08 грудня 2025 рокуСправа №160/27971/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС №1242, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перереєстрації транспортного засобу - автомобіля «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , на нового власника;
- зобов'язати відповідача здійснити перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , на нового власника.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що за договором фінансового лізингу №DNF0A!00000770 від 12.03.2019 року, укладеним з АТ КБ «Приватбанк», він набув право власності на транспортний засіб - автомобіль «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 . Однак, при зверненні щодо перереєстрації вказаного транспортного засобу на його ім'я листом від 23.09.2025 року відповідач відмовив у здійсненні відповідних дій з посиланням на те, що в Єдиному державному реєстрі боржників наявні відомості щодо АТ КБ «Приватбанк». Таку відмову він вважає протиправною та такою, що не відповідає положенням ст.34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 р. №1388. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено у якості третьої особи не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ КБ «Приватбанк».
На виконання вимог ухвали суду 15.10.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до абзацу 1 пункту 15 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державному Реєстрі атестованих судових експертів, автоматизованій базі даних про розшукувані транспортні засоби, банку даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірки відомостей про обмеження відчуження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, відповідних базах даних та державних реєстрах щодо осіб, які перебувають у розшуку, перевірки дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів, а також установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів шляхом отримання відповідних відомостей із таких баз даних і реєстрів.
Згідно із Єдиного державного реєстру транспортних засобів власником спірного транспортного засобу являється АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про дорожній рух", у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження, територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб. Встановлена Законом України "Про дорожній рух" та Порядком №1388 заборона на здійснення перереєстрації та зняття з обліку транспортного засобу, зареєстрованого за особою, яка є боржником та перебуває в Єдиному реєстрі боржників, покликана убезпечити вибуття майна такої особи боржника. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Третя особа до теперішнього часу не скористалась своїм правом надати до суду письмові пояснення щодо даного предмету спору.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 12.03.2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «Приватбанк» нотаріально посвідчений договір фінансового лізингу №DNF0A!00000770.
За пунктом 2.2 статті 2 вищевказаного договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в статті 14 п.14.1 цього договору, додатку 1 (специфікації), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2, пункту 14.1 статті 14 та додатку №1 «Специфікація» договору лізингу, предметом правовідносин за договором був транспортний засіб - автомобіль «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 .
У пункті 11.2 статті 11 договору сторони дійшли згоди про те, що на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором при обов'язкових умовах сплати лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків лізингодавцю та при обов'язковій відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства лізингодавець зобов'язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.
Також, згідно із пункту 11.2 договору право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання сторонами акту передачі предмета лізингу в користування.
За результатами укладення договору лізингу, між позивачем та третьою особою було підписано акт приймання-передачі від 14.03.2019 р., який підтверджує факт отримання позивачем предмету лізингу.
За підсумками правовідносин лізингу та на виконання договору фінансового лізингу №DNF0A!00000770, 14.02.2024 року між позивачем та третьою особою було укладено договір №б/н купівлі-продажу предмета лізингу.
Крім цього, між позивачем та третьою особою AT КБ “Приватбанк» було підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.02.2024 року №DNF0A!00000770. Відповідно до якого сторони засвідчили, що всі зобов'язання сторін згідно із договором лізингу було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають.
Пунктом 3 акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.02.2024 року, зазначається, предмет лізингу - автомобіль «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
ОСОБА_1 та AT КБ “Приватбанк» підписано акт приймання-передачі транспортного засобу №DNF0A!00000770 від 14.02.2024 року, відповідно до якого від AT КБ “Приватбанк» до позивача здійснено приймання-передача транспортного засобу марки (моделі) «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) НОМЕР_2 , видане ТСЦ 1241.
13.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перереєстрацію транспортного засобу, який був предметом лізингу, а саме: автомобіля - «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , надавши необхідний пакет документів.
Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру МВС 1242 (ТСЦ МВС №1242) позивачеві відмовлено в перереєстрації транспортного засобу, у зв'язку з фактом знаходження АТ КБ «Приватбанк», який є власником транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі боржників, що обмежує право позивача на перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ (Закон №3353 - ХІІ), регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до норм статті 34 Закону №3353-ХІІ, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок №1388) встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій (пункт 3 Порядку № 1388).
Відповідно до положень пункту 8 Порядку № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема: договір фінансового лізингу або зазначений у такому договорі окремий договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, або інший договір, визначений договором фінансового лізингу.
Отже, відповідно до пункту 8 Порядку № 1388, одним із документів, що підтверджує придбання транспортного засобу, є договір фінансового лізингу.
Відповідно пункту 27 Порядку № 1388, транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем.
Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Згідно із приписів ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Частиною 4 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», визначено, що об'єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.
Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та третьою особою AT КБ “Приватбанк» було підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.02.2024 року №DNF0A!00000770, відповідно до якого сторони засвідчили, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору лізингу було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають.
ОСОБА_1 та AT КБ “Приватбанк» підписано акт приймання-передачі транспортного засобу №DNF0A!00000770 від 14.02.2024 року, відповідно до якого від AT КБ “Приватбанк» до позивача здійснено приймання-передача транспортного засобу марки (моделі) «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) НОМЕР_2 , видане ТСЦ 1241.
АТ КБ «Приватбанк» за результатами належного виконання договору лізингу було передано позивачу пакет документів, необхідний для перереєстрації транспортного засобу.
13.09.2025 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС 1242 (ТСЦ МВС №1242) із заявою, в якій просив здійснити перереєстрацію транспортного засобу, який був предметом лізингу, а саме: автомобіля - «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , надавши необхідний пакет документів. Однак, відповідачем відмовлено в перереєстрації транспортного засобу, у зв'язку з фактом знаходження АТ КБ «Приватбанк», який є власником транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі боржників, що обмежує право позивача на перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу.
Відповідно до ст.34 Закону №3353-ХІІ, у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 15 Порядку № 1388, визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням; транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №985.
Тож, встановлена Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388 заборона на здійснення перереєстрації та зняття з обліку транспортного засобу, зареєстрованого за особою, яка є боржником та перебуває в Єдиному реєстрі боржників, покликана обмежити вибуття майна такої особи боржника, що є основною метою вказаної норми.
Відповідно до пункту 2.3 договору купівлі-продажу предмету лізингу від 14.02.2024 р., приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання угоди (акту) про перехід права власності на транспортний засіб, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі.
Статтею 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною 1 статті 334 ЦК України, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених положень закону слідує, що за загальним правилом, право власності на рухому річ, яким є автомобіль, виникає з моменту передання майна.
Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.
На підставі договору, його сторони можуть у договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ (аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.04.2023 року у справі 569/20334/21).
Тобто, актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.02.2024 року №DNF0A!00000770, АТ КБ «Приватбанк» здійснено фактичне передання у власність та в повне розпорядження позивачу автомобіль, що зафіксовано актом приймання-передачі транспортного засобу.
Статтею 328 ЦК України, установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною 1 статті 334 ЦК України, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що право власності на рухоме майно переходить до набувача, відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору, відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України.
Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
З огляду на вказане, позивач є новим власником транспортного засобу, ідентифікаційні ознаки якого вказані у наданих ним документах, що підтверджують правові підстави набуття права власності. Спір між продавцем та покупцем за договором фінансового лізингу від 12.03.2019 року №DNF0A!00000770 відсутній, адже транспортний засіб фактично переданий позивачу, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 14.02.2024 року №DNF0A!00000770, а також зафіксовано актом приймання-передачі транспортного засобу.
Крім того, варто звернути увагу на підставу для відмови, зокрема, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням, при цьому, що після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Тож, втручання у право особи може бути виправданим, якщо воно не тільки «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», але й передбачається «якісним» законом.
Оскільки власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби, а надані документи не дають підстав вважати, що позивач не є власником транспортного засобу марки (моделі) «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , то такий транспортний засіб за його заявою підлягає реєстрації (перереєстрації), а позивачем надано документи, які підтверджують правомірність придбання ним (на підставах, не заборонених законом) вказаного транспортного засобу (умова, за якої транспортний засіб підлягає реєстрації на нового власника).
До того ж, приписи ст.34 Закону № 3353-XII, передбачають здійснення процедури перевірки на предмет внесення до Єдиного реєстру боржників саме особи, що звертається за перереєстрацією транспортного засобу.
При цьому в даному випадку, звернення за перереєстрацією здійснювалося шляхом подання відповідної заяви від імені власника транспортного засобу автомобіля марки (моделі) «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 , а отже, згідно із положеннями статті 34 Закону № 3353-XII перевірка мала здійснюватися відносно позивача, а не АТ КБ «Приватбанк», який не був суб'єктом такого звернення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 937,92 грн.
При цьому, в позовній заяві заявлена одна основна позовна вимога разом з похідною.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн., згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС №1242 щодо відмови ОСОБА_1 в перереєстрації транспортного засобу автомобіля «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 на нового власника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС №1242 здійснити перереєстрацію транспортного засобу автомобіля «Toyоta Avensis», номер кузова НОМЕР_1 на нового власника ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС № 1242 (пр.Праці, 16, м.Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 45291657) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма