Номер провадження: 22-ц/813/6132/25
Справа № 523/2131/17
Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
27.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Пересипський Відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова Тетяна Євгенівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2025 року у складі судді Сувертак І.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни підстав позову від 25.07.2023 (том 1: а.с. 159-167) просила суд: визнати недійсними електроні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 173376, від 11.06.2016; визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію майна боржника від 24.06.2016, квартири АДРЕСА_1 з електронних торгів ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харитонової Т.Є., Одеський міський нотаріальний округ, індексний номер 30350365 від 07.07.2016 щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.10.2015 був частково задоволений позов ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 було стягнуто 150000 гривень аліментів та додаткових витрат, а також 50000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_5 було стягнуто аліментів і додаткових витрат на утримання в розмірі 150000 гривень.
ОСОБА_6 , за довіреністю від ОСОБА_4 отримала виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 150000 гривень та 50000 гривень моральної шкоди. Одночасно ОСОБА_2 отримала другий виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_5 150000 гривень. Вказані виконавчі листи були пред'явлені до Суворовського відділу ДВС Головного управління Міністерства юстиції в Одеській області для виконання.
Постановами державного виконавця від 28.12.2015 були відкриті два виконавчих провадження № 49723664; 49723708 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 150000 гривень і 50000 гривень та моральної шкоди, та про стягнення з ОСОБА_5 15000 гривень грошових коштів. Постановою заступника начальника ВДВС ОСОБА_7 від 28.12.2015 вказані провадження було об'єднано.
Вказані постанови, всупереч ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_5 вручені не були, про існування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.10.2016 ОСОБА_5 не знала, оскільки як в позовній заяві так і в інших документах, була зазначена невірна адреса ОСОБА_5 , в результаті чого, остання не отримувала жодних документів по вказаній справі.
При виконанні заочного рішення від 20.10.2016, співробітником Суворовського ВДВС була прийнята постанова про примусове стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 350000 гривень.
Позивач вказує, що державним виконавцем всупереч ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» не було ухвалено постанови про арешт майна та, як наслідок, не направлено її на адресу боржника. 08.02.2016, державним виконавцем складено акт про арешт майна ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким передав її на зберігання ОСОБА_8 - батькові ОСОБА_2 . Вказаний акт, також не був вручений ОСОБА_5 .
Постановою державного виконавця від 03.02.2016 був призначений суб'єкт оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційне-консалтингове бюро «Тріада» для проведення експертної оцінки квартири АДРЕСА_1 , повідомлення про проведення якої, ОСОБА_5 також не отримувала.
Позивач зазначає, що в повідомленнях № 3759 від 11.02.2016 та № 73270 від 09.03.2016 про оцінку квартири ОСОБА_5 , у повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 12.05.2016 і від 10.03.2016, не вказана адреса ОСОБА_5 . Підписи і дати отримання поштової кореспонденції ОСОБА_5 вказані повідомлення не містять, у зв'язку з чим, повідомлення не містять даних щодо відправника та його адресу. З вищенаведеного вбачається, що вказані листи в дійсності направлені не були.
Надалі, після проведення оцінки, матеріали виконавчого провадження були направлені до державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України (Одеська філія) для реалізації квартири ї з електронних (прилюдних) торгів, які згідно протоколу № 1713476 відбулись 11.06.2016, за результатами яких, право власності набуто співвідповідачем ОСОБА_3 .
При цьому, заява на реалізацію арештованого майна від 10.03.2016 № 7572 не містить повного ім'я та по-батькові боржника та стягувача, не містить даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, зберігача майна, не містить даних щодо повної поштової адреси вказаного майна, (не зазначений поштовий індекс).
Всупереч п. 8 розділу III Порядку, в заяві на реалізацію арештованого майна, не зазначено: розмір жилої та нежилої площі квартири, кількість поверхів будинку, поверх, на якому розташована квартира, кількість кімнат, площа кожної кімнати; інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення. Незважаючи на невідповідність поданої заявки на реалізацію арештованого майна, ДП «Сетам» здійснило реалізацію вказаного майна.
Крім того, згідно п. 3. п.п. 9 Порядку № 2710/5, вбачається, що державний виконавець, зобов'язаний надати інші необхідні документи, передбаченими Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (зі змінами).
Відповідно до п. 4.5.2 вказаної інструкції № 512/5, для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів державним виконавцем збираються окрім іншого - документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами). Копію технічного паспорту передано не було, що свідчить про порушення встановленої процедури.
Відповідно до п.4.5.4 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2021 № 512/5 копії документів із супровідним листом, копіями виконавчого документа та акту визначення вартості майна (звіту про оцінку майна) та копією розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційної довідки органу державної реєстрації прав про наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно передаються державним виконавцем особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, забезпечує правильність та повноту підготовлених документів.
Таким чином, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, було передбачено обов'язок направлення документів на адресу ДП «Сетам» безпосередньо з боку регіонального відділу ДВС, що має на меті впровадження додаткової стадії контролю з боку цього органу. Але, документи для реалізації спірного нерухомого майна з прилюдних торгів, були направлені саме Суворовським відділом ДВС, який не є регіональним органом ДВС.
Відповідно до п.4 організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію, про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Крім того, належну її квартиру було продано за заниженою ціною, фактично за 15000 доларів США, що вочевидь не відповідає ринкової вартості квартири, площею 44, кв.м. в м. Одесі.
Вказане підтверджується довідкою про вартість спірної квартири, станом на 2016 рік.
Також порушено п.п. 4 п.3 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки державному виконавцю необхідно у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення десятиденного строку) направляє до організатора торгів, копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (акт визначення вартості майна або звіт про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сторона позивача, отримала на свій запит, від ДП «Сетам» тільки 1 ,2, 14, 21 аркуш звіту про незалежну оцінку майна, що може свідчити про те, що державним виконавцем на надано звіту про оцінку майна, а надано лише частину вказаного звіту, що грубо порушує встановлену процедуру.
У відповідності до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, національний стандартні є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Пунктом 4 Національного стандарту №1 встановлено, що оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання. Звіт про незалежну оцінку майна, не відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» .
Таким чином, позивач вважає, що вказаний звіт про оцінку майна не є документом в сенсі ст. 3,9,12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та не був підставою створення будь-яких обов'язків стосовно реалізації арештованого майна.
Позивач звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси зі скаргою на дії державного виконавця. Ухвалою суду від 26.05.2023, по справі № 523/12498/22, судом визнано неправомірними дії державного виконавця Гончарова Л.В. повністю визнано неправомірними щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 .
Виконавче провадження, відкрито у зв'язку з примусовим виконанням рішення Суворовського районного суду міста Одеси по справі № 523/12279/16-ц.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.09.2021, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2020 року по справі 523/12279/16-ц було скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року, у відкритті касаційного провадження було відмовлено.
Позиція відповідачів та третьої особи в суді першої інстанції
У запереченнях на позовну заяву, Державне підприємство «СЕТАМ» просило у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю (том 1: а.с. 66-71, 94-99).
Інші учасники процесу письмових заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надали.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
-визнано недійсними електроні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 173376, від 11.06.2016;
-визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію майна боржника від 24 червня 2016 року, квартири АДРЕСА_1 з електроних торгів ОСОБА_3
-визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Харитонової Т.Є., Одеський міський нотаріальний округ, індексний номер 30350365 від 07 липня 2016 року, щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;
-стягнуто з ОСОБА_2 , судовий збір в сумі 2453,00 грн. на користь ОСОБА_1 , в іншій частині позовних вимог відмовлено;
-стягнуто з ОСОБА_2 , за правничу допомогу в сумі 11000,00 грн. на користь ОСОБА_1 , в іншій частині позовних вимог відмовлено;
-стягнуто з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. на користь ОСОБА_1 , в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачами було порушено процедуру проведення прилюдних торгів, що призвело до значного заниження вартості спірного майна та порушення прав позивачки.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Пересипський Відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, стягнути судові витрати з ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково було зазначено, що постанови про відкриття виконавчого провадження не були вручені позивачці, згідно правил ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 49723664 та ВП № 49723708 були спрямовані за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до вимог ч.1 статті 31 Закону України ,,Про виконавче провадження,, в редакції Закону від 1999 року.
Також, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не вірно застосовано норми ч.5 ст.24 Закону України ,,Про виконавче провадження,, оскільки зазначена норма Закону, не регламентує надсилання документів виконавчого провадження та доведення до відома сторін копій постанов та інших процесуальних документів.
Зазначає, що державним виконавцем відповідно до вимог статей 52 та 57 Закону України ,,Про виконавче провадження,, в редакції Закону від 1999 року, було правомірне звернуто стягнення на нерухоме майно належне боржнику, шляхом складення акту опису та арешту майна від 03.02.2016, а саме : квартири АДРЕСА_1 , акт опису та арешту майна та постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні від 03.02.2016, також було спрямовані за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Доводи скарги також мотивовані тим, що для визнання електронних торгів недійсними, необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів) та встановлення, чи порушується суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звертається до суду. Однак судом першої інстанції у рішенні не доведено які саме порушення були здійсненні ДП ,,Сетам,, при проведенні електронних торгів які вплинули на результати проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 .
Позиція інших учасників процесу в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2025 року залишити без змін, оскільки в поданій апеляційній скарзі, апелянт не спростовує висновків рішення суду, що оспорюється, хоча саме вони стали підставою для задоволення позову.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від інших сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 27.11.2025 з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Рибак А.В.
Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.10.2015 був частково задоволений позов ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 було стягнуто 150000 гривень аліментів та додаткових витрат, а також 50000 гривень моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_5 було стягнуто аліментів і додаткових витрат на утримання в розмірі 150000 гривень.
ОСОБА_2 , за довіреністю від ОСОБА_4 отримала виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 150000 гривень та 50000 гривень моральної шкоди. Одночасно ОСОБА_2 отримала другий виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_5 150000 гривень. Вказані виконавчі листи були пред'явлені до Суворовського відділу ДВС Головного управління Міністерства юстиції в Одеській області для виконання.
Постановами державного виконавця від 28.12.2015 були відкриті два виконавчих провадження № 49723664; 49723708 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 150000 гривень і 50000 гривень та моральної шкоди, та про стягнення з ОСОБА_5 15000 гривень грошових коштів. Постановою заступника начальника ВДВС ОСОБА_7 від 28.12.2015 вказані провадження було об'єднано.
Однак, вказані постанови не вручені позивачці, згідно правил ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Про заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.10.2015 ОСОБА_5 не знала, оскільки як вказує ОСОБА_5 в позовній заяві так і в інших документах, була зазначена невірна її адреса, в результаті чого, остання не отримувала жодних документів по вказаній справі.
При виконанні заочного рішення від 20.10.2016, співробітником Суворовського ВДВС була прийнята постанова про примусове стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 350000 гривень.
Державний виконавець не ухвалив постанови про арешт майна боржника, всупереч ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження». 08.02.2016, державним виконавцем складено акт про арешт майна ОСОБА_5 - квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким передав її на зберігання ОСОБА_8 - батькові ОСОБА_2 . Вказаний акт, також не був вручений ОСОБА_5 .
Постановою державного виконавця від 03.02.2016 призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Інвестиційне-консалтингове бюро «Тріада» для проведення експертної оцінки квартири АДРЕСА_1 , повідомлення про проведення якої, ОСОБА_5 також не отримувала.
Після проведення оцінки, матеріали виконавчого провадження були направлені до державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України (Одеська філія) для реалізації квартири ї з електронних (прилюдних) торгів, які згідно протоколу № 1713476 відбулись 11.06.2016 року, за результатами яких, право власності набуто співвідповідачем ОСОБА_3 .
Під час проведення торгів, вказані правовідносини були врегульовані, Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів».
Заява на реалізацію арештованого майна від 10.03.2016 № 7572 не містить повного ім'я та по-батькові боржника та стягувача, не містить даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, зберігання майна, не містить даних щодо повної поштової адреси вказаного майна (не зазначений поштовий індекс).
Всупереч п. 8 розділу III Порядку, в заяві на реалізацію арештованого майна, не зазначено: розмір жилої та нежилої площі квартири, кількість поверхів будинку, поверх, на якому розташована квартира, кількість кімнат, площа кожної кімнати; інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення. Незважаючи на невідповідність поданої заявки на реалізацію арештованого майна, ДП «Сетам» здійснило реалізацію вказаного майна.
Відповідно до Висновку експерта №24-1976 судово оціночно-будівельної експертизи (а.с.94-104 т.2) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент проведення електронних торгів 11.06.2016, оформлені протоколом №173376 від 11.06.2016, вважаючи стан об'єкту дослідження задовільним, становила з округленням: 568733 грн. (п'ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять три гривні).
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 26.05.2023 по справі № 523/12498/22 судом визнано неправомірними дії державного виконавця Гончарова Л.В. Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у м. Одесі в частині направлення ДП «СЕТАМ» оцінку майна боржника у формі що не відповідає 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; визнано неправомірною оцінку майна боржника - Звіт про незалежну оцінку майна від 08.02.2016, складений ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "ТРІАДА" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , складеного на підставі постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у м. Одесі Гончаренко А.В. від 03.02.2016; визнано неправомірними дії державного виконавця Гончарова А.В. Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у м. Одесі, в частині використання Звіту про незалежну оцінку майна від 08.02.2016, складеного ТОВ "Інвестиційно- Консалтингове Бюро "ТРІАДА", з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "СЕТАМ" квартири АДРЕСА_1 ; визнано неправомірними дії державного виконавця Гончарова А.В. Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у м. Одесі в частині використання Звіту про незалежну оцінку майна від 08.02.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- Консалтингове Бюро "ТРІАДА" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "СЕТАМ" квартири АДРЕСА_1 .
Встановлено, що виконавче провадження, відкрито у зв'язку з примусовим виконанням рішення Суворовського районного суду міста Одеси по справі № 523/12279/16-ц, в даній справі судом винесено ухвалу від 29 липня 2015 року про арешт та заборону виконання яких-небудь дій відносно квартири АДРЕСА_1 (а.с.21 справа № 523/12279/16-ц).
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.09.2021, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2020 по справі 523/12279/16-ц скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року, у відкритті касаційного провадження було відмовлено.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_9 .
Так,правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі- продажу є продавець і покупець.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, Пересипський Відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) посилається на те, що судом першої інстанції помилково було зазначено, що постанови про відкриття виконавчого провадження не були вручені позивачці, згідно правил ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 49723664 та ВП № 49723708 були спрямовані за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до вимог ч.1 статті 31 Закону України ,,Про виконавче провадження,, в редакції Закону від 1999 року.
Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рекомендоване поштове повідомлення на ім'я « ОСОБА_5 » було надіслано на адресу АДРЕСА_2 (том 1: а.с. 25), тоді як відповідно до виконавчого документа належною адресою позивача є: АДРЕСА_3 (том 1: а.с. 23).
Таким чином, фактичне вручення постанов позивачці не відбулося.
Безпідставними є і твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначена норма Закону, не регламентує надсилання документів виконавчого провадження та доведення до відома сторін копій постанов та інших процесуальних документів.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржникові не пізніше наступного робочого дня.
Разом з тим, у позовній заяві допущена описка, де помилково зазначено ч.5 ст. 24 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спору. Проте вказане не спростовує висновків суду щодо неналежного вручення постанов про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що постанови про відкриття виконавчих проваджень позивачці не були вручені, а твердження скаржника про належне вручення є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, безпідставними є і доводи скаржника щодо законності дій державного виконавця та дотримання ним вимог статей 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вони спростовуються матеріалами виконавчого провадження та встановленими у справі обставинами.
Судом встановлено, що державним виконавцем не було дотримано порядку повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. У провадженні міститься лист №17151 від 28.12.2015, який було вручено представнику ОСОБА_2 , проте доказів вручення або повернення постанови про відкриття виконавчого провадження на ім'я боржника - ОСОБА_5 - не надано, так само як і доказів роз'яснення їй прав та обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, боржник фактично була позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права на відповідній стадії провадження.
Згідно з ч.1, 3 ст.55 Закону державний виконавець зобов'язаний винести постанову про арешт майна та наступного дня направити її сторонам. Однак постанова про арешт майна у матеріалах виконавчого провадження відсутня, а будь-які докази її направлення чи вручення ОСОБА_5 відсутні. Натомість арешт майна оформлений актом від 08.02.2016, що суперечить вимогам закону та свідчить про порушення визначеної процедури.
Відповідно до ст.58 Закону акт арешту майна підлягає обов'язковому вручення боржнику та стягувачу. Проте акт арешту квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 не вручався, що підтверджується відсутністю відповідних документів у провадженні та її поясненнями. Належне вручення цього акту є ключовою гарантією реалізації права боржника на оскарження арешту та інших виконавчих дій, однак державним виконавцем його забезпечено не було.
Постановою державного виконавця від 03.02.2016 було призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» для проведення оцінки квартири. Відповідно до ч.4 ст.57 Закону державний виконавець зобов'язаний повідомити сторони про оцінку майна та роз'яснити право на її оскарження у десятиденний строк. Доказів направлення ОСОБА_5 постанови про оцінку або повідомлення про результати оцінки провадження не містить. Наявні у матеріалах два рекомендовані повідомлення не можуть вважатися належними доказами повідомлення, оскільки вони не містять підписів одержувача, дат вручення, а також не містять відомостей про відправника, що ставить під сумнів їх походження та факт направлення боржнику.
Колегія суддів також враховує, що за встановленими у справі даними ОСОБА_5 з 2001 року проживає у США, і доказів направлення кореспонденції за її фактичним місцем проживання державним виконавцем не надано. За таких обставин твердження про те, що боржник був належним чином повідомлений про оцінку та міг її оскаржити, є необґрунтованими.
Надалі недотримання встановленої процедури мало місце і під час передачі майна на реалізацію.
Так, за вимогами п.3 розділу 2 Порядку реалізації майна шляхом проведення електронних торгів, державний виконавець зобов'язаний надати до ДП «СЕТАМ» інформацію щодо ознайомлення боржника з оцінкою та про наявність або відсутність заперечень. Однак такі дані у заявці відсутні, що свідчить про неповноту документів. ДП «СЕТАМ» відповідно до п.4 розділу 2 Порядку повинен був повернути заявку для усунення зазначених недоліків, проте цього не зробив. Отже, реалізація майна була проведена без фактичного ознайомлення боржника з оцінкою майна, без надання йому можливості висловити заперечення та без дотримання вимог нормативного порядку реалізації арештованого майна.
Встановлені порушення є суттєвими, оскільки торкаються базових гарантій захисту прав боржника в межах виконавчого провадження: права на повідомлення, права на оскарження виконавчих дій та оцінки майна, а також права на участь у процедурі реалізації майна. Порушення порядку оцінки й реалізації майна є такими, що унеможливлюють визнання процедури правомірною та суперечать вимогам ст.203, 215 Цивільного кодексу України щодо законності змісту правочину та дотримання вимог закону при його вчиненні.
За таких обставин доводи скаржника про законність дій державного виконавця та дотримання ним порядку звернення стягнення на нерухоме майно не знайшли підтвердження, а тому обґрунтовано відхиляються судом апеляційної інстанції.
Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив конкретних порушень, допущених ДП «СЕТАМ» під час проведення електронних торгів, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні перевірки судом правомірності реалізації майна.
Так, згідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, правова природа продажу майна з публічних торгів передбачає можливість визнання електронних торгів недійсними на підставах, визначених статтями 203, 215 ЦК України, як правочину, що не відповідає вимогам закону, якщо порушено встановлену законом процедуру проведення торгів чи підготовчих виконавчих дій.
Отже, наявність чи відсутність порушень безпосередньо з боку ДП «СЕТАМ» не є єдиним критерієм законності торгів, оскільки порушення, допущені державним виконавцем на попередніх стадіях (опис, арешт, оцінка, передача майна на реалізацію), самі по собі є достатньою підставою для недійсності результатів торгів.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 прямо зазначила, що реалізація майна на торгах за безпідставно заниженою ціною істотно впливає на результати торгів та безпосередньо порушує права боржника. Якщо факт неправомірної, заниженої оцінки встановлений судом у іншому рішенні, така обставина є преюдиційною відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України та не може бути поставлена під сумнів у наступному судовому процесі. Преюдиційність забезпечує єдність судової практики та недопущення ухвалення взаємовиключних рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).
Такі порушення були встановлені судом першої інстанції обґрунтовано, на підставі преюдиційних обставин, зокрема, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 26.05.2023 у справі № 523/12498/22, що набрала законної сили, встановлено неправомірність дій державного виконавця Гончарова А.В. та недійсність Звіту про незалежну оцінку майна від 08.02.2016, складеного ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «ТРІАДА». Суд визнав: направлення до ДП «СЕТАМ» оцінки у формі, що не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна…», - неправомірним; оцінку майна боржника від 08.02.2016 такою, що здійснена з порушенням закону; використання державним виконавцем цієї оцінки при передачі квартири АДРЕСА_4 на реалізацію незаконним.
Зазначені висновки є преюдиційними та обов'язковими для суду у цій справі. Наявність встановленої судом неправомірної, заниженої оцінки безпосередньо вплинула на стартову ціну майна, що істотно спотворило результати торгів та порушило права боржника.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив конкретних порушень, які вплинули на результати електронних торгів, є необґрунтованими.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Пересипського Відділу ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025
Головуючий
Судді: