08 грудня 2025 року Справа № 160/24699/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Горовенко Л.М. Басан Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 12.08.2024 року № 1741/Ж10/31-00-07-03-02-20.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
приписами абзацу 11 п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України з 01.03.2020 року по останній день місяця (включно), у якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання коронавірусної хвороби, платника податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню;
відповідач неправомірно призначив перевірку позивача на підставі п.78.1.1 ст. 78 ПК України, оскільки позивач надав митному органу всі витребувані документи та пояснення;
відповідачем не вірно визначено дату початку нарахування пені, а саме: моментом здійснення імпорту товару є момент перетину товаром митного кордону України; день фактичної поставки імпортного товару, коли відбувається фактичний перетин імпортованим товаром митного кордону України, не включається у період часу, за який може нараховуватися пеня;
невірно визначено курс НБ України для розрахунку пені;
рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі № 160/33299/23 визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економіки України у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБ України та зобов'язано Міністерство економіки України повторно розглянути заяву позивача на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених НБ України, за контрактом № 6924 від 08.08.2022 року;
ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/4470/23 за позовом про стягнення 120 000 євро з КВ Construction s.r.о. за контрактом № 6924 від 08.08.2022 року
Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем за ЗЕД порушено граничні строки для імпорту товарів 180 днів, що є підставою для нарахування пені. Позивач не надав відповідачу під час перевірки доказів ввезення товару на територію України в межах 180 днів. Позивач також не надав сертифікату ТПП України про наявність форс-мажорних обставин, або рішення суду про відкриття провадження на позовом позивача до його контрагентів та рішення суду по суті заявлених позовних вимог, або рішення компетентного органу про продовження розрахунків у сфері ЗЕД. Перебіг строку нарахування пені у сфері ЗЕД не зупиняється під час дії воєнного стану до 01.08.2023 року, оскільки відповідні зміни не вносились до Закону України «Про валюту і валютні операції». Відповідач вірно визначив кількість днів для нарахування пені, а також вірно визначив курс НБУ для обрахунку пені.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та зазначив про те, що по ЗЕД від 31.01.2022 року № 6341 пеня нарахована до 10.04.2023 року включно.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічних контрактів № 5523 від 15.11.2021 року, № 028/2021 від 28.12.2021 року, № 4717 від 19.08.2021 року та № 6341 від 31.01.2022 року за період з 19.08.2021 року по 24.07.2023 року.
За наслідками такої перевірки відповідачем складено Акт від 16.07.2024 року № 1846/Ж5/31-00-07-03-02-15/00292923, у якому вказані наступні висновки: позивачем порушено ч.3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів:
від 15.11.2021 року № 5523 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 13 755 дол США з порушенням термінів розрахунків на 46 днів (16.12.2022 року - 31.01.2022 року);
від 28.12.2021 року № 028/2021 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 115 500 євро з порушенням термінів розрахунків на 20 днів (19.01.2023 року - 08.02.2023 року);
від 19.08.2021 року № 4717 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 13 186 євро з порушенням термінів розрахунків на 95 днів (17.02.2023 року - 23.05.2023 року);
від 31.01.2022 року № 6341 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 120 000 євро з порушенням термінів розрахунків на 60 днів (09.02.2023 року - 10.04.2023 року).
Загалом пені нараховано на 1 225 762,97 грн.
На підставі акту перевірки прийнято повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 12.08.2024 року № 1741/Ж10/31-00-07-03-02-20 на суму пені 1 225 762,97 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».
За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.
Водночас, ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб'єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
При цьому, приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.
За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Однак відповідно до п.14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 визначено, що на період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022 року.
Отже, 180-денний строк застосовується до операцій резидентів з експорту та імпорту товарів починаючи з 05.04.2022 року.
Тож, якщо операція відбулася до 05.04.2022 року, то для закриття такої операції діє строк 365 календарних днів, а для операцій, які почалися з 05.04.2022 року діє строк - 180 днів.
Воєнний стан запроваджено на всій території України 24.02.2022 року.
Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (контракту) зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин.
Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що:
- військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
- зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами законодавчих актів, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
- задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Позивач не надав суду доказів звернення до Торгово-промислової палати України для надання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин під час виконання умов зовнішньоекономічних контрактів саме через запроваджений на всій території України воєнний стан.
А тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин під час виконання умов зовнішньоекономічних контрактів саме через запровадження на всій території України воєнного стану.
Пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, нараховується на загальних підставах, без застосування положень абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.
Введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічних контрактів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22.
За вказаних обставин суд відхиляє довод позивача про те, що введення воєнного стану є форс-мажором і те, що пеня не нараховується під час дії карантину згідно положень абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.
Відповідно до ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач звертався з позовом до господарського суду м. Києва про стягнення грошових коштів за контрактом від 08.08.2022 року № 6924 (контракт № 6341 від 31.01.2022 року) у сумі 120 000 євро.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі, а рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2023 року у справі № 910/4470/23 позовні вимого задоволено повністю.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач розрахував пеню по контракту від 08.08.2022 року № 6924 (контракт № 6341 від 31.01.2022 року) по 10.04.2023 року.
З пояснень відповідача судом встановлено, що пеня нарахована позивачу по контракту від 08.08.2022 року № 6924 (контракт № 6341 від 31.01.2022 року) і за 10.04.2023 року включно, що суперечить вимогам ч.7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», відповідно до яких у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
За вказаних обставин, пеня нарахована позивачу по контракту від 08.08.2022 року № 6924 (контракт № 6341 від 31.01.2022 року) за день - 10.04.2023 року протиправно.
Позивач не надав суду висновку Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про продовження граничних строків розрахунків по контракту від 08.08.2022 року № 6924 (контракт № 6341 від 31.01.2022 року).
Згідно листа Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 28.10.2025 року № 4432-14/73019-07, копія якого міститься у матеріалах справи та надана на запит суду, заяву позивача про на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків по контракту від 08.08.2022 року № 6924 залишено без розгляду.
Щодо доводів позивача про те, що момент вчинення імпортної операції є саме момент перетину імпортним товаром митного кордону України, що підтверджується проставленням штампу «під митним контролем».
Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей Закону України «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.
Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними та обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.
Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 04 липня 2011 року у справі № 21-136а11, від 04 липня 2011 року у справі № 21-108а11, від 16 січня 2012 року у справі № 21-412а11, від 08.07.2022 року у справі № 810/1660/16.
Окрім того, день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування (стягнення ) пені, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.05.2019 року у справі № 819/19/17.
У матеріалах справи містяться копії товаросупровідних документів на вантаж з проставленням відтиску штампа «Під митним контролем», а також лист Дніпровської митниці Державної митної служби України від 08.10.2024 року № 7.5-1/28-04/13/6200 з інформацією про дати перетину митного кордону вантажів, оформлених за митними деклараціями позивача.
Таким чином, суд приймає даний довод позивача, а також враховує під час розрахунку пені дати перетину кордону України товаром, які визначені позивачем у письмових поясненнях.
Стосовно доводу позивача - невірно визначено курс НБ України для розрахунку пені, то суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Отже, курс НБ України береться саме станом на день виникнення заборгованості, а не на будь-яку іншу дату.
Таким чином, суд приймає даний довод позивача.
Стосовно доводу позивача: при імпорті ключовою подією, з якою пов'язується виникнення заборгованості, є момент здійснення резидентом попередньої оплати за товар; ця заборгованість є поточною та стає простроченою лише після спливу договірних та/або законодавчо встановлених граничних строків поставки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постанові від 17.09.2025 року у справі № 160/6138/24 згідно частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, якщо розрахунки за договором провадяться в іноземній валюті, то з метою обчислення розміру пені вартість недопоставленого товару в іноземній валюті перераховують у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Положення пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, визначають, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків: за операціями з експорту товарів: з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується; за операціями з імпорту товарів: з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта). Підпунктом 4 пункту 3 Інструкції встановлено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. Суд звертає увагу, що Закон № 2473-VIII не містить визначення поняття «день виникнення заборгованості». Разом із тим, враховуючи додаткове обґрунтування скаржника з посиланням на положення цивільного законодавства, а також положень і стандартів бухгалтерського обліку, можна дійти висновку, що заборгованість у сфері валютних розрахунків не є тотожною самому зобов'язанню. Зобов'язання сторони існує від моменту його виникнення за договором, однак воно набуває ознак заборгованості лише після закінчення граничного строку його виконання. Таким чином, у спірних правовідносинах день виникнення заборгованості слід пов'язувати не з датою здійснення авансового платежу, а з наступним днем після закінчення граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України. Саме з цього моменту зобов'язання контрагента, яке не було виконано у визначений строк, трансформується у заборгованість, що є підставою для обчислення пені відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII.
Таким чином, суд не приймає даний довод позивача і вважає, що відповідач вірно застосував курс валют Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Щодо доводу позивача відповідач неправомірно призначив перевірку позивача на підставі п.78.1.1 ст. 78 ПК України, оскільки позивач надав митному органу всі витребувані документи та пояснення.
Згідно п.78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач направив пояснення на обов'язковий письмовий запит податкового органу.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень - рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень - рішень.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, підставами для скасування податкових повідомлень - рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судом під час розгляду справи встановлено, що перевірка відповідачем призначена через порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, що підтверджується листами ДПС від 13.02.2023 року, від 05.04.2023 року, від 09.06.2023 року та листом НБ України від 20.01.2023 року, від 20.02.2023 року, від 22.03.2023 року.
За вказаних обставин порушення, які допущені відповідачем під час призначення перевірки позивача, не є такими, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод позивача.
Отже, по ЗЕД від 15.11.2021 року № 5523 сума несвоєчасно надходження передплаченого товару становить 13 755 дол. США, а порушення термінів розрахунків становить 34 дні, тобто період часу з 17.12.2022 року по 19.01.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/долар США становить 36.5686 грн. за 1 долар США станом на 17.12.2022 року; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 51 306,11 грн.
По ЗЕД від 28.12.2021 року № 028/2021:
в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 115 500 євро, а порушення термінів розрахунків становить 2 дні, тобто період часу з 20.01.2023 року по 21.01.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 20.01.2023 року становить 39,5215 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 27 388,39 грн.;
в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 99 000 євро, а порушення термінів розрахунків становить 1 день, тобто період часу з 22.01.2023 року по 22.01.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 22.01.2023 року становить 39,5215 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 11 737,88 грн.;
в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 66 000 євро, а порушення термінів розрахунків становить 5 днів, тобто період часу з 23.01.2023 року по 27.01.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 23.01.2023 року становить 39,5581 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 39 162,51грн.;
в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 49 500 євро, а порушення термінів розрахунків становить 9 днів, тобто період часу з 28.01.2023 року по 05.02.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 28.01.2023 року становить 39,8433 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 53 250,57 грн.;
в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 16 500 євро, а порушення термінів розрахунків становить 2 дні, тобто період часу з 06.02.2023 року по 07.02.2023 року (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 06.02.2023 року становить 39,9859 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 3958,60 грн.;
загалом розмір пені по ЗЕД від 28.12.2021 року № 028/2021 становить: 135 497,95 грн.
По ЗЕД від 19.08.2021 року № 4717 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 13 186,35 євро, а порушення термінів розрахунків становить 82 дні, тобто період часу з 18.02.2023 року по 10.05.2023 (день, що передує дню поставки товару), курс НБУ гривня/євро станом на 18.02.2023 року становить 39,1046 грн.; ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені становить: 126 849,14 грн.
По ЗЕД від 31.01.2022 року № 6341 в частині несвоєчасного надходження передплачених товарів на суму 120 000 євро, а порушення термінів розрахунків становить 59 днів, тобто період часу з 10.02.2023 року по 09.04.2023 року (10.04.2023 року відкрито Господарським судом м. Києва провадження у справі № 910/4470/23 за позовом щодо стягнення заборгованості за контрактом), курс НБУ гривня/євро станом на 10.02.2023 року становить 39,3826 грн., ставка пені 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті; розмір пені 836 486,42 грн.
Загальний розмір пені згідно всіх договорів ЗЕД становить 1 150 139,62 грн.
За вказаних обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню у розмірі 75 623,35 грн.; в іншій частині оскаржене податкове повідомлення - рішення є правомірним.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15а,к од ЄДРПОУ 00292923) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправним та скасування податкового повідомдення - рішення - задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 12.08.2024 року № 1741/Ж10/31-00-07-03-02-20 в частині пені у розмірі 75 623,35 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» сплачену суму судового збору у розмірі 1 134,34 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 08 грудня 2025 року.
Суддя С.В. Златін