Номер провадження: 11-сс/813/2301/25
Справа № 523/19010/25 1-кс/523/6339/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000459, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно, яке вилучене 27 вересня 2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: флеш-накопичувач білого кольору №5947406171; флеш-накопичувач Toshiba (металева); мобільний телефон Huawei PSmart imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP s/n: 5CD1113HVL; НМД WD s/n: 214547443911; мобільний телефон Samsung Galaxy J2 imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 із сім-карткою з номером телефону НОМЕР_5 .
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно може зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням, захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказує, що арешт накладено незаконно, що пов'язано з неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства, з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не змогла жодним чином обґрунтувати необхідність накладення арешту на майно, оскільки не було надано жодних доказів щодо пов'язаності ОСОБА_8 з колабораційною діяльністю або пособництвом державі-агресору. Клопотання про арешт майна було формальним та ґрунтувалося виключно на припущеннях на припущеннях, а не на доказах;
- прокурор не навів жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність накладення арешту на майно, а також не наведено обґрунтування, що це майно є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України. У свою чергу, під час проведення обшуку стороні обвинувачення надавався безперешкодний доступ до пристроїв. При цьому, інформації, відомостей, які можуть становити інтерес для сторони обвинувачення, виявлено слідчим не було. Водночас, попри надання доступу до пристроїв, огляд проведено не було, інформація не була скопійована. Звертає увагу, що вилучений ноутбук із зазначеним інвентаризаційним номером не належить ОСОБА_8 та є власністю Академічний ліцей Інтелект Вишгородської міської ради, де ОСОБА_8 працює.
На підставі наведеного захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник ОСОБА_7 належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою, з клопотанням про відкладання не зверталась.
Приймаючи до уваги скорчені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, та той факт, що у даному випадку апеляційним судом вжиті усі можливі заходи для забезпечення участі сторін у судовому засіданні, тому з метою дотриманням розумних строків розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав постанови про призначення експертних досліджень щодо вилученої техніки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до клопотання у провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000459 від 04 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 1 ст. 111-2 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 , будучи бенефіціарним власником ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» через компанію АТОФА ВЕНЧЕРЗ ЛІМІТЕД, у вересні 2022 року вступила у злочинну змову з ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, спрямовану на перереєстрацію ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» за законодавством РФ та налагодження подальшої господарської діяльності з незаконними органами влади, створеними на окупованій території Херсонської області, виступивши організатором кримінального правопорушення.
На виконання злочинного умислу ОСОБА_8 , діючи за довіреністю та за попередньою змовою з ОСОБА_9 , 02.12.2022 звернувся до Управління федеральної податкової служби по Херсонській області РФ, внаслідок чого ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» поставлено на облік РФ із присвоєнням реєстраційного номеру 1229500000443.
Надалі ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що територія м. Каховка та майновий комплекс ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» перебувають під окупацією РФ, 02.02.2023 організував проведення Загальних зборів учасників, на яких проголосував за приведення статутних документів у відповідність до законодавства РФ, затвердження статуту в новій редакції, підтвердження повноважень директора ОСОБА_10 та внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ. 10.02.2023 підприємство зареєстроване в ЄДРЮЛ РФ через Управління ФПС Росії по Херсонській області.
При цьому ОСОБА_8 , діючи як виконавець за попередньою змовою з ОСОБА_9 , усвідомлюючи окупацію частини Херсонської області, діючи з прямим умислом, передали комплекс будівель, споруд та інші активи ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» збройним формуванням РФ для зберігання особового складу, бойової техніки та боєприпасів.
Про ці факти свідчать відомості з відкритих джерел ЗМІ, зокрема відеофіксація на телеграм-каналах, де відображено місце розташування ТОВ «АПК «ДОМ-АГРО» та присутність особового складу, бойової техніки та боєприпасів збройних формувань РФ.
В рамках вказаного кримінального провадження 27 вересня 2025 року проведено обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: флеш-накопичувач білого кольору №5947406171; флеш-накопичувач Toshiba (металева); мобільний телефон Huawei PSmart imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP s/n: 5CD1113HVL; НМД WD s/n: 214547443911; мобільний телефон Samsung Galaxy J2 imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 із сім-карткою з номером телефону НОМЕР_5 .
28 вересня 2025 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 100 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Враховуючи вказані обставини прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно з метою його збереження як речового доказу.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що предметом досудового розслідуваного вказаного кримінального провадження є ймовірні неправомірні дії ОСОБА_8 , які полягають у колабораційній діяльності, якому 23 жовтня 2025 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слід-чий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають зна-чення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (роз-шукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст. 93 КПК України).
Апеляційний суд звертає увагу, що слідчим суддею ухвалою від 11 вересня 2025 року надано дозвіл на обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення речей та документів, які використовувались при вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, терміналів мобільного зв'язку та комп'ютерної техніки, на яких може міститися інформація щодо вчинення кримінального правопорушення. Ураховуючи дискреційне право слідчого вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання вказаного майна, то слідчий суддя мав повне право на прийняття рішення щодо арешту вилученого майна.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, що слідством перевіряється причетність ОСОБА_8 до вказаного кримінального провадження, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що інформація, яка ймовірно міститься на вилученому мобільному телефоні, ноутбуці та флеш-накопичувачі може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, зокрема, може містити інформацію щодо протиправної діяльності, що може бути використана як доказ у кримінальному провадженні, а тому, у розумінні КПК України вказане майно та відповідні електронні файли, що на них містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що постановами від 17 жовтня 2025 року призначено судово-комп'ютерні експертизи з метою копіювання наявної та видаленої інформації, яка міститься на мобільному телефоні, ноутбуці та флеш-накопичувачі. Зазначені обставини підтверджують факт здійснення збирання доказів шляхом проведення слідчих дій, тобто можливість виконання завдання щодо збирання доказів, для виконання якого мало місце звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, та спростовують твердження апеляційної скарги про відсутність необхідності арешту виявленого та вилученого майна.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертиз, за наслідком якої буде встановлена необхідність або його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення власнику як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
На переконання слідчого судді, на цьому етапі досудового розслідування, накладення арешту на речі з метою, забезпечення речових доказів, є необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від злочину проти основи національної безпеки України.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання апеляційного суду, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії кримінальним правопорушенням, які несуть реальні ризики для національної безпеки нашої держави в умовах дії воєнного стану на території України.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовими доказами, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правову підставу для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000459, внесеного до ЄРДР 04 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4