08 грудня 2025 рокуСправа №160/26679/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «САРМАТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «САРМАТ» (далі - позивач, ПП «САРМАТ») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати противоправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007764 від 06 серпня 2025 року на загальну суму 17 000,00 гривень, що винесено Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт перевірки №007256 про проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14 липня 2025 року містить інформацію, що не відповідає дійсності. Зауважив, що висновок щодо перевищення встановлених законодавством вагових норм встановлено лише за інформації, вказаної у товарно-транспортній накладній № 9 від 14.07.2025 року, оскільки вимірювання фактичної ваги транспортного засобу з вантажем інспектором не проводилося. Товарно-транспортна накладна № 9 від 14.07.2025 стосовно заповнення відомості про вантаж містить помилково вказані дані у стовбці «Маса брутто, т», де вказано 36,88, та «Вага автомобіля» «З вантажем», де вказано 53,40. Відповідно, перенавантаження транспортного засобу не є встановленим відповідно до діючого законодавства й не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ПП «САРМАТ». Щодо вказівки у акті перевірки на факт «відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 14.07.2025 з діючого повіреного тахографа», позивач зазначив, що перевірка роботи тахографа інспектором не проводилася. Стосовно відсутності в товарно-транспортній накладній № 9 від 14.07.2025 обов'язкових реквізитів, а саме: коди ЄДРПОУ, або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоотримувача, позивач зауважив, що форма №1-ТН не передбачає наявність коди ЄДРПОУ, або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоотримувача. Вказані заперечення позивача залишені без розгляду відповідачем та не знайшли відображення у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007764 від 06 серпня 2025 року. Враховуючи те, що акт перевірки, який став підставою для постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, складено з порушенням чинного законодавства, це зумовлює скасування оскаржуваної постанови, як противоправної, необґрунтованої та безпідставної.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що 14.07.2025 року при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 та зафіксовано перевищення встановлених законодавством вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю. За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспектором складено Акт №000475 від 14.07.2025 року, в якому, окрім перевищення встановлених законодавством вагових параметрів транспортного засобу, зафіксовано наступні порушення: товарно-транспортна накладна складена з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні обов'язкові реквізити, а саме: коди ЄДРПОУ або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача; відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.07.25 р. з діючого і повіреного тахографа. Зауважив, що носієм доказової інформації для встановлення дійсних обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями (зокрема, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є основним носієм доказової інформації (доказової бази) про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт. Непред'явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ. Відсутність на момент перевірки у водія хоча б одного документу передбаченого статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для накладення штрафу. Відповідач наголошував на тому, що ним вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком №1567, а тому процедуру розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по відношенню до позивача було додержано. На підставі викладеного відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі направлення на рейдову перевірку №000218 від 10.07.2025 року, проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) у Дніпропетровській області, а/д Р-74, в тому числі документальний ваговий контроль.
14.07.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що автомобільним перевізником згідно ТТН №9 від 14.07.2025 року є ПП «САРМАТ», маса транспортного засобу з вантажем становить 53,40 т, нормативно допустима маса становить 38 т, що зафіксовано в Акті №000475 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.07.2025 року.
Зважаючи на виявлене порушення, посадовою особою відповідача було складено Акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №007256 від 14.07.2025 року (далі - Акт №007256), в якому зафіксовано наступне: «Під час перевірки виявлено порушення товарно-транспортна накладна складена з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні обов'язкові реквізити, а саме: коди ЄДРПОУ, або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача, відсутня інформація на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.07.25 р. з діючого і повіреного тахографа. Перевищення встановлених законодавством вагових норм склало 40,53 %, а саме: 53,4 т, чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001 р. у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", ч.1 абз.17 перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу; ч.1 абз.3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 цього Закону.».
Як встановлено з Акта №007256 від 14.07.2025 року, водій своїх пояснень з приводу виявлених порушень не надав, акт підписав, копію акта отримав.
23.07.2025 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті направив на адресу позивача повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт від 22.07.2025 року № 64571/25/24-25, разом з копією Акта №007256.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт від 22.07.2025 року №64571/25/24-25, разом з копією Акта №007256, було отримано позивачем 26.07.2025 року, проте позивач на розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 06 серпня 2025 року не з'явився.
06.08.2025 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовою особою відповідача було винесено постанову №007764, якою постановлено стягнути з автомобільного перевізника ПП «САРМАТ» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Постанова була прийнята з огляду на те, що автомобільним перевізником допущено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що підтверджується актом №007256 від 14.07.2025 року.
Не погоджуючись із Актом №007256, позивач направив на адресу відповідача заперечення Вих.№69 від 06.08.2025 року, зареєстровано відповідачем 07.08.2025 року за №34727/0/22-25, в яких просив скасувати цей Акт, оскільки вважає, що він складений з порушенням чинного законодавства щодо зобов'язань перевізника та є неправомірним.
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №007764 від 06 серпня 2025 року на загальну суму 17 000,00 гривень, що винесено Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Пунктом 1, підпунктом 1 пункту 4, підпунктами 2, 15 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення №103).
З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2025 р. № 141 (далі - Порядок № 1567) врегульовано, що:
рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.(пункт 2);
рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку (пункт 3);
рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (пункт 4);
рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об'єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 8).
Крім того, за приписами п.13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.
За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІ) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно- правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України,
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила №30).
Відповідно до пункту 1 Правил №30 визначено, що вони встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Правилами, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктами 2, 3 даних Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Як встановлено пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 25 Правил №30 визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок № 879).
Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р, № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Згідно з пп. 5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до пп.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
З вищевикладених норм випливає висновок, що габаритно-ваговий контроль може бути як документальним так і точним, або документальним та точним одночасно.
Водночас, п.18 Порядку №879 передбачає видачу довідки водієві транспортного засобу про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення у разі здійснення габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті, тобто за результатами зважування при здійсненні точного габаритно-вагового контролю.
Тоді як, у спірних правовідносинах точний габаритно-ваговий контроль не проводився, а відповідачем було проведено документальний контроль, шляхом додавання маси транспортного засобу без навантаження та маси вантажу, яка вказана у наданій для перевірки товарно-транспортній накладній, отже довідка про здійснення габаритно-вагового контролю не складалась, що відповідає приписам чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують допустимої фактичної маси для вантажного автомобіля.
Абзацами 3, 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи встановлено, що 14.07.2025 року при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), посадовими особами відповідача було перевірено транспортний засіб марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що автомобільним перевізником згідно ТТН №9 від 14.07.2025 року є ПП «САРМАТ», маса транспортного засобу з вантажем становить 53,40 т, нормативно допустима маса становить 38 т, що зафіксовано в Акті №000475 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.07.2025 року.
Отже, документальним габаритно-ваговим контролем було зафіксовано перевищення вагових обмежень, а саме: вага транспортного засобу становила 53,40 т, що перевищує нормативно визначені 38 т на 40,53 %.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що висновок щодо перевищення встановлених законодавством вагових норм встановлено лише за інформації, вказаної у товарно-транспортній накладній № 9 від 14.07.2025 року, оскільки вимірювання фактичної ваги транспортного засобу з вантажем інспектором не проводилося. Товарно-транспортна накладна № 9 від 14.07.2025 року стосовно заповнення відомості про вантаж містить помилково вказані дані у стовбці «Маса брутто, т», де вказано 36,88, та «Вага автомобіля» «З вантажем», де вказано 53,40. Отже, на думку позивача, перенавантаження транспортного засобу не є встановленим відповідно до діючого законодавства й не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ПП «САРМАТ».
Водночас, як зазначалось вище, в силу приписів норм чинного законодавства, габаритно-ваговий контроль може бути як документальним так і точним, або документальним та точним одночасно, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача щодо проведення лише документального габаритно-вагового контролю без фактичного зважування транспортного засобу.
При цьому, позивач зазначає, що товарно-транспортна накладна № 9 від 14.07.2025 року стосовно заповнення відомості про вантаж містила помилки у стовбці «Маса брутто, т», де вказано 36,88, та «Вага автомобіля» «З вантажем», де вказано 53,40, тобто позивач у позовній заяві наголошує на тому, що на момент рейдової перевірки у водія транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , була лише товарно-транспортна накладна оформлена з помилками та не заперечує факт відсутності товарно-транспортної накладної оформленої належним чином.
Суд наголошує на тому, що предметом позову у цій справі є постанова №007764, якою постановлено стягнути з автомобільного перевізника ПП «САРМАТ» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., з огляду на порушення автомобільним перевізником ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тобто за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Отже ключовим питанням при вирішенні цього спору є наявність чи відсутність у автомобільного перевізника на момент рейдової перевірки належним чином оформлених документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а не питання чи дійсно було перенавантаження транспортного засобу.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Виходячи зі змісту статті 48 Закону №2344-ІІІ, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи передбачені законодавством.
Водночас, приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія, серед іншого, є товарно-транспортна накладна із зазначенням обов'язкових реквізитів, які вона повинна містити, а також визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Як встановлено з Акта №007256, однією з підстав для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що під час перевірки виявлено наступне - товарно-транспортна накладна складена з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні обов'язкові реквізити, а саме: коди ЄДРПОУ, або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача.
Статтею 49 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.
Формулювання «повинні мати і пред'являти», «надавати» вказує на обов'язковість цієї дії під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
У даному випадку, на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями (зокрема, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є основним носієм доказової інформації (доказової бази), про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Непред'явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Згідно з приписами ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються виключно до автомобільних перевізників.
Відсутність на момент перевірки у водія хоча б одного документу передбаченого статтею 48 вказаного закону є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для накладення штрафу.
Судом встановлено та позивачем не спростовано той факт, що водій транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , надав інспектору під час перевірки товарно-транспортну накладну № 9 від 14.07.2025 року, в якій відсутні обов'язкові реквізити визначені ст.48 Закону №2344-ІІІ, а саме: коди ЄДРПОУ або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоодержувача.
Позивач у позові стверджує, що форма №1-ТН не передбачає наявність кодів ЄДРПОУ, або РНОКПП замовника, вантажовідправника і вантажоотримувача, оскільки підстроковник містить вказівку, які саме дані має бути вказано в тій чи іншій строчці, тому вважає, що товарно-транспортна накладна містила усі необхідні реквізити.
Наведені доводи позивача суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки форма товарно-транспортної накладної №1-ТН фактично є Додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, який містить наступні графи для заповнення: автомобільний перевізник, вантажовідправник, вантажоодержувач.
Як встановлено з Додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (форма товарно-транспортної накладної №1-ТН) під графами автомобільний перевізник, вантажовідправник, вантажоодержувач містяться роз'яснення, які саме реквізити повинні бути зазначені у накладній, а саме: повне найменування (прізвище (за наявності), власне ім'я та по батькові (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Отже, форма товарно-транспортної накладної №1-ТН безпосередньо передбачає необхідність зазначення такого обов'язкового реквізиту як коди ЄДРПОУ або РНОКПП вантажовідправника і вантажоодержувача, що в повній мірі відповідає приписам ст.48 Закону № 2344-ІІІ, проте наведені вимоги позивачем виконано не було.
Окрім того, позивач у позові також зазначив, що товарно-транспортна накладна № 9 від 14.07.2025 року стосовно заповнення відомості про вантаж містила помилки у стовбці «Маса брутто, т», де вказано 36,88, та «Вага автомобіля» «З вантажем», де вказано 53,40, тобто позивач у позовній заяві також наголошував на наявності на момент рейдової перевірки додаткових помилок у товарно-транспортній накладній в частині ваги автомобіля та вантажу, окрім відсутності обов'язкових реквізитів визначених ст.48 Закону №2344-ІІІ.
У свою чергу, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, призначеного для обліку товарно- матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та одного із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, прямо передбачена положеннями статті 48 Закону №2344- III.
Отже, під час спірної перевірки була встановлена відсутність належно оформленої товарно-транспортної накладної, що посадовими особами контролюючого органу розглядалося як відсутність цього документу та, на думку суду, відповідає приписам чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд вважає підтвердженим той факт, що під час проведення перевірки водій не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну, що свідчить про порушення вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ та наявність підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, згідно з абз.3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Окрім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, другою підставою для прийняття оскаржуваної постанови стала відсутність інформації на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.07.2025 р. з діючого і повіреного тахографа.
Позивач у позовній заяві з приводу відсутності інформації на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 14.07.2025 року з діючого повіреного тахографа зазначив, що перевірка роботи тахографа інспектором не проводилася. Наголошував на тому, що штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів. Однак, у акті перевірки немає вказівки на відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу при наданні послуг з перевезення вантажів. На підставі викладеного позивач вважає, що інспектором акт перевірки, який став підставою для постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, складено з порушенням чинного законодавства щодо зобов'язань перевізника, що обумовлює її скасування.
З наведеними доводами позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 року № 385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241 (далі - Інструкція №385): контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з положеннями п.3 розділу ІІІ Інструкції№385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом;
у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.
Пунктом 6 розділу ІI Інструкції №385 визначено, що ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують періодичні перевірки тахографів кожні два роки. Під час періодичних перевірок необхідно перевіряти принаймні: правильність встановлення тахографа та його придатність для транспортного засобу; правильність роботи тахографа; наявність знаку затвердження типу на тахографі; наявність установчої таблички; цілісність та надійність усіх пломб; відсутність маніпуляційних пристроїв, під'єднаних до тахографа, або ознак використання таких пристроїв; розмір та фактичну довжину кола шин.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» Міністерством транспорту та зв'язку України було прийнято наказ №340 від 07.06.2010 року «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (далі - Положення №340).
Відповідно до п.п.1.2 - 1.3 Положення №340 - це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно- правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Як зазначалось вище, положеннями ст.48 Закону №2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Оскільки транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки мав повну масу понад 3,5 тонн, то він повинен безальтернативно бути обладнаний діючими та повіреними тахографами, відтак у даній спірній ситуації водій повинен мати інформацію на паперовому носії режиму праці та відпочинку водія з діючого та повіреного тахографа, проте такої інформації ні відповідачу під час перевірки, ні до суду не надав, отже наявність таких документів не довів.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність на момент перевірки інформації на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.07.2025 р. з діючого і повіреного тахографа знайшли своє підтвердження під час розгляд справи, що свідчить про порушення вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ та наявність підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, згідно з абз.3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007764 від 06 серпня 2025 року на загальну суму 17 000,00 гривень, а тому підстави її його скасування відсутні.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
В свою чергу, відповідач належним чином довів правомірність винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007764 від 06 серпня 2025 року на загальну суму 17 000,00 гривень, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «САРМАТ» (53700, Дніпропетровська область, смт.Широке, вул.Соборна, буд.114, код ЄДРПОУ 31037360) до Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса