08 грудня 2025 року Справа № 160/18466/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Тиховліс В.Р. Герасименко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги
Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
від 22.08.2024 р. № 0538452409 на суму 1020 грн за платежем податок на доходи фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;
від 22.08.2024 р. № 0538482409 на суму 34 768,61 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538462409 на суму 7390,00 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538422409 на суму 1 492 865,00 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538392409 на суму 1020 грн за платежем Адмін.штрафи та інші санкції;
від 22.08.2024 р. № 0538372409 на суму 85 847,82 грн за платежем Військ збір, що сплач фізич особ за результатами річного декларування;
від 22.08.2024 р. № 0538332409 на суму 1 030 173,76 грн за платежем Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування.
Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 04 грудня 2024 року №0033114-1309-0436.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
не надання позивачем документів до перевірки не може слугувати беззаперечною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань;
відповідачем під час перевірки допущено порушення вимог п.86.10 ПК України: в частині не відображення у акті перевірки завищення податкових зобов'язань позивачем.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:
відповідач призначив невиїзну перевірку позивача, про яку позивач повідомлявся належним чином;
позивач не надав до перевірки жодних первинних документів та не повідомив відповідача про причини їх ненадання;
відповідач направив до позивача запити про надання документів, однак позивач не надав відповідачу витребуваних документів;
відповідач під час проведення перевірки використовував наступні документи та інформацію, наявні у базі даних податкового органу та податкову звітність позивача.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Відповідач прийняв наказ від 24.05.2024 року № 2023-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків -фізичної особи ОСОБА_1 » з 26.06.2024 року.
Копія наказу направлена засобами поштового зв'язку за податковою адресою позивача: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення повернулося із відміткою відділення поштового зв'язку про причини не вручення.
Також судом встановлено, що відповідач направив позивачу запит від 26.06.2024 року № 1 про надання документів, у якому просив надати наступні документи:
Копія запиту направлена засобами поштового зв'язку за податковою адресою позивача: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення повернулося із відміткою відділення поштового зв'язку про причини не вручення.
Згідно п.42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. (п.45.1 ст. 45 ПК УКраїни).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК).
Глава 8 розділу ІІ ПК визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної
планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова / позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).
Стаття 79 ПК визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК).
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Згідно п.79.2 ст. 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач направив 24.05.2024 року копію наказу від 24.05.2024 року № 2023-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків -фізичної особи ОСОБА_1 » та копію повідомлення від 24.05.2024 року за податковою адресою позивача до початку проведення перевірки, що підтверджується копію конверту та повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що міститься у матеріалах справи.
За вказаних обставин, відповідач дотримався строку, передбаченого п.79.2 ПК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка зазначена вище, під час призначення та проведення перевірки позивача.
Відповідач провів документальну невиїзну позапланову перевірку позивача за період з 24.04.2019 року по 25.05.2021 року, за наслідками якої складено Акт від 09.07.2024 року№ 1921/04-36-24-09/3053100909.
У висновку акту перевірки вказані наступні порушення допущені позивачем:
п.44.1 ст. 44, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI внаслідок заниження загального оподатковуваного доходу та завищення витрат відбулося заниження оподатковуваного доходу на 5 539 012,58 грн за рахунок ненадання первинних документів, пов'язаних з предметом перевірки та відсутністю підтвердження сплати задекларованих витрат, в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької всього на 997 022,26 грн, у т.ч. за 2019 рік на 132 606,00 грн, за 2020 рік на 693 922,86 грн., за 2021 рік на 170 493,40 грн;
пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI внаслідок заниження оподатковуваного доходу на 5 539 012,59 грн в результаті донараховано суму військового збору, який підлягає сплаті до бюджету всього на 83 085,19 грн, у т.ч. за 2019 рік на 11 050,50 грн, за 2020 рік на 57 826,918 грн, за 2021 рік на 14 207,78 грн;
пп.16.1.3. п.16.1 ст. 16, п.177.5.2. п. 177.5. ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за ІІ квартал 2019 року;
пп.16.1.3. п.16.1. ст. 16, а.177.11. ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (ліквідаційна);
п.2 част.1 ст.7, част.3 ст.9 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок заниження оподатковуваного доходу на 5 539 012,58 грн, в результаті занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування всього на 329 234,84 грн, у т.ч. за 2019 рік на 51 411,36 грн, за 2020 рік на 178 823,48 грн, за 2021 рік на 99 000,00 грн;
п.4 част.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 внаслідок неподання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2021 рік (ліквідаційна);
част.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) сум єдиного внеску, нарахованого у жовтні 2019, січні, квітні 2020 року;
п.187.1. ст.187, п.184.7 ст. 184, п.198.5 (г) ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього на 1194292,0 грн, у т.ч. за серпень 2019р. у сумі 167,0 грн, за вересень 2019 р. у сумі 15360,0 грн, за жовтень 2019 р. у сумі 67266,0 грн, за листопад 2019 р. у сумі 7800,0 грн, за грудень 2019 р. у сумі 9588,0 грн, за січень 2020 р. у сумі 30307,0 грн, за лютий 2020 р. у сумі 17532,0 грн, за березень 2020 р у сумі 39129,0 грн, за квітень 2020 р. у сумі 17576,0 грн, за травень 2020 р. у сумі 52 548,0 грн, за червень 2020 р. у сумі 66364,0 грн., за липень 2020 р. у сумі 70080 грн, за серпень 2020 р. у сумі 53572,0 грн, за вересень 2020 р. у сумі 67535,0 грн, за жовтень 2020 р у сумі 73233,0 грн, за листопад 2020 р у сумі 98967,0 грн, за грудень 2020 р у сумі 106316,0 грн, за січень 2021 р у сумі 137581,0 грн, за лютий 2021 р. у сумі 23086,0 грн, за березень 2021 р. у сумі 137204,0 грн, за квітень 2021 р у сумі 103081,0 грн;
п.201.1 ст. 201 Кодексу №2755 в частині відсутності складених податкових накладних електронній формі та зареєстрованих в Єдиному реєстрі у встановлений цим Кодексом термін податкових накладних у квітні 2021р. на суму ПДВ - 7980,0 грн, в частині відсутності складеної зведеної податкової накладної в електронній формі та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін на загальну суму ПДВ - 1125229,0 грн, у т.ч. у серпні 2019р. у сумі 167,0 грн, у вересні 2019 р. у сумі 15360,0 грн, у жовтні 2019 р. у сумі 67266,0 грн, у листопаді 2019 р. у сумі 7800,0 грн, за грудень 2019 р. у сумі 9588,0 грн, за січень 2020 р. у сумі 30307,0 грн, за лютий 2020 р. у сумі 17532,0 грн, за березень 2020 р у сумі 39129,0 грн, за квітень 2020 р. у сумі 17576,0 грн, за травень 2020 р. у сумі 52 548,0 грн, за червень 2020 р. у сумі 66364,0 грн., за липень 2020 р. у сумі 70080 грн, за серпень 2020 р. у сумі 53572,0 грн, за вересень 2020 р. у сумі 67535,0 грн, за жовтень 2020 р у сумі 73233,0 грн, за листопад 2020 р у сумі 75217,0 грн, за грудень 2020 р у сумі 101486,0 грн, за січень 2021 р у сумі 128854,0 грн, за лютий 2021 р. у сумі 23086,0 грн, за березень 2021 р. у сумі 105448,0 грн, за квітень 2021 р у сумі 103081,0 грн;
п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених у 2019-2021 р. на загальну суму ПДВ 85043,40 грн;
п.51.1. ст.51 пп.»б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та п.1.2. ст. 1 “Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 р. із змінами, внесеними наказом міністерства фінансів України від 31.10.2018 р №863 в частині неподання Податкових розрахунків форми №1ДФ за ІІІ квартал 2019 року, за VI квартал 2019 року, за ІІІ квартал 2020 року та невідображення у Податкових розрахунках форми №1ДФ доходів, нарахованих платникам податків - фізичним особам-підприємцям;
абз.5 п.6 статті 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436IV , п.44.1 п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218, в частині неведення обліку доходів і витрат у Книзі обліку доходів і витрат, внаслідок її ненадання до перевірки;
п.44.1 п.44.3 ст. 44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в частині ненадання до перевірки первинних документів на підставі яких формувалася звітність та інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідач сформував та направив позивачу копії наступних податкових повідомлень - рішень:
від 22.08.2024 р. № 0538452409 на суму 1020 грн за платежем податок на доходи фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п;
від 22.08.2024 р. № 0538482409 на суму 34 768,61 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538462409 на суму 7390,00 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538422409 на суму 1 492 865,00 грн за платежем Податок на додану вартість;
від 22.08.2024 р. № 0538392409 на суму 1020 грн за платежем Адмін.штрафи та інші санкції;
від 22.08.2024 р. № 0538372409 на суму 85 847,82 грн за платежем Військ збір, що сплач фізич особ за результатами річного декларування;
від 22.08.2024 р. № 0538332409 на суму 1 030 173,76 грн за платежем Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування.
В подальшому Відповідачем Позивачу була направлена податкова вимога від 04 грудня 2024 року №0033114-1309-0436 про наявність у Позивача станом на 03.12.2024 року податкового боргу у сумі 2 654 336,36 грн.
Суд на підставі акту перевірки та пояснень відповідача встановив, що підставою для зазначення порушень у висновках акту перевірки зазначено лише обставина ненадання Позивачем первинних документів при проведенні перевірки; у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності
Судом також встановлено, що відповідач під час проведення перевірки направляв позивачу за його податковою адресою запит № 1 від 26.06.2024 року, у якому просив надати всі документи, які підтверджують дані податкових декларацій та первинні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки та інші документи, які використовувались у податковому обліку згідно з переліком, який вказаний у запиті.
Запит № 1 від 26.06.2024 року повернувся на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючою органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення зі результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа № 826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа № 160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа № 826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа № 420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).
Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Також у постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов'язаний призначити та провести позапланову перевірку.
При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі №560/12984/23.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач на момент призначення та проведення відповідачем перевірки знаходився за кордоном (лист Державної прикордонної служби України від 09.07.2025 року № 09/07), що свідчить про те, що позивач, на думку суду, не вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки: наприклад, не видав уповноваженій особі довіреність на представлення інтересів позивача у податковому органі на час відсутності позивача на території України.
Таким чином, суд від час розгляду справи не встановив, що позивач вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, також суд не встановив під час розгляду справи, що позивач не ухилявся від проведення перевірки.
Також судом встановлено, що відповідач не складав акт про відмову у наданні позивачем документів в т.ч. і витребуваних, оскільки позивач не вчиняв саме активних дій стосовно відмови у наданні вказаних документів відповідачу, а тому, суд зазначає, що відповідач не міг скласти саме акт про відмову у наданні позивачем документів.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 727).
Порядком № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з нормами Розділу ІІ Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки;.
Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
За вказаних обставин, враховуючи не надання позивачем первинних документів під час перевірки, яку провів відповідач, а також не надання позивачем документів після проведення перевірки та до моменту винесення податкових повідомлень - рішень, то суд вважає, що висновки відповідача зазначені у акті перевірки є вірними, оскільки у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відсутні.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що не надання позивачем документів до перевірки не може слугувати беззаперечною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскільки позивач формує витрат та податковий кредит саме на підставі проведеної господарської операції та первинних документів, які податковий орган вправі перевіряти під час податкової перевірки; якщо платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому позивач протиправно сформував показники податкової звітності.
Суд також відхиляє доводи позивача про те що відповідачем під час перевірки допущено порушення вимог п.86.10 ПК України: в частині не відображення у акті перевірки завищення податкових зобов'язань позивачем, оскільки суд під час розгляду справи перевіряє правомірність саме рішень відповідача, які прийняті на підставі акту перевірки, через призму висновків акту перевірки, а не дії відповідач стосовно складання акту перевірки.
Стосовно податкової вимоги.
У матеріалах справи міститься податкова вимога від 04 грудня 2024 року №0033114-1309-0436.
Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги податковий борг складається з сум грошового зобов'язання та штрафних санкцій згідно оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень, а також суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 2259,24грн., яка не оскаржується позивачем у даній справі, а також суми нарахованої пені у розмірі 4 012,45 грн. на суми згідно оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.
У відповідності до вимог 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, визначений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610.
Згідно п. 3 розділу ІІ вказаного вище Порядку (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених податковим органом відповідно до ПК України, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
Враховуючи те, що триває процедура судового оскарження сум грошових зобов'язань, визначених податковим органом, то відповідач передчасно виніс оскаржувану податкову вимогу, оскільки грошове зобов'язання не є узгодженим на суму грошового зобов'язання та штрафних санкцій згідно оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.
За вказаних обставин, податкова вимога є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині суми податкового боргу 2 652 077,12 грн.
Однак, після закінчення процедури судового оскарження податковий орган не позбавлений можливості сформувати і направити платнику податку податкову вимогу, у разі відмови у задоволенні позовних вимог платника податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ч.3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги - задовольнити частково.
Визнати частково протиправною та скасувати податкову вимогу від 04 грудня 2024 року №0033114-1309-0436 в частини суми податкового боргу 2 652 077,12 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 6056 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 08 грудня 2025 року.
Суддя С.В. Златін