для пікніка». Отже, відомості які зазначені у цих документах жодним чином не протирічать один одному, а передбачають найменування однакового товару. На момент поставки товару більш конкретно було зазначено його назву, що знайшло своє відображення яку інвойсі М65322 від 17.06.2025 рогу так і в сертифікаті якості від 17.06.2025 рогу. Таким чином, ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

В рамках Специфікації №1 та інвойсу №65322 від 17.06.2025 рогу було погоджено умову поставки CFR Одеса, Україна.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс -2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов'язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення №UC7761202506114429623 у графі Value F.O.B, place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 84 959, 06 дол. США.

Південно - східна митниця помилково зазначає суму 85 051, 61грн, що не відповідає дійсності. Відповідно до Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) -Додаток А_ Елементи даних експортних декларацій та графа заповнюється відповідно до пункту 5.6.2.3 правил, а саме: Ця вартість повинна включати витрати на перевезення, обробку,страхування або аналогічні витрати, понесені до місця відправлення з Канади, за вирахуванням будь-яких знижок, укладенга до експорту, але не повинна вигаїючати витрати з місгрі відправлення з Канади до місця призначення за кордоном.

Відповідно до даних інвойсу №65322 від 17.06.2025 року та коносаменту MMEDUOF680914 від 12.05.2025 року та ЦМР №5573 від 24.07.2025 рогу місце відправлення Montreal. Отже, доставка до місця відправлешія в Канаді, Montreal не здійснювалася. У зв'язку з неправильноим трактуванням Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) - Додатгу А, Дніпровька митниця прийшла до хибного висновку про те, що транспортні витрати за доставку товару з місця відправлення, а саме: Montreal, Канада до м.Одеса, Україна мають бути включені до митної вартості товару, отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо правомірності підстав винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2025 № UA110130/2025/000202/1, суд вважає потрібним зазначити про наступне.

За митною декларацією №25UA110130015886U0 (UAI10130/2025/015886) від 13.08.2025 декларантом до митного оформлення заявлений товар «М'ясо свійських свиней морожене: Лопатка без кістки, обвалена, не подрібнена, у вигляді відрубів».

Відповідно до п. 1.1.Контракту Постачальник передає у власність Погупцеві Товар, а Погупець зобов 'язується приймати Товар і оплачувати його вартість в порядгу і на умовах, визначених цим Контрактом.

Пунктом 2.5.1 та п.2.5.2 Контракту передбачена процедура яка може передувати укладенню Специфікації шляхом обміну Заявки на письмової відповіді на неї. Отже, ці документи є попередніми та не погоджують ціну, кількість, умови поставки, строк поставки, адресу поставки, умови оплати кожної конкретної партії Товару, а отже їх ненадання не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що найменування і асортимент, ціна, кількість, умови поставки, строк поставки, адреса поставки, умови оплати кожної конкретної партії Товару встановлюються Сторонами в Специфікаціях/Проформа Інвойси Щодатках), які є невід 'ємною частиною цього Контракту.

В рамках Специфікації №1 було погоджено часткову поставку товару за проформою-інвойсом №4372 від 16.05,2025 року та інвойсом №65323 від 27.06.2025 року на суму 85 051, 61 долларів СІЛА. Умови поставки CFR Одеса, Україна. Умови оплати: 30% - за проформою рахунком, остаточна оплата 70%- не пізніше 10 календарних днів до прибуття товару в порт призначення, відповідно до умов CFR.

На виконання умов Контракту Покупцем було оплачено: 1) передоплату у розмірі 76500 долларів США згідно свіфта від 22.05.2025 poку де мається посилання на проформу інвойс №4372 від 16.05.2025 року 2) остаточну оплату згідно свіфта від 17.07.2025 року 59551, 61 долларів США де в призначенні платежу мається посилання на інвойс №65323 від 27.06.2025 року. Таким чином, за умовами Контракту оплату товару було здійснено у повному обсязі.

В реквізитах Продавця Контрактом передбачено TORONTO-DOMINION BANK TOWER 55 KING STREET WEST AND BAY STREET TORONTO M5K 1A2 CANADA та унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR Свіфт від 22.05.2025року та свіфт від 17.07.2025 pojy містять унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR, отже відсутність зазначення найменування банку отримувача жодним чином не перешкоджає встановленню банку отримувача, а отже грі обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

ТОВ «ФУДПРОМ ДНІПРО» дійсно укладено Контракт з компанією «WILLARD MEATS INTERNATIONAL LTD.» та заявлено як угоду з виробником (код документу 4104). В електронному інвойсі виробником товару зазначено «OLYMEL S.E.C./L.P.». Однак, інвойсом №65323 від 27.06.2025 року погоджено поставку товару на суму 85 051, 61 долларів США. Згідно свіфтів від 22.05.2025 року та від 17.07.2025 року товар оплачено у повному обсязі. Відповідно до данних коносаменту №MEDUOF700928 від 12.05.2025року та ЦМР №5146 від 12.08.2025року вбачається чітко,що доставлено саме товар який зазначено у інвойсі №65323 від 27.06.2025 року. Отже, ця обставина жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару, а отже не може бути підставою для її коригування.

В сертифікаті якості від 27.06.2025 №б/н зазначено найменування товару «Frozen pork boneless picnics ~ cushion in», що в перекладі «Заморожена свиняча лопатка для пікніка без кісток та шкіри», а у Специфікації від 12.05.2025 №1 вказано «Frozen pork shoulder picnic», що в перекладі «Заморожена свінина для пікніка». Отже, відомості які зазначені у цих документах жодним чином не протирічать один одному, а передбачають найменування однакового товару. На момент поставки товару більш конкретно було зазначено його назву, що знайгило своє відображення яку інвойсі №65323 від 27.06.2025 року так і в сертифікаті якості від 27.06.2025 року. Таким чином, ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

В рамках Специфікації №1 та інвойсу №65323 від 27.06.2025 року було погоджено умову поставки CFR Одеса, Україна.

Відповідно до міжнародній правил Інкотермс -2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов 'язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення № UC7761202506194451508 у графі Value F.O.B. place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 79 851, 61 дол. США. Південно - Східна митниця помилково зазначає суму 85 051, 61грн, що не відповідає дійсності. Відповідно до Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) -Додаток А_ Елементи даних експортних декларацій грі графа заповнюється відповідно до пункту 5.6.2.3 правил, а саме: Ця вартість повинна включати витрати на перевезення, обробку,страхування або аналогічні витрати, понесені до місця відправлення з Канади, за вирахуванням будь-яких знижок, укладених до експорту, але не повинна виключати витрати з місгрі відправлення з Канади до місгрі призначення за кордоном.

Відповідно до даних інвойсу №65323 від 27.06.2025року та коносаменту №MEDU0F700928 від 12.05.2025 року та ЦМР №5146 від 12.08.2025 рогу місце відправлення Montreal. Отже, доставка до місгрі відправлення в Канаді, Montreal не здійснювалася. У звязку з неправильногш трактуванням Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) - Додатку А, Дніпровька митнигрі прийшла до хибного висновку про те, що транспортні витрати за доставку товару з місця відправлення, а саме: Montreal, Канада до м.Одеса, Україна мають бути включені до митної вартості товару, отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо правомірності підстав винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від від 14.08.2025 № UA110130/2025/000203/1, суд вважає потрібним зазначити про наступне.

За митною декларацією від 13.08.2025 25UA110130015899U1 декларантом до митного оформлення заявлений товар «М'ясо свійських свиней морожене: Лопатка без кістки, обвалена, не подрібнена, у вигляді відрубів».

Пунктом 2.5.1 та п.2.5.2 Контракту передбачена процедура яка може передувати укладенню Специфікації шляхом обміну Заявки на письмової відповіді на неї. Отже, ці документи є попередніми та не погоджують ціну, кількість, умови поставки, строк поставки, адресу поставки, умови оплати кожної конкретної партії Товару, а отже їх неиадання не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до Специфікації №1 до Контракту сторони погодили поставку Товару на загальну суму 255 000 долларів США.

В рамках Специфікації №1 було погоджено часткову поставку товару за проформою-інвойсом №4374 від 16.05.2025 року та інвойсом №65324 від 25.06.2025 року на суму 84 773, 96 долларів США. Умови поставки CFR Одеса, Україна. Умови оплати: 30% - за проформою рахунком, остаточна оплата 70% - не пізніше 10 календарних днів до прибуття товару в порт призначення, відповідно до умов CFK

На виконання умов Контракту Покупцем було оплачено: 1) передоплату у розмірі 76500 долларів США згідно свіфта від 22.05.2025 року де мається посилання на проформу інвойс №4374 від 16.05.2025 року 2) остаточну оплату згідно свіфта від 18.07.2025 року 59273,97 долларів США де в призначенні платежу мається посилання на інвойс №65324 від 25.06.2025 року. Таким чином, за умовами Контракту оплату товару було здійснено у повному обсязі.

В реквізитах Продавця Контрактом передбачено TORONTO-DOMINION BANK TOWER 55 KING STREET WEST AND BAY STREET TORONTO M5K 1A2 CANADA та унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR. Свіфт від 22.05.2025 року та свіфт від 18.07.2025 року .містять унікальний свіфт код для здійснення платежу, що ідентифікує банк отримувача коштів SWIFT: TDOMCATTTOR, отже відсутність зазначення найменування банку отримувача жодним чином не перешкоджає встановленню банку отримувача, а отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

ТОВ «ФУДПРОМ ДНІПРО» дійсно укладено Контракт з компанією «WILLARD MEATS INTERNATIONAL LTD.» та заявлено як угоду з виробником (код документу 4104). В електронному інвойсі виробником товару зазначено «OLYMEL S.E.C./L.P.». Однак, інвойсом N965323 від 27.06.2025 року погоджено поставку товару на суму 84 773, 96 долларів США. Згідно свіфтів від 22.05.2025 року та від 18.07.2025 року товар оплачено у повному обсязі. Відповідно до данних коносаменту №MEDUOF700936 від 12.05.2025року та ЦМР №3793 від 12.08.2025року вбачається чітко,що доставлено саме товар який зазначено у інвойсі №65324 від 25.06.2025 року. Отже, ця обставина жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару, а отже не може бути підставою для її коригування.

В сертифікаті якості від 25.06.2025 №б/н зазначено найменування товару «Frozen pork boneless picnics - cushion in», що в перекладі «Заморожена свиняча лопатка для пікніка без кісток та шкіри», а у Специфікації від 12.05.2025 №1 вказано «Frozen pork shoulder picnic», що в перекладі «Заморожена свінина для пікніка». Отже, відомості які зазначені у цих документах жодним чином не протирічать один одному, а передбачають найменування однакового товару. На момент поставки товару більш конкретно було зазначено його назву, що знайшло своє відображення як у інвойсі М65324 від 25.06.2025 року так і в сертифікаті якості від 25.06.2025 року. Таким чином, ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

В рамках Специфікації №1 та інвойсу №65324 від 25.06.2025 року було погоджено умову поставки CFR Одеса, Україна.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс -2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов 'язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до наданої митної декларації країни відправлення MUC7761202506234458070 у графі Value F.O.B. place of exit (3-тя сторінка) зазначено суму 79 573, 97 дол. США. Дніпровська митнищ помилково зазначає суму 84773,97грн, що не відповідає дійсності. Відповідно до Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) - Додаток A_ Елементи даних експортних декларацій ця графа заповнюється відповідно до пункту 5.6.2.3 правил, а саме: Ця вартість повинна включати витрати на перевезення, обробку,страхування або аналогічні витрати, понесені до місця відправлення з Канади, за вирахуванням будь-яких знижок, укладених до експорту, але не повинна виключати витрати з місця відправлення з Канади до місця призначення за кордоном.

Відповідно до даних інвойсу №65324 від 25.06.2025 року та коносаменту №MEDU0F700936 від 12.05.2025 року та ЦМР №3793 від 12.08.2025 року місце відправлення Montreal. Отже, доставка до місця відправлення в Канаді, Montreal не здійснювалася. У звязку з неправильноим трактуванням Технічного посібника для порталу Canadian Export Reporting System (CERS) - Додатку А, Дніпровька митнигрі прийшла до хибного висновку про те, що транспортні витрати за доставку товару з місгрі відправлення, а саме: Montreal, Канада до м.Одеса, Україна мають бути включені до митної вартості товару, отже грі обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, до якого входить, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно п.3 ч.3 ст.335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема, про транспортні (перевізні) документи.

Ту ж саму правову позицію висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31.05.2019 у справі в №804/16553/14, в якій зазначив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічні правові висновки відображені у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 07.07.2023 у справі №803/718/17 та 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.

У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (сертифікат дилера) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У ч.2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття: ненадання документів передбачених Контрактом, суперечить положенням чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема у відповідача наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару:

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2025 № UA110130/2025/000195/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000202/1, від 14.08.2025 № UA110130/2025/000203/1 Південно - Східної митниці є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у сумі 55 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду:

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2834;

-ордер серії АЕ №1429713;

-договір про надання правничої допомоги № 92 від 19.08.2025 року;

-додаткову угоду № 1 від 19.08.2025 року;

-рахунок на оплату № 150 від 19 серпня 2025 року;

-платіжну інструкції №352 від 20.08.2025р.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №92 від 19.08.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» в особі керуючої Сергєєвої Майї Шаукатівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» (клієнт), клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 3.2 Договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених у додаткових угодах.

Згідно додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 92 від 19.08.2025 року гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці в суді першої інстанції та складає 25 000,00грн., 15 000, 00грн., 15 000,00грн. Цією ж додатковою угодою погоджено між сторонами, що акт приймання - передачі наданих послуг підписується до завершення судового розгляду в суді першої інстанції.

До матеріалів адміністративної справи акту приймання - передачі наданих послуг за договором надання правничої допомоги № 92 від 19.08.2025 року не було надано, що унеможливлює надання оцінки обсягу вчинених адвокатом дій на виконання умов цієї угоди, а також прийняття їх замовником.

Таким чином, відповідно умовам, погодженими сторонами договору про надання правової допомоги, неможливо встановити розмір гонорару адвоката в межах укладеної угоди, а також обсяг вчинених дій та їх прийняття замовником, оскільки документальних доказів для його підтвердження суду не надано.

Наведені обставини унеможливлюють надання оціночного висновку щодо обсягу наданих послуг на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, їх реальності та об'єму виконаних робіт, також вирішуючи заявлене клопотання судом також враховуються висловлені у відзиві проти позову заперечення щодо заявленої до відшкодування суми Південно - Східною митницею.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДПРОМ ДНІПРО" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці: № UA110130/2025/000195/1 від 30.07.2025 року; UA 110130/2025/000202/1 від 14.08.2025 року; UA110130/2025/000203/1 від 14.08.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» ( 51200, Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Сучкова, буд. 18, кв. 64, код ЄДРПОУ 41930148) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

Попередній документ

132441207

Наступний документ

132441209

Інформація про рішення:

№ рішення:	132441208
№ справи:	160/28362/25
Дата рішення:	08.12.2025
Дата публікації:	11.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (08.12.2025)
Дата надходження:	01.10.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

РЯБЧУК ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

відповідач (боржник):

Дніпровська митниця

Південно-Східна митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДПРОМ ДНІПРО"

представник позивача:

адвокат Сергєєва Майя Шаукатівна