08 грудня 2025 рокуСправа № 160/33202/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участі:
представника позивача Волосової Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу № 160/33202/25 за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
20.11.2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) УС Віти Олегівни від 10 листопада 2025 року ВП № 73830290 про накладення на Територіальне управління служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 10 200 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в межах компетенції Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання рішення суду. На теперішній час склалися об'єктивно обґрунтовані обставини, які не залежать від волі позивача, але ускладнюють виконання територіальним управлінням рішення суду, а саме, відсутність кошторисних призначень для здійснення нарахування та виплати коштів за рішенням суду. Таким чином, рішення суду не виконано боржником з поважних причин, постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/33202/25 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному останнім, тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Третя особа- ОСОБА_1 направив на адресу суду письмові пояснення в яких зазначив про правомірність оскаржуваної постанови та просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 08.12.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача та третя особа не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі 160/16780/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Рішення у справі №160/16780/22 набрало законної сили 26.12.2023 року.
На виконання рішення суду 27.12.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист, який було подано для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
16.01.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.
29.06.2024 року у ВП № 73830290 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 гривень за невиконання судового рішення.
10.11.2025 року державним виконавцем за повторне невиконання рішення без поважних причин винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Позивач вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу від 10.11.2025 року, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1-1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець виносить у разі невиконання боржником рішення без поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19, від 17.08.2020 у справі №160/4615/19.
Отже, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
З викладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Судом з матеріалів справи встановлено, що підставою накладення штрафу на позивача у розмірі 10200,00 грн, є повторне невиконання боржником Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі 160/16780/22.
Позивач зазначає, що ним вжито всіх залежних від нього дій для повного виконання вказаного рішення суду, однак виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, а тому вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень немає правових підстав. Невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Надаючи оцінку діям позивача суд враховує наступне.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Суд приймає до уваги те, що позивачем вчинялися заходи з метою виконання рішення суду.
Так, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області з метою виконання виконавчого документу №160/16780/22 та рішення Дніпропетровського окружного суду від 23.11.2023 року у справі №160/16780/22 було здійснено попередній розрахунок потреби в коштах для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 318 260,37 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО - 57 286,87 грн., нарахування та сплата Єдиного соціального внеску - 70 017,28 грн. у сумі 445 564,52 грн.
Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області 21 грудня 2023 року за вихідним № 35.07-503/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листа про внесення змін до кошторису 2023 року, а саме збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, КЕКВ 2800 на суму 445 564,52 грн.
10.01.2025 року за №01.30-02.2-76 від Центрального органу управління Служби судової охорони надійшов лист в якому зазначено, що у 2025 році Службі затверджено кошторис за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» за якою здійснюється виконання судових рішень у сумі 6 720,8 тис. грн. та надано інформацію щодо рішень судів, на задоволення яких у межах затвердженого кошторису Служби судової охорони виділені асигнування.
12.02.2025 року за вихідним №01.30-02.2-471/вн від Центрального органу управління Служби судової охорони надійшов лист в якому зазначено, що у 2025 році Службі затверджено кошторис за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» за якою здійснюється виконання судових рішень у сумі 6 720,8 тис. грн., проте відповідні асигнування не задовольнили в повному обсязі потреби в коштах на виконання судових рішень. Зазначених фінансовий ресурс розподілений між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили. Службою продовжується робота щодо збільшення відповідних асигнувань та направлено листи до Державної судової адміністрації України про додаткову потребу у коштах. Після надходження додаткових асигнувань буде прийнято рішення про розподіл таких коштів для виконання рішень судів на корить працівників Служби в порядку черги.
Відповідна інформація з додатками надіслана 05.03.2025 року за вих.№35.06-107, 04.11.2025 року за Вих№35.06-558 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Однак, вжиті позивачем заходи не призвели до надходження коштів на виплату стягувачу заборгованості з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Отже, рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову відповідач не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 листопада 2025 року про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 10200 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, п-т Дмитра Яворницького, буд. 57, ЄДРПОУ 43238738) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, ЄДРПОУ 43315529), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 листопада 2025 року ВП № 73830290 про накладення на Територіальне управління служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 10 200 грн.
Стягнути на користь Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська