08 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10742/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким нараховано штраф у розмірі 5307,88 грн та пеню у розмірі 24 551,37 грн, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.1999 ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з цього часу здійснював підприємницьку діяльність, однак 28.10.2019 припинив підприємницьку діяльність, про що було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ГУ ДПС у Волинській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-1852-0320 У, згідно з якою позивач мав борг зі сплати єдиного внеску, що становив 8 262,54 грн.
19.07.2024 ОСОБА_1 сплатив суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 262,54 грн.
18.03.2025 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято рішення №008871/03-20-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску. яким нараховано штраф у розмірі 5307,88 грн, та пеню у розмірі 24 551,37 грн.
26.05.2025 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу №Ф-5759-0320 про сплату боргу (недоїмки), в якій зазначено, що станом на 30.04.2025 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 29 859,25 грн.
У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Волинській області повідомило, що заборгованість з єдиного внеску виникла 18.04.2025 внаслідок застосування штрафних санкцій згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в сумі 29859,25 грн. за період з 10.02.2018 по 19.07.2024.
Позивач вважає, що контролюючим органом неправомірно нараховано штрафні санкції та пеню за період з 01.03.2020 по 01.08.2023, тобто в період дії карантину та воєнного стану на території України, що є порушенням вимог підпунктів 9-11.1, 9-21, 9-22 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Позивач вказує, що жодними наданими документами ГУ ДПС у Волинській області не підтверджено того, що у період з 01.03.2020 по 01.08.2023 вони не здійснювали цих нарахувань. Щодо розрахунку штрафу детальних відомостей надано не було. Таким чином, є сумніви у правильності нарахування ГУ ДПС у Волинській області штрафної санкції.
При цьому, згідно із рішенням від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 ОСОБА_1 нараховано штрафну санкцію у розмірі 5307,88 грн. Разом з тим, своєчасно не сплачена сума по єдиному внеску становила 8 262,54 грн. Таким чином, 20% від несплаченої суми, а відповідно і розмір штрафної санкції, має становити 1652,50 грн., а не 5307,88 грн.
З огляду на вищевказане, позивач вважає рішення ГУ ДПС у Волинській області від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 №Ф-5759-0320 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.36).
У відзиві на позовну заяву (а.с.39-43) представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що 11.08.1999 ОСОБА_1 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець та з цього часу здійснював підприємницьку діяльність.
28.10.2019 ОСОБА_1 припинив здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, про що було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Після внесення запису про припинення не було подано ліквідаційну (звітну) декларацію до ДПС з метою зняття з обліку в контролюючому органі.
ГУ ДПС у Волинській області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-1852-0320 У, згідно з якою позивач мав борг зі сплати єдиного внеску, що становив 8 262,54 грн (період 2017-2019 років) та яку не оскаржує.
19.07.2024 ОСОБА_1 сплатив суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 262,54 грн.
Однак, у зв'язку із тим, що платником належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464-VI , а саме єдиний внесок за 2017-2019 роки сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06.
У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку вищезазначеного рішення 26.05.2025 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу №Ф-5759-0320 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої станом на 30.04.2025 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 29 859,25 грн.
Відповідно до вищезазначеного нарахування єдиного внеску по коду платежу «71040000» здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі.
Також представник відповідача зауважує, що позивач не підпадає під жодну з категорій осіб, які відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI звільнені від сплати єдиного внеску.
Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
З огляду на вказане, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та ПК України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
У додаткових поясненнях від 19.11.2025 щодо нарахування штрафної санкції представник відповідача зазначив, що у відповідності до КОРО за 2019 рік вбачається станом на 31.12.2018 борг 15819,54 грн. У 2019 році є нарахування та станом на 21.10.2019 борг 26539,26 грн. Штраф 26539,26 х 20% = 5307,86 грн (сума штрафу відображена в рішенні від 18.03.2025) сплачено 31.10.2019 18276,72 грн. 26539,26 - 18276,72 = 8262,54 (сума вимоги 14.02.2024) (а.с.67).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 11.08.1999 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та 28.12.2023 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8).
Відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та на підставі даних інформаційної системи податкових органів ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-1852-0320У на суму 8262,54 грн (а.с.9, 30).
Вказана сума заборгованості була погашена позивачем 19.07.2024, про що свідчать відомості інтегрованої картки платника податків (а.с.22, 48).
Згідно із рішенням ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 до позивача застосовано штраф в розмірі 5307,88 грн та нараховано пеню в розмірі 24551,37 грн за період з 10.02.2018 до 19.07.2024 (а.с.10, 32).
У зв'язку із тим, що станом на 30.04.2025 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320 на загальну суму 29 859,25 грн, в тому числі: штрафи - 5307,88 грн; пеня - 24551,37 грн (а.с.11, 14).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).
Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Нормами частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Нормами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частин одинадцятої - дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно із частинами першою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Відповідно до частин п'ятої - шостої статті 25 Закону №2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Нормами частини десятої статті 10 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно із частинами тринадцятою-чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Згідно із частинами п'ятнадцятою - шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується..
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).
Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Нормами пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Матеріалами справи підтверджується, шо ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 №Ф-1852-0320 У, згідно із якою борг позивача зі сплати єдиного внеску становив 8 262,54 грн (а.с.9).
Так, як вбачається із листа ГУ ДПС у Волинській області від 14.08.2025 №15625/6/03-2-24-06-06 за даними ІКС «Податковий блок» станом на 01.01.2020 в ІКПП по фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 по єдиному внеску (код платежу 71040000) обліковувалась заборгованість в сумі 8262,54 грн., а саме: заборгованість згідно щоквартальних нарахувань за період з І квартал 2017 року по ІІІ квартал 2019 року (а.с. 26-27).
Вказана сума заборгованості зі сплати єдиного внеску була погашена позивачем 19.07.2024, про що свідчать відомості інтегрованої картки платника податків (а.с.22, 48).
Згідно із оскаржуваним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті Закону №2464-VІ до позивача застосовано штраф в розмірі 5307,88 грн та нараховано пеню в розмірі 24551,37 грн за період з 10.02.2018 до 19.07.2024 (а.с.10).
Як вбачається із розрахунку штрафної санкції (а.с.10 зворот., 31 зворот.) штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно із оскаржуваним рішення був накладний на позивача у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, що відповідає розміру, передбаченому нормами пункту 2 частини одинадцятої статті Закону №2464-VІ.
Разом з тим, суд зауважує, що оскільки на момент застосування штрафу своєчасно не сплачена позивачем сума по єдиному внеску становила 8 262,54 грн, а відтак розмір застосованих штрафних санкцій має становити 1652,50 грн (8 262,54 грн х 20 відсотків), а не 5307,88 грн.
З огляду на вказане суд доходить висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в частині застосування штрафу в розмірі 3655,38 грн (5307,88 грн - 1652,50 грн) слід визнати протиправним та скасувати, при цьому штрафні санкції в розмірі 1652,50 грн були застосовані до позивача правомірно.
Також як встановлено судом, згідно із оскаржуваним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 позивачу була нарахована пеня в розмірі 24551,37 грн за період з 10.02.2018 до 19.07.2024 (а.с.10).
Разом з тим, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-IX від 17.03.2020 доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI пунктами 9-10 - 9-12 (до яких надалі вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2022 № 591-IX).
Так, пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.
Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України карантин, який продовжувався до 30.06.2023.
Таким чином, пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.
Крім того, Законом України №3219 внесено зміни до Закону України №2464-VI, зокрема, викладено у новій редакції пункти 9-21 - 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення».
Так, пунктом 9-21 визначено, що тимчасово, за порушення вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ до 01.08.2023, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.
Згідно із пунктом 9-22 тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, до 01.08.2023 платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.
Таким чином, враховуючи Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1, яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 год. 30хв. 24.02.2022, а також з урахуванням положень пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій та пені визначено 01.08.2023.
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що податкові органи мають право нараховувати пеню за порушення, вчинені платниками податків у період до 01.03.2020 та починаючи з 01.08.2023.
При прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідачем приписи наведених вище норм не були враховані.
Так, з розрахунку штрафної санкції (а.с.10 зворот., 31 зворот.) вбачається, що відповідач, здійснюючи такий розрахунок врахував період пені без виключення днів, в які позивач звільняється від відповідальності у зв'язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в частині нарахування пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023.
Також як встановлено судом у зв'язку із тим, що станом на 30.04.2025 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320 на загальну суму 29 859,25 грн, в тому числі: штрафи - 5307,88 грн; пеня - 24551,37 грн (а.с.11, 14).
Як вбачається із листа ГУ ДПС у Волинській області від 29.07.2025 №14976/6/03-20-13-04-06 заборгованість з єдиного внеску виникла 18.04.2025 внаслідок застосування штрафних санкцій згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в сумі 29859,25 грн. за період з 10.02.2018 по 19.07.2024 (а.с.13).
Таким чином, вказаною вимогою не здійснювалося нарахувань грошового зобов'язання по єдиному внеску, натоміть вона лише містила вимогу до платника сплатити загальну суму боргу по єдиному внеску, який на момент її винесення уже рахувався в інтегрованій картці платника на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06.
З урахуванням зазначеного, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320 також слід визнати протиправною та скасувати в частині заборгованості зі сплати єдиного внеску по застосованих штрафних санкцій в розмірі 3655,38 грн та по нарахованій пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в частині застосування штрафу в розмірі 3655,38 грн та нарахування пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320 в частині заборгованості зі сплати єдиного внеску по застосованих штрафних санкцій в розмірі 3655,38 грн та по нарахованій пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023 та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із квитанцією від 17.09.2025 за подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн (а.с.4).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 22.07.2025, укладений між адвокатом Вінцюк Ю.Б. та позивачем (а.с.54), акт від 15.10.2025 до вказаного договору (а.с.55), квитанцію від 15.10.2025 №15/10 (а.с.56).
За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 22.07.2025 клієнт доручає, а адвокат бере на себе особисте зобов?язання на умовах передбачених цим Договором, представляти інтереси Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями з будь-яких питань.
Згідно із актом від 15.10.2025 до вказаного договору сторони узгодили, що вартість професійної правничої допомоги, яка надається клієнту на виконання договору про надання правової допомоги при вирішенні питання про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеною і становить 15 000 грн. і включає в себе наступні послуги: надання усної правової консультації (процедура, перелік документів, витрати тощо); підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) (з додатками) та подання її в суд; контроль за рухом судової справи за позовом клієнта на веб-сайті Судова влада України та інформування клієнта про виявленні зміни; підготовка і подача до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та або на відео конференції (при потребі), незалежно від кількості судових засідань; подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання.
Відповідно до квитанції від 15.10.2025 №15/10 позивач сплатила на користь адвоката 15 000,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 22.07.2025 та актом від 15.10.2025.
Представник відповідача у заяві від 24.10.2025 заперечив проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Вказує, що до позову долучено відносний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого загальна вартість витрат становить 15 000,00 грн при ціні позову 29 859,25 грн . Окрім того, наданий опис робіт не встановлює суму за кожну послугу (а.с.59-61).
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені у відзиві заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у загальній сумі 3605,60грн, в тому числі: судовий збір у розмірі 605,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2025 №008871/03-20-24-06 в частині застосування штрафу в розмірі 3655,38 грн та нарахування пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2025 № Ф-5759-0320 в частині заборгованості зі сплати єдиного внеску по застосованих штрафних санкцій в розмірі 3655,38 грн та по нарахованій пені за період з 01.03.2020 по 01.08.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 3605,60грн (три тисячі шістсот п'ять грн 60коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код ВП 44106679)
Суддя О. О. Андрусенко