01 грудня 2025 рокуСправа №160/27489/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/27489/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє Корнієнко Віта Вікторівна ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ: 37806243), до відповідача-2: Відділу №17 у місті Самар Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (51206, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ: 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
24 вересня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Корнієнко Віта Вікторівна (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вих. № К-703/6/1201-25/1201.4.3/10655-25 від 22.08.2025 р. у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв'язку з досягненням чотирнадцятирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв'язку з досягненням ним чотирнадцятирічного віку, без надання згоди на обробку персональних даних.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки. Позивач зазначає, що така відмова порушує його права, не відповідає положенням законодавства та сталій судовій практиці.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/27489/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27489/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), залучено до участі у справі другого відповідача.
14 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач звернулася з заявою неналежної форми та змісту.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
20 серпня 2025 року законний представник позивача звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просила оформити йому паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки.
Листом від 22.08.2025 року №К-703/6/1201-25/1201.4.3/10655-25 відповідач-1 повідомив, що для документування позивача паспортом зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.
Також 20 серпня 2025 року представник позивача звернулася з аналогічною заявою до відповідача-2.
Відповідач-2 листом від 21.08.2025 року №1235-1481/1235-25 також відмовив у задоволенні заяви позивача, пославшись на приписи Тимчасового порядку, а також вказавши, що позивач не досяг 16 років.
Вважаючи відмову відповідача-1 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
На виконання ст. 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Відповідно до п. 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Згідно п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Законом № 1474-VIII доповнено частину другу статті 21 Закону № 5492-VI та викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Постанова №302), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
На підставі пункту 2 постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Крім того, на виконання абзацу п'ятого пункту 3 Порядку № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення № 2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі №640/14524/19.
В спірній відмові відповідач-1 послався виключно на необхідність надання рішення суду про зобов'язання відповідача видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Така підстава для відмови відсутня в ч. 7 ст. 17 Закону №5492-VI, що свідчить про вихід відповідача за межі наявних у нього повноважень. Слід відкреслити, що зміст документу (в т.ч. його характеристика як відмови) визначається з огляду на його виклад. В цій справі відповідач на конкретне прохання вказав, що необхідно надати рішення суду, прохання позивача не виконано та не може бути виконано. Відповідно, це свідчить про фактичну відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про видачу документа, в зв'язку з чим на цю юридичну ситуацію поширюється положення ч. 7 ст. 17 Закону №5492-VI, які відповідачем порушено.
Отже, відповідачі відмовили позивачу у видачі паспорту протиправно, адже зміст відмов не містить посилання та змістовно не відповідає жодній з підстав для прийняття такого рішення.
Суд звертає увагу, що в п. 1 розділу І Тимчасового порядку чітко визначено сферу його правозастосування: визначення порядку подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Оскільки щодо позивача не було прийнято відповідного рішення, відповідач-1 мав керуватися Положенням №2503-ХІІ, яким не передбачено надання судового рішення.
При цьому правозастосування відповідачів не відповідало вимогам розумності, оскільки застосувавши Тимчасовий порядок до юридичної ситуації позивача відповідач фактично зайняв позицію, за якої при першому зверненні позивача до відповідача скористатися відповідним правом апріорі не можливо, адже згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України неможливим є судовий захист непорушених прав, свобод та законних інтересів, в зв'язку з чим особа не може отримати судове рішення до моменту, поки суб'єкт владних повноважень не вчинить щодо неї протиправну поведінку. Таким чином, згідно підходу відповідача позивач апріорі не могла отримати позитивний результат розгляду її заяви, що є безпідставним.
Відповідачі не навели жодних змістовних недоліків заяв позивача, а навіть в разі їх існування - мали б повідомити про такі недоліки листом у відповідь на подану заяву.
Позивач оскаржила відмову саме відповідача-1. В цій відмові в наявності виключно цитування положень законодавства, частина з яких є нерелевантним, а також згадка про необхідність надати рішення суду.
Судом вже констатовано, що вимога надати таке рішення суду наявна в Тимчасовому порядку, який поширюється на визначене коло осіб. Відповідач-1 не обґрунтував та не довів, що позивач входить до такого кола осіб.
Отже, відмова відповідача-1, яка є предметом оскарження, є протиправною.
Водночас, суд визнає передчасним зобов'язання відповідача-1 видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки. Адже відповідач-1 наразі взагалі не реалізував належним чином свої повноваження в спірних правовідносинах, по суті відмовивши позивачу у задоволенні заяви з формальних підстав, без змістовної оцінки такої заяви на відповідність вимогам Положення №2503-ХІІ. Також суд зауважує, що сторони надали різні варіанти заяви позивача до відповідача-1. В наданому відповідачем-1 примірнику викреслено 1 з додатків, тобто - наявні розумні підстави вважати, що наявні обставини, які відповідач має належним чином оцінити, однак в розрізі саме вимог Положення №2503-ХІІ та відповідності такому положенню поданої заяви позивача разом з додатками. Не вирішував відповідач-1 і питання про належність та припустимість звернення з відповідною заявою саме до нього, а не до, наприклад, відповідача-2, виходячи з обсягу повноважень саме відповідача-1.
Також судом при відкритті провадження враховано, що фактично позивач мали місце дві однакові заяви до кожного з відповідачів. Відповідач-2 вчинив цілком аналогічні поведінці відповідача-1 дії, також відмовивши у задоволенні відповідної заяви, також пославшись на приписи Тимчасового порядку.
Відповідач-2 додатково звертав увагу і на вік позивача, однак ця обставина також охоплюється питанням про те, яке джерело нормативно-правового регулювання належить застосувати до спірних правовідносин.
З цих підстав та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне здійснити вихід за межі позовних вимог та визнати протиправною також відмову відповідача-2. В зв'язку з цим на відповідача-2 також належить накласти відповідне зобов'язання з повторного розгляду заяви щодо позивача.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє Корнієнко Віта Вікторівна ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ: 37806243), до відповідача-2: Відділу №17 у місті Самар Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (51206, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ: 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 20.08.2025 року, викладену у листі від 22.08.2025 року №К-703/6/1201-25/1201.4.3/10655-25.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20.08.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Визнати протиправною відмову Відділу №17 у місті Самар Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 20.08.2025 року, викладену у листі від 21.08.2025 року №1235-1481/1235-25.
Зобов'язати Відділ №17 у місті Самар Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20.08.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко