09 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6099/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулась з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 31 878,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . З рапорту офіцера юридичної служби в/ч НОМЕР_1 від 09.12.2024 №1716-вн командиру частини стало відомо про нез'явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин молодшого сержанта ОСОБА_1 . В ході проведення службового розслідування підтверджено факт нез'явлення вчасно відповідача на службу з лікувального закладу без поважних причин. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31.01.2025 №194 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин» позивача за невихід на службу без поважних причин, що виявилось у нез'явленні вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах правового режиму воєнного стану, грубе порушення вимог статей 11, 16, 128 Статуту, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту щодо обов'язку дотримання дисципліни, належного виконання обов'язків військової служби, утримання від негідних вчинків - визнати винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягувати, у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби у запас та виключенням його зі списків особового складу військової частини. Таким чином, відповідач відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку №260 не мав права на грошове забезпечення, однак продовжував його отримувати. Загальна сума незаконного отриманого грошового забезпечення складає 31 878,31 грн, чим заподіяно шкоду державі на вказану службу.
Позивачем в рамках досудового врегулювання спору на адресу проживання позивача була надіслана претензія, в якій запропоновано у добровільному порядку перерахувати кошти на розрахунковий рахунок військової частини, однак у добровільному порядку безпідставно набуті кошти не відшкодовано, а отже виникла правова підстава для стягнення даних коштів в судовому порядку.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву позивача залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/4589/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу №194 від 31.01.2025 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно молодшого сержанта ОСОБА_1 на службу без поважних причин».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/4589/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу №194 від 31.01.2025.
17.11.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 поновлено провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 18.09.2025 №401-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військово вий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 18.09.2025 позивача виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 18.09.2025.
09.12.2024 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1937 щодо позивача призначено службове розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин. Цим же наказом позивача відсторонено від виконання службових обов'язків за посадою на час проведення службового розслідування.
Згідно із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №194 від 31.01.2025 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно молодшого сержанта ОСОБА_1 на службу без поважних причин», молодшого сержанта ОСОБА_1 за невихід на службу без поважних причин, що виявилось у нез'явленні вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах правового режиму воєнного стану, грубе порушення вимог статей 11, 16, 128 Статуту, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту щодо обов'язку дотримання дисципліни, належного виконання обов'язків військової служби, утримання від негідних вчинків - визнати винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягувати, у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби у запас та виключенням його зі списків особового складу військової частини на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2024 №269.
Помічнику командира в/ч НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби ОСОБА_2 внести суму 31 878,31 грн в Книгу грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 (копія наказу про проведення службового розслідування від 31.05.2025 №194 додається -додаток 7).
Згідно довідки розрахунку сум заборгованості, яка виникла внаслідок переплати грошового забезпечення по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 складає 31 878,31 грн.
26.02.2025 позивачем на поштову адресу відповідача за місцем його проживання направлено претензію за №1482, в якій запропоновано у добровільному порядку перерахувати кошти в сумі 31 878,31 грн на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку із неповерненням відповідачем вищевказаних коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом МО України від 07.06.2018 №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року №1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Згідно із пунктом 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Як вже зазначалось судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №194 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно молодшого сержанта ОСОБА_1 на службу без поважних причин», що виявилось у нез'явленні вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах правового режиму воєнного стану, грубе порушення вимог статей 11, 16, 128 Статуту, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту щодо обов'язку дотримання дисципліни, належного виконання обов'язків військової служби, утримання від негідних вчинків - визнати винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягувати, у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби у запас та виключенням із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (пункт 2).
У зв'язку з наявністю у діях молодшого сержанта ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, яке полягало у нез'явленні вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах правового режиму воєнного стану, командиру кулеметного відділення кулеметного взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_3 до 20.02.2025 направити у встановленому порядку:
- заяву-повідомлення про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_1 кримінального правопорушення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону;
- заяву-повідомлення про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування та документів, визначених Інструкцією щодо взаємодії органів прокуратури, Державного бюро розслідувань, Національної поліції України, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час протидії кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 407 - 408 Кримінального кодексу України, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України від 03 жовтня 2024 року №375/233/672/657/485 на адресу Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові» (пункт 3).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №194 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно молодшого сержанта ОСОБА_1 на службу без поважних причин».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 №140/4589/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 2 та 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №194 «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно молодшого сержанта ОСОБА_1 на службу без поважних причин».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №140/4589/25 - без змін.
Отже, вищевказане рішення суду набрало законної сили 11.11.2025.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не має фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 отриманого грошового забезпечення у розмірі 31 878,31 грн, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення коштів, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський