08 грудня 2025 рокуСправа №160/31552/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), пенсію за віком з 23.01.2023 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2020-2022), що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечивши її виплату з 23.01.2023 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з та отримувала пенсію за вислугу років. 06.086.2025 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви відповідач здійснив переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу, що враховувався під час розрахунку попередньо призначеної пенсії за вислугу років. Позивач вважає протиправними дії відповідача, а тому звернулась до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 05 листопада 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надало письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23.01.2013 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 23.01.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» яку обчислено відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.08.2025 року представник позивача подав адвокатський запит, в якому просив: призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 2023 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2020-2022), що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та забезпечити її виплату з 2023 року.
Листом від 27.10.2025 року № 0400-010307-8/202750 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що з 23.01.2013 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах, а тому провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2020-2022 роки, немає законних підстав.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із ст.7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із ст.27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства України слідує, що ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На думку позивача, при зверненні із заявою до відповідача вона набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів ст.40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивача до управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень ст.40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки.
Подібний висновок зробив Верховний Суд в постановах від 06.12.2021 р. у справі №18.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є тією ж пенсією за віком, підстави для перерахунку розміру такої пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2020 - 2022 роки), відсутні.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, як таких, що не базуються на законі.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук