Номер провадження: 11-сс/813/2279/25
Справа № 947/31550/25 1-кс/947/14023/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 22 жовтня 2025 року, в рамках кримінального провадження № 72024161010000002, внесеного до ЄРДР 07 червня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт із забороною користування та розпорядження майном, вилученим 26 серпня 2025 року у ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5121084200:02:003:0890, 5121084200:02:003:0891, 5121084200:02:003:0892) фактичним власником якого є, ОСОБА_8 , а саме на: мобільний телефон Samsung S25 Ultra, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім карткою з н.т. НОМЕР_3 , грошові кошти на загальну суму 160000 гривень та 6857 доларів США.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України , оскільки мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, а грошові кошти можуть бути отриманні в наслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:
- клопотання про арешт майна прокурором подано до суду поза строками, передбаченими ч.5 ст.171 КПК України;
- вилучені грошові кошти не відповідають критеріям, передбаченим ч.1 ст. 98 КПК України, так як сторона обвинувачення не надала доказів їх отримання кримінально-караним шляхом. Натомість, грошові кошти на загальну суму 160000 гривень та 6857 доларів США, які вилучені під час обшуку, належать ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_9 та отримані внаслідок ведення приватного бізнесу та мають законне походження;
- органом досудового розслідування не було надано жодного доказу на підтвердження можливої причетності ОСОБА_8 до протиправної діяльності.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна залишити без задоволення.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У судовому засіданні встановлено, що підрозділом детективів ТУ БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 72024161010000002 від 07 червня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно клопотання прокурора про арешт майна, органом досудового розслідування досліджується діяльність розпорядника бюджетних коштів місцевого рівня - КУ «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 33387623).
Основним напрямком діяльності КУ «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 33387623) є організація в м. Одесі дорожнього руху із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних, автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів чинного законодавства України. Комунальна установа є розпорядником бюджетних коштів місцевого рівня. Засновником Установи є Одеська міська рада. Координацію діяльності Установи здійснює уповноважений орган Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
В ході аналізу публічних закупівель замовником в яких є КУ «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 33387623) встановлено, що в період з серпня по грудень 2024 року КУ «СМЕП» оголошено 11 процедур закупівель та підписано відповідні договори, предметом яких є баласти для розрядних ламп чи трубок (Джерело безперебійного живлення для світлофорних об'єктів (далі ДБЖ)) на загальну суму 40 819 013 грн. з ПДВ., переможцем в яких визнано ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45142409) та ТОВ «ГРЕЙТ СЕЛЛЕР» (ЄДРПОУ 45500193).
За результатом проведеного аналізу реєстру податкових накладних ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45142409) та ТОВ «ГРЕЙТ СЕЛЛЕР» (ЄДРПОУ 45500193) встановлено, що вказані Товариства на виконання умов договорів поставки закупали вироби ДБЖ у ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР» (ЄДРПОУ 37945698), яке в свою чергу закупало вироби ДБЖ у ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45040085) по ціні орієнтовно в два рази менше ніж у подальшому постачалось на адресу КУ «СМЕП» ОМР.
За результатами аналізу вказаних фінансово-господарських операцій, реєстраційних даних вказаних Товариств встановлено, що ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР» (ЄДРПОУ 37945698), ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45040085), ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45142409) та ТОВ «ГРЕЙТ СЕЛЛЕР» (ЄДРПОУ 45500193) є пов'язаними між собою юридичними особами.
Окрім цього, згідно інформації з офіційного сайту ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР» (ЄДРПОУ 37945698) з адресою: https://logicpower.ua/ виявлено статтю, зі змісту якої вбачається, що саме вказаним Товариством у співпраці з Комунальним закладом «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підрозділ» ОМР було реалізовано проект з резервного живлення для світлофорів. Хоча стороною за вказаними договорами являється не ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР» (ЄДРПОУ 37945698), а ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45142409) та ТОВ «ГРЕЙТ СЕЛЛЕР» (ЄДРПОУ 45500193).
Наразі в кримінальному провадженні встановлено що ОСОБА_8 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником пов'язаних з ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР» підприємств ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» та «Інтаут», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5121084200:02:003:0890, 5121084200:02:003:0891, 5121084200:02:003:0892).
В рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2025 року, 26 серпня 2025 року у період з 07 години 15 хвилини по 10 годин 00 хвилин проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5121084200:02:003:0890, 5121084200:02:003:0891, 5121084200:02:003:0892), у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung S25 Ultra, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім карткою з н.т. НОМЕР_3 , фактичним власником якого є, ОСОБА_8 ; грошові кошти на загальну суму 160000 гривень та 6857 доларів США (а.с. 67-71).
Постановою детектива від 26.08.2025 року вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження (а.с. 72-75).
Враховуючи вказані обставини прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно з метою його збереження як речового доказу.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що предметом досудового розслідуваного вказаного кримінального провадження є ймовірні неправомірні дії посадових осіб ТОВ «ЛОДЖІК ПАУЕР», ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» та ТОВ «ГРЕЙТ СЕЛЛЕР», які полягають у реалізації злочинної схеми привласнення бюджетних коштів, шляхом штучного завищення вартості предмета закупівлі. Тому, з огляду на долучені до клопотання матеріали щодо фінансово господарської діяльності КУ «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради та ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС», в яких зафіксоване, можливе порушення посадовими особами методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі (а.с. 20-61), колегія суддів, вважає, що виявлене та вилучене майно під час обшуку від 26 серпня 2025 року, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)», зокрема, на вилученому мобільному телефоні ймовірно міститься інформація (листування) щодо протиправної діяльності, яка є предметом досудового розслідування, що може бути використана як доказ у кримінальному провадженні, а тому, у розумінні КПК України мобільний телефон та відповідні електронні файли, що у ньому містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження.
У свою чергу, під час апеляційного розгляду прокурор надав протоколи огляду з додатками до нього від 23.09.2025 року та 29.10.2025 року, в яких зафіксовано проведення огляду оптичного диску з записами телефонної книги мобільного телефону, який був об'єктом експертного дослідження № СЕ-19/116-25/16194-КТ від 25.07.2025 року. В ході проведеного огляду встановлено, що вони містять відомості про листування ОСОБА_8 у застосунку Telegram з ОСОБА_10 , яка є відповідальною за підготовку тендерної документації ТОВ «Лоджикпауер» щодо обставин проведення публічних закупівель, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та згідно ст. 98 КПК України мають значення речових доказів.
Зазначені обставини підтверджують факт здійснення збирання доказів шляхом проведення слідчих дій, тобто можливість виконання завдання щодо збирання доказів, для виконання якого мало місце звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, та спростовують твердження апеляційної скарги про відсутність необхідності арешту виявленого та вилученого майна.
Апеляційний суд також відхиляє доводи сторони захисту про відсутність підстав для арешту вилучених грошових коштів як таких, що не стосуються кримінального провадження, оскільки з огляду на обставини розслідуваного злочину, механізм його вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються у провадженні, а тому відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України та на них може бути накладено арешт з метою їх збереження, оскільки наявні ризики, передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК.
Легальність набуття вилучених у ході проведення обшуку грошових коштів підлягає з'ясуванню органом досудового розслідування та об'єктивно вимагає проведення певних слідчих (розшукових) дій. Натомість повернення вилучених в ході обшуку грошових коштів за обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, без надання органу розслідування можливості з'ясування обставин правомірності їх набуття може призвести до втрати речей, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах чинного законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахував наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для осіб, в інтересах яких подані апеляційні скарга, не надано та під час їх розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
При цьому, власник майна та його представник не позбавлені у подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.
Щодо доводів про порушення строків звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна колегія суддів зазначає, що обшук було проведено 26 серпня 2025 року. У свою чергу, ухвалою слідчого судді від 29 серпня 2025 року первісне клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин (а.с. 87-91). Вказана ухвала надійшла до Одеської обласної прокуратури 11 вересня 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. Після цього 12 вересня 2025 року прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку (а.с. 1-5).
З огляду на викладене, апеляційний суд констатує, що прокурором дотримано строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України, для звернення з клопотанням про арешт майна.
Апеляційний суд також зазначає, що постановлення ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків не скасовує обов'язку суду розглянути повторне клопотання та не припиняє повноважень слідчого судді щодо ухвалення відповідного судового рішення.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 22 жовтня 2025 року, в рамках кримінального провадження № 72024161010000002, внесеного до ЄРДР 07 червня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3