26 листопада 2025 року Справа № 160/11295/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кучми К.С.
при секретарі судового засідання - Казаковій Л.А.
за участю:
представника позивача - Лисака П.О.
представника відповідача - Василевської М.Ю.
представників третьої особи - Стельмаха І.В., Крот М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі в режимі відеоконференції адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до Українського інституту національної пам'яті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання дій протиправними,
У квітні 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними дії Українського інституту національної пам'яті щодо надання висновку, яким оформлений листом від 01.04.2025 р. №763/2.2-07-25 про належність назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до символіки російської імперської політики, відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» 08.04.2025 р. отримано лист від Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 03.04.2025 р. № 48086/19.2.2/33-25 щодо надання в десятиденний строк пояснень з приводу невідповідності найменування товариства вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» від 21.03.2023 р. № 3005-IX. За змістом вказаного листа Департамент державної реєстрації МЮУ приходить до хибних висновків про те, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» використовує у назві похідне слово від назви географічного об'єкта російської імперії м. Катеринослав, що підпадає під обмеження вказаного Закону. Такий висновок Департамент державної реєстрації МУЮ робить на підставі листа Українського інституту національної пам'яті від 01.04.2025 р. № 763/2.2-07-25. Однак, позивач вважає, що дії відповідача пов'язанні з наданням висновку - роз'яснення щодо невідповідності назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» не відповідають вимогам діючого законодавства, є помилковими та протиправними. Крім того, відповідач при вчиненні дій з надання роз'яснень щодо нібито невідповідності назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» законодавству, навіть не взяв до уваги ні мету діяльності товариства, ні природу походження його назви, ні ті наслідки, які можуть спричинити такі дії, а вони будуть значними не лише для товариства, а й для суспільства та держави в цілому. Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до Українського інституту національної пам'яті про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 р. апеляційну скаргу ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 26.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України
На виконання вимог ухвали суду 03.10.2025 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Міністерство юстиції України листом від 10.03.2025 р. №34119/19.2.2/11-25 звернулося до Українського інституту національної пам'яті з проханням надати науково обґрунтовані фахові висновки, щодо належності найменування ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до символіки російської імперської політики. Листом від 01.04.2025 р. № 763/2.2-07-25 відповідач повідомив, зокрема, що назва ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» є похідною від назви географічного об'єкту Російської імперії - м. Катеринослав (колишньої назви міста Дніпро Дніпропетровської області), у назві якого використано ім'я російської імператриці Катерини ІІ (1729-1796, на імператорському престолі в 1762-1796 роках) належить до символіки російської імперської політики. Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог Закону № 3005-IX Мін'юст листом від 03.04.2025 р. №48086/19.2.2/33-25 звернулося до ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» стосовно надання пояснень щодо неприведення свого найменування у відповідність із вимогами Закону № 3005-IX протягом місяця з дня набрання ним чинності для подальшого розгляду на засіданні Комісії. Листом від 11.04.2025 р. № 250411/2 позивач надав пояснення щодо свого найменування. Дату проведення засідання Комісії, до порядку денного якого буде включено питання щодо невідповідності найменування вимогам Закону № 3005-IX ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», не визначено. Міністерство юстиції України повідомило, що діяло виключно задля виконання вимог чинного законодавства, та просило суд прийняти законне та обґрунтоване рішення у цій справі.
До суду 08.10.2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 10.06.2025 року № 58/25, складеного судовим експертом Ірхіним Юрієм Борисовичем (свідоцтво № 523-24 від 15.10.2024 р.) та висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.05.2025 року № 1217-25, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Світланою Поляковою.
На виконання вимог ухвали суду 14.10.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що порядок прийняття рішень щодо невідповідності найменування та/або символіки юридичної особи вимогам Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» відбувається на основі висновку Комісії з питань дотримання Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» і в установленому законодавством України, описаному в порядку. При цьому правовий висновок Комісії, що ухвалюється колегіально, є єдиною підставою для ухвалення будь-яких рішень, що мають наслідки для позивача. При цьому відповідач наполягає на приналежності назви позивача до таких, що містять символіку російської імперської політики на підставі ч.2 ст.6 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Незважаючи на те, що позивач стверджує, що «назва - «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» була обрана на честь (во славу) святої Катерини Великомучениці, як символа захисту та Божого благословення» (орфографію збережено), Законом не передбачено приведення назв юридичних осіб, що містять символіку російської імперської політики, відповідно до чинного законодавства шляхом зміни етимології такої назви. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
20.10.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не надано вмотивованого обґрунтування, доводи на які посилається Український інститут національної пам'яті не підтверджені належними та допустимими доказами, а позиція відповідача базується лише на його переконанні в цьому питанні. Окрім викладеної у відповіді на відзив позиції ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» посилається на долучені до матеріалів справи висновки експертів, в яких робиться висновок про неоднозначність назви позивача, а тому посилання на приналежності назви останнього до таких, що містять символіку російської імперської політики з боку відповідача, є однобоким та суперечить принципам об'єктивності. За таких обставин, позивач просив суд позов задовільнити повністю з підстав викладених у позові.
До суду 28.10.2025 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фахового висновку щодо належності назв географічних об'єктів, об'єктів топонімії, юридичних осіб та об'єктів права власності, у яких використано назву географічного об'єктів права власності, у яких використано назву географічного об'єкту Російської імперії міста Катеринослав та похідні від неї утворення, до символіки російської імперської політики, затверджений 20.10.2025 р., Головою Експертної комісії Українського інституту національної пам'яті з питань визначення належності об'єктів до символіки російської імперської політики Віктором Брехуненко.
07.11.2025 року до суду від позивача подано заперечення на вказане клопотання, в якому вказано, що долучена експертиза не відповідає вимогам КАС України, Закону України «Про судову експертизу» та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5. Також позивач зазначає, що докази долучені відповідачем подані з порушенням встановленого законом процесуального порядку та поза межами строків які встановлені судом ухвалою суду від 26.09.2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала проти задоволення позову, просила суд у його задоволенні відмовити повністю.
Під час судового розгляду в режимі відеоконференції представник третьої особи - Стельмах І.В. при ухваленні рішення покладався на розсуд суду, а представник третьої особи - Крот М.А. просила суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, представників третьої особи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» 08.04.2025 року отримало лист від Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України за вих. № 48086/19.2.2/33-25 від 03.04.2025 року щодо надання в 10-ти денний строк пояснень з приводу нібито невідповідності найменування товариства вимогам Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» від 21.03.2023 року № 3005-ІХ (далі - Закон № 3005-ІХ).
За змістом вказаного листа Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України приходить до висновків про те, що позивач нібито використовує у своїй назві похідне слово від назви географічного об'єкта російської імперії - м. Катеринослав, що підпадає під обмеження Закону № 3005-ІХ. Такий висновок Департамент державної реєстрації МУЮ робить на підставі документу виданого Українським інститутом національної пам'яті від 01.04.2025 року №763/2.2-07-25.
Судом також встановлено, що в своєму листі від 01.04.2025 р. №763/2.2-07-25 відповідач надає своє роз'яснення на запитувану інформацію листом Міністерства юстиції України від 10.03.2025 р. № 34119/19.2.2/11-25 щодо належності найменувань ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35680054), ТОВ М'ЯСОКОМБІНАТ «ЮВІЛЕЙНИЙ» (ідентифікаційний код юридичної особи 24615640 та ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ДЕМЕНТ'ЄВА 14» (ідентифікаційний код юридичної особи 40820776) до символіки російської імперської політики.
Так, в оскаржуваному висновку який оформлено у листі від 01.04.2025 р. №763/2.2-07-25 відповідач приходить до висновку, що назва позивача порушує положення діючого законодавства. Цитата з листа/роз'яснення відповідача: «назва ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35680054) є похідною від назви географічного об'єкту Російської імперії - м.Катеринослав (колишньої назви міста Дніпро Дніпропетровської області), у назві якого використано ім'я російської імператриці Катерини ІІ (1729-1796, на імператорському престолі 1762-1796 роках). З урахуванням наведеного, назва ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» як така, у якій використано назву колишнього географічного об'єкту Російської імперії - міста Катеринослав, якому було присвоєно ім'я російської імператриці Катерини ІІ, належить до символіки російської імперської політики».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 684 затверджено Положення про Український інститут національної пам'яті (далі - Положення № 684).
Згідно із пунктами 1, 2 Положенням № 684, Український інститут національної пам'яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу.
Інститут у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Положення № 684, основними завданнями Інституту є: 1) реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, а саме: організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі; здійснення комплексу заходів з увічнення пам'яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917 - 1921 років, воєн, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів; популяризація історії України, її видатних особистостей; подолання історичних міфів; 2) подання Міністрові культури пропозицій щодо формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу та національної свідомості громадян з урахуванням багатонаціонального складу населення та регіональних відмінностей України, зокрема щодо: популяризації в світі ролі Українського народу у боротьбі проти тоталітаризму, відстоюванні прав та свобод людини; відновлення національної пам'яті Українського народу, недопущення використання символів тоталітарних режимів; надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932 - 1933 років, масовому голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років, примусовим депортаціям, політичним репресіям, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу; формування у громадян України патріотизму, національної свідомості, активної позиції.
Підпунктом 17-5 пункту 4 Положення № 684 Інститут надає роз'яснення та рекомендації щодо реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2023 р. № 4150/5 затверджено Положення про Комісію з питань дотримання Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (надалі - Комісія) (далі - Положення № 4150/5).
Відповідно до пункту 1 частини ІІ Положення № 4150/5, завданням Комісії є проведення правової експертизи поданих матеріалів щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Згідно із пунктом 3 частини II Положення № 4150/5, в ході реалізації своїх завдань та функцій Комісія має право, зокрема отримувати в установленому порядку від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на Комісію завдань.
Як встановлено судом, Комісія реалізуючи покладені на неї функції звернулася із запитом до відповідача про надання інформації №34119/19.2.2/11-25 від 10.03.2025 року.
Після отримання відповідних роз'яснень від Інституту як органу центральної виконавчої влади Комісія робить правовий висновок про відповідність/невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
В силу пункту 8 частини IV Положення № 4150/5 правовий висновок разом з проектом відповідного наказу Голова Комісії подає для затвердження Міністру юстиції України.
Порядок прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 354 від 27.05.2015 року (далі - Порядок №354) визначає процедуру прийняття Мін'юстом рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки, «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Пунктом 3 Порядку № 354 встановлено, що Мін'юст безпосередньо або через територіальні органи забезпечує постійний моніторинг відповідності найменування та/або символіки, матеріалів реєстраційної справи юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів.
Згідно із підпунктом 2 пункту 4 Порядку №354 підставою проведення правової експертизи може бути ініціатива Мін'юсту.
Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку №354 для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів утворюється Комісія з питань дотримання Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі - Комісія).
Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Мін'юсті, склад та положення якої затверджуються наказом Мін'юсту.
До складу Комісії входять працівники Мін'юсту.
До роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою).
Комісія для виконання покладених на неї завдань має право отримувати в установленому порядку інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Пунктами 15, 18, 23 Порядку № 354 встановлено, що за результатами правової експертизи щодо кожного об'єкта складається окремий правовий висновок про відповідність або невідповідність його діяльності, найменування та/або символіки вимогам Законів.
Комісія під час правової експертизи бере до уваги повідомлення об'єкта правової експертизи про наявні об'єктивні причини неможливості виконання ним вимог Законів та про вжиті заходи, спрямовані на виконання вимог Законів.
У тридцятиденний строк з дня прийняття рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Законів Мін'юст звертається з позовом до суду про припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об'єднання громадян або повідомляє іншим органам державної влади, які уповноважені звертатися з відповідним позовом до суду.
Узагальнюючи вищезазначене суд погоджується з доводами позивача, що роз'яснення Інституту як органу центральної виконавчої влади у вигляді листа, є підґрунтям та підставою для прийняття Комісією правового висновку про невідповідність назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» вимогам законодавства, що спричинить прямий наслідок - припинення діяльності ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 р. № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Положення «Про Міністерство юстиції України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 р., Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців.
Як визначено у пункті 18-14 Положення передбачено, що саме на Мінюст покладено завдання по прийняттю рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» та/або Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Наказом Мін'юсту від 26.07.2023 р. № 1853/7 (зі змінами) створено Комісію з питань дотримання Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі - Комісія) та затверджено її склад.
Відповідно до статей 1, 3, 4, 7 Закону № 3005-ІХ цей Закон визначає правові засади засудження російської імперської політики в Україні, заборони пропаганди її символіки та встановлює порядок ліквідації символіки російської імперської політики.
Російська імперська політика визнається злочинною та засуджується.
Пропаганда російської імперської політики та її символіки забороняється.
Присвоєння географічним об'єктам, юридичним особам та об'єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам'ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, забороняється.
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
У разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян вимог цього Закону їхня діяльність підлягає припиненню (забороні) в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об'єднання громадян вимогам цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, утворює комісію з питань дотримання вимог Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".
Згідно із ст.2 Закону № 3005-ІХ пропаганда російської імперської політики - публічна глорифікація або виправдання російської імперської політики, поширення інформації, спрямованої на виправдання російської імперської політики, а також публічне використання продукції, що містить символіку російської імперської політики, публічне заперечення злочинів (репресивних заходів) проти Українського народу.
Російська імперська політика (російська колоніальна політика) - система заходів, що здійснювалися органами управління, збройними формуваннями, політичними партіями, недержавними організаціями, установами, підприємствами, групами чи окремими громадянами (підданими) Російського царства (Московського царства), Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, російської федерації, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу.
Символіка російської імперської політики - символіка, що включає, зокрема, назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топонімії населених пунктів, підприємств, установ, організацій на території України, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, які відповідають критеріям, встановленим підпунктами "в" і "г" цього пункту, назви подій, пов'язаних із реалізацією російської імперської політики, назви російських міст та інших географічних, історичних та культурних об'єктів російської федерації, що не пов'язані безпосередньо із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури або з культурою поневолених народів російської федерації.
У частині 2 статті 6 Закону № 3005-ІХ визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про злочини (репресивні заходи) російської імперської політики проти Українського народу, надає роз'яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону.
Отже узагальнюючи норми статті 6 Закону № 3005-ІХ, та Положення № 684, суд приходить до висновку, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, є відповідач - Український інститут національної пам'яті, який для цього наділений відповідними повноваженням.
Суд встановив, що оскаржуваний висновок оформлений листом Українського інституту національної пам'яті від 01.04.2025 року №763/2.2-07-25 - підготовлено на запит Міністерства юстиції України та містить роз'яснення з питань, пов'язаних із застосуванням положень Закону №3005-ІХ.
У вищезазначеному листі відповідач зазначає, що назва позивача є похідною від назви географічного об'єкту Російської імперії - м. Катеринослав, у назві якого використано ім'я російської імператриці Катерини ІІ, при цьому будь-якого обґрунтування цього висновку зазначений лист не містить.
В свою чергу в матеріалах справи міститься лист за вих. №250411/2 від 11.04.2025 року, складений позивачем на ім'я першого заступника Міністра юстиції України, відповідно до тексту якого назву позивача «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» обрано виключно на честь (Во Славу) Святої Катерини Великомучениці, як символ захисту та Божого благословення. В даному листі позивача міститься обґрунтовування, щодо підстав обрання саме такої назви, та заперечення твердження відповідача про походження назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» від назви географічного об'єкту та політичного діяча Російської імперії і вважає його хибними, та такими, що не відповідає дійсності.
В цьому же листі зазначено, що на веб-сторінці Українського інституту національної пам'яті міститься роз'яснення, що не підпадають під заборону назви, лише співзвучні з іменами чи об'єктами, на які поширюються обмеження передбачені Законом № 3005-ІХ.
Враховуючі вищевикладене суд доходить висновку, що у оскаржуваному висновку відповідачем зроблено висновок про те, що назва ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» нібито містить заборонену географічну назву міста, на честь якого товариство названо. Такий висновок викладений у формі беззаперечного твердження, яке не допускає сумнівів або альтернативного тлумачення з боку самого відповідача.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 КАС України встановлено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, що висновки зроблені у листі Українського інституту національної пам'яті від 01.04.2025 р. №763/2.2-07-25, що оскаржується - це є роз'яснення на запитувану інформацію Міністерства юстиції України. Такі роз'яснення безпосередньо стосуються позивача, адже відповідач досліджував походження назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ».
В оскаржуваному висновку відповідач робить однозначний висновок з приводу того, що назва ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» включає в собі заборонену географічну назву міста в честь якого нібито і названо товариство.
Проте в матеріалах справи містяться висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 10.06.2025 року № 58/25, складеного судовим експертом Ірхіним Юрієм Борисовичем (свідоцтво № 523-24 від 15.10.2024 р.) та висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.05.2025 року №1217-25, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Світланою Поляковою, які було виготовлено на замовлення позивача.
Згідно із висновком експерта від 10.06.2025 року № 58/25, складеного судовим експертом Ірхіним Ю.Б. за результатами проведення судової психологічної експертизи, експерт дійшов висновку, що: «Психологічні (психосемантичні, семантико-дискурсивні та психолінгвістичні) властивості назви «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» потенційно не дозволяють однозначно, беззаперечно й достеменно тлумачити слово «катерино/слав/хліб» винятково й лише в одному конкретно-обраному значенні. Тому, будь-які психологічні значення, що потенційно закладені в назві «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ», цілком і повністю визначаються конкретною особою, яка сама і власноруч використовує, споживає чи мимовільно сприймає назву «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ». Конкретний контекст, конотацію і змістовний контент сприймання назви «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» конкретним споживачем (користувачем) цілком і повністю залежить від індивідуально-психологічних якостей конкретної особистості, зокрема, її уявлень, соціальних установок і світогляду тощо». Про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерт обізнаний.
Згідно із висновком експерта від 30.05.2025 року № 1217-25 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Світланою Поляковою, експерт дійшла висновку, що: «Значення назви «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» не є винятково i однозначно похідним від назви географічного об'єкта російської імперії - «Єкатеринослав». Значення назви «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» не є однозначним за тлумаченням, унаслідок чого передбачає розмаїття інших тлумачень. Назва «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» у контексті виробничої діяльності у сфері харчової промисловості. ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» може містити в собі необмежене поле альтернативних тлумачень. Найбільш поширеним і вживаним у межах сучасного суспільного словообігу і побутово-повсякденного вжитку назви «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» є «славослів'я Св.вмч. Катерини», «топонім Катеринослав» та «імператриця Екатерина ІІ». Відповідно до ст.70 та п.2 ст.102 КПК України про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст.385 КК України за відмову від поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків експерт попереджена (обізнана).
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідно із ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу пунктів 1 - 3 частини 2 статті 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 КАС України визначено, що допустимим є доказ, який отриманий відповідно до встановленого законом порядку. Допустимість характеризується через законність джерела отримання доказів, тобто суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ч.1 ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Статтею 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до положень частини 1 статті 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
З огляду на вищевикладене суд не приймає до уваги фаховий висновок щодо належності назв географічних об'єктів, об'єктів топонімії, юридичних осіб та об'єктів права власності, у яких використано назву географічного об'єктів права власності, затверджений 20.10.2025 р., так як фаховий висновок виготовлено самим відповідачем.
Тому на думку суду такий висновок порушує принцип незалежності, об'єктивності та неупередженості експерта визначених Законом України «Про судову експертизу» відповідними положеннями КАС України, а тому фаховий висновок поданий відповідачем не може вважатись допустим доказом у справі.
Оцінивши вищезазначене, доводи сторін та докази на предмет достатності, суд вважає висновок, який оформлений листом від 01.04.2025 р. № 763/2.2-07-25 щодо невідповідності найменування юридичної особи ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» Закону № 3005-ІХ, оскільки має характер припущення без ознак будь-якої доказової бази однозначності ідентичності назви позивача та назви географічного об'єкту Російської імперії - м. Катеринослав та ім'ям російської імператриці Катерини ІІ. Жодного допустимого доказу, який доводив би таку ідентичність до суду не надано. Жодний з установчих та реєстраційних документів позивача також не містить доказів такої ідентичності.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про найменування позивача на честь назви географічного об'єкту Російської імперії та діяча Російської Імперії або правонаступництва його від будь-яких топонімів та/або підприємств/установ названих на честь вказаного географічного об'єкту та/або діяча Російської Імперії що б підтверджувало походження назви позивача на честь саме м. Катеринослав та/або російської імператриці Катерини ІІ.
У назві позивача, також відсутні додаткові ідентифікаційні данні як то: ініціали, ім'я, по батькові, звання, посада, вказівка про найменування на честь та інші дані, які б свідчили про ідентифікацію назві юридичної особи з географічного об'єкту Російської імперії - м.Катеринослав та ім'ям російської імператриці Катерини ІІ.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн., а отже вони підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Українського інституту національної пам'яті щодо надання висновку, який оформлений листом від 01.04.2025 р. № 763/2.2-07-25 про належність назви ТОВ «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» до символіки російської імперської політики, відповідно до Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Українського інституту національної пам'яті (вул.Архітектора Городецького, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39389301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ» (вул.Сонячна Набережна, буд.78, м.Дніпро, 49034, код ЄДРПОУ 35680054) судові витрати по справі у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Повний текст рішення складений 08.12.2025 року.
Суддя К.С. Кучма