08.12.25
22-ц/812/2037/25
Єдиний унікальний номер судової справи 477/1113/24
Номер провадження 22-ц/812/2037/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
08 грудня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Темнюкової М.І.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сафронова Ю.І.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Темнюковою Мариною Ігорівною, ухвалу, яка постановлена Вітовським районним судом Миколаївської області 16 вересня 2025 року, під головуванням судді Козаченка Р.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор в особі Миколаївської районної державної адміністрації, про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області Колтунова Оксана Миколаївна, про витребування земельної ділянки із незаконного володіння та скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої у межах території Миколаївської області, Вітовського району, селищна рада Зеленогайська, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9.0441 га, з кадастровим номером: 4823381000:05:000:0112.
Під час оформлення пенсії позивач отримала у Миколаївській ДПІ Головного управління ДПІ у Миколаївській області інформацію за 2016-2024 роки, а саме: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору. Відповідно до наявної інформації ОСОБА_1 починаючи з 2016 року отримує дохід від надання майна в лізинг від ОСОБА_2 .
В подальшому позивачу стало відомо, що 31 березня 2016 року державним реєстратором Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області Колтуновою О.М. на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 січня 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 , прийнято рішення (внесено запис) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29129284 від 06 квітня 2016 року, строк дії оренди 49 років.
Між тим, ОСОБА_1 вказаний договір оренди землі не підписувала та грошових коштів за таким договором не отримувала, а про його наявність дізналась лише у листопаді 2023 року, а тому вказаний договір вважає неукладеним.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:
усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 9.0441 га, з кадастровим номером 4823381000:05:000:0112, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй земельну ділянку із кадастровим номером 4823381000:05:000:0112;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29129284 від 06 квітня 2016 року, здійснену державним реєстратором Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області Колтуновою О.М. на підставі договору оренди землі від 25 січня 2016 року.
Також просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області від 22 травня 2024 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Жовтневого (натепер Вітовського) районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2024 року замінено державного реєстратора Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області Колтунову О.М. на її правонаступника - Миколаївську районну державну адміністрацію, залучивши останню в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
09 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Темнюкова М.І. подала до районного суду заяву, в якій просила призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
На вирішення експертам просила поставити питання: чи виконаний підпис у договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який знаходиться у графі «Орендодавець» розділу «Адреси та реквізити» ОСОБА_1 чи іншою особою?
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що з метою винесення законного та об'єктивного рішення, факт справжності підпису на договорі оренди, який є предметом спору, має бути досліджений в суді шляхом витребування у відповідача оригіналу договору оренди та призначення по справі почеркознавчої експертизи.
14 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Темнюкова М.І. повторно подала до районного суду заяву про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Темнюкової М.І. задоволено.
Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експертам поставлено наступне запитання:
Ким виконано підпис в договорі оренди земельної ділянки від 25 січня 2016 року від імені ОСОБА_1 напроти її прізвища в кінці договору - самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.
Обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, покладено на ОСОБА_1 .
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Задовольняючи клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд першої інстанції врахував предмет спору та прийняв до уваги, що для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі судового почеркознавства, а тому з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду та прийняття законного та мотивованого рішення, суд вважав, що клопотання підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Темнюкову М.І., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просила ухвалу районного суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем на розгляд експертів ставилось питання наступного змісту: чи виконаний підпис у договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який знаходиться у графі «Орендодавець» розділу «Адреси та реквізити» ОСОБА_1 чи іншою особою?
Разом з тим питання, з якого має бути проведена судова експертиза, що призначається, визначено судом не чітко, оскільки на питання «ким виконано підпис» судовий експерт не зможе надати відповіді, враховуючи, що цю особу неможливо встановити, та в свою чергу апелянту не цікаво ким виконано підпис у договорі, вона вважає, що підпис не її тому і просила, щоб експерти надали відповідь «чи виконаний підпис».
Крім того, вирішуючи клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, в якому сторона просила доручити проведення експертизи Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. M.С. Бокаріуса, та призначаючи на власний розсуд Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, за проведення якого не вказувала жодна із сторін, суд не роз'яснив сторонам, підстави з яких він дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам відповідає не в повному обсязі.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З врахуванням положень ч.1 ст.2 ЦПК України справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4 ст.12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18, провадження №61-18376св19) зазначається, що змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»).
Відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У відповідності з ч.ч.1,3 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
Положеннями ч.ч.1,3 ст.107 ЦПК України встановлено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами існує спір щодо факту укладення договору оренди землі.
Позивач, діючи через свого представника, зазначаючи, що договір оренди землі вона не укладала та не підписувала, просила суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання: чи виконаний підпис у договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який знаходиться у графі «Орендодавець» розділу «Адреси та реквізити» ОСОБА_1 чи іншою особою?
Проведення вказаної експертизи сторона позивача просила доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Задовольняючи вказане клопотання, суд першої інстанції поставив на вирішення експертам питання наступного змісту: Ким виконано підпис в договорі оренди земельної ділянки від 25 січня 2016 року від імені ОСОБА_1 напроти її прізвища в кінці договору - самою ОСОБА_1 чи іншою особою?
Проведення експертизи суд першої інстанції вирішив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, формулюючи питання, яке підлягало вирішенню за допомогою судової почеркознавчої експертизи, виклав його некоректно. На думку колегії суддів, таке формулювання є неправильним, оскільки воно не надає можливості дати однозначну відповідь на питання, містить суперечність, та не відповідає вимогам процесуального закону та методології проведення експертизи.
В той час як правильним є таке формулювання питання, яке повно та коректно відображає предмет дослідження: чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім'я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Саме таке уточнення дозволяє експерту надати вичерпний та об'єктивний висновок, що має значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, ухвала Вітовського районного суду Миколаївської області 16 вересня 2025 року в частині визначення питання, що підлягає експертному дослідженню, підлягає зміні. Зокрема, абзац третій резолютивної частини ухвали необхідно викласти у такій редакції:
Чи виконано підпис у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , особисто ОСОБА_1 чи іншою особою?
На думку колегії суддів, таке уточнення дозволить надати експерту чітке та коректне сформульоване питання, що унеможливить двозначне тлумачення та забезпечить повноту й об'єктивність висновку.
Щодо визначення експертної установи, то колегія суддів зазначає наступне.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
З метою з'ясування належності підпису в оспорюваному договорі ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до п.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, з подальшими змінами, почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (ч.2 ст.7 цього Закону).
З пояснень представників сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції сторонами не було досягнуто згоди щодо експертної установи, оскільки представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сафронов Ю.І. вважав недоцільним доручення проведення судової експертизи експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса, а представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Темнюкова М.І. заперечувала проти доручення проведення судової експертизи експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, посилаючись на недовіру експертам вищевказаної установи.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сафронов Ю.І. фактично не заперечував щодо визначення іншої експертної установи, але звертав увагу на те, що суд першої інстанції при визначені експертної установи дотримався положень ч.3 ст.103 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вивчення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Задовольняючи клопотання та визначаючи проведення судової експертизи в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України суд першої інстанції не навів в оскаржуваній ухвалі обґрунтування щодо вибору саме цієї експертної установи та залишив поза увагою заперечення представника позивача щодо проведення експертизи саме вказаною експертною установою.
За такого, доводи апеляційної скарги в частині визначення експертної установи є слушними. З урахуванням того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо експертної установи, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів вважає можливим проведення судової експертизи доручити експертній установі, про яку зазначала позивач в клопотанні.
За таких обставин ухвала Вітовського районного суду Миколаївської області 16 вересня 2025 року в частині визначення експертної установи підлягає зміні. Зокрема, абзац другий резолютивної частини ухвали необхідно викласти у наступні редакції, зазначивши, що проведення експертизи слід доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (місто Харків, вулиця Золочівська, №8-А).
Питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги, на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Темнюковою Мариною Ігорівною, - задовольнити частково.
Ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року в частині питання, поставленого на вирішення експертизи та визначення експертної установи змінити.
У зв'язку з чим, абзаци 2,3 резолютивної частини ухвали суду викласти в такій редакції:
Чи виконано підпис у графі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 25 січня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , особисто ОСОБА_1 чи іншою особою?
Проведення експертизи доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (місто Харків, вулиця Золочівська, №8-А).
В іншій частині ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 09 грудня 2025 року