27 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024231040000280 від 08.03.2024р., за апеляційною скаргою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 , на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025р., стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона Херсонської області, громадянина України, розлученого, офіційно працевлаштованого у ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» водієм за сумісництвом, УБД, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в період часу з 03.04.2024 по 05.04.2024 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін. На підставі ч. 3 ст. 404 КПК України повторно дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Короткий зміст заперечення на апеляційну скаргу
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, вирок суду залишити без змін.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком суду ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 , від відбування покарання та встановлено іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язано обвинуваченого ОСОБА_6 , періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У разі направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_6 для відбування покарання, призначеного вироком на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ухвалено зарахувати ОСОБА_6 , у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з 03.04.2024 по 05.04.2024 з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 , на користь держави витрати на залучення експертів, а саме, за проведення експертиз: № СЕ-19/122-24/1942-БЛ від 10.04.2024 у розмірі 2271,84 гривень, № СЕ-19/122-24/1928-ВТХ від 12.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1941-БЛ від 10.04.2024 у розмірі 2271,84 гривень, № СЕ-19/122-24/1944-БЛ від 17.04.2024 у розмірі 2271,84 гривень, № СЕ-19/122-24/1927-ВТХ від 16.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1933-ВТХ від 14.04.2024 у розмірі 6058,24 гривень, № СЕ-19/122-24/1929-ВТХ від 22.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1940-БЛ від 30.04.2024 у розмірі 6058,24 гривень, № СЕ-19/122-24/1946-БЛ від 23.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, а всього в розмірі 31048 (тридцять одну тисячу сорок вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Витрати на залучення експертів, за проведення експертиз, а саме: № СЕ-19/122-24/1891-ВТХ від 04.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1930-ВТХ від 15.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1932-ВТХ від 16.04.2024 у розмірі 3029,12 гривень, № СЕ-19/122-24/1945-БЛ від 19.04.2024 у розмірі 2271,84 гривень, № СЕ-19/122-24/1931-ВТХ від 24.04.2024 у розмірі 6058,24 гривень, а всього в розмірі 17417 (сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 44 (сорок чотири) копійки - віднесено на рахунок держави.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Не погоджується прокурор, із висновком суду щодо наявності такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки вважає, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Проте, у матеріалах кримінального провадження і у вироку суду, крім усної позиції обвинуваченого, відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_6 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
Зауважує, що суд приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням не звернув належної уваги на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким, умисним, триваючим, вчиненим в умовах воєнного стану на території, яка віднесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що значно посилює його суспільну небезпеку, не дав оцінки обстановці, у якій ОСОБА_6 вчинив умисний злочин проти громадської безпеки.
Звертає увагу, що суд не зважив на конкретні обставини вчинення злочину, зокрема на великий обсяг бойових припасів та вибухових речовин, які ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав у гаражному приміщенні та квартирі багатоквартирного житлового будинку чим поставив під реальну загрозу життя та здоров'я інших мешканців будинку та випадкових перехожих прилеглої території, а також хизування ним небезпечними боєприпасами, які він носив при собі, що на думку сторони обвинувачення, свідчить про легковажність його злочинної діяльності, байдужість до наслідків, небажання ставати на шлях виправлення, систематичну стійку спрямованість на вчинення умисних злочинів у сфері громадської безпеки та підвищену суспільну небезпечність.
Вказує, що обвинувачений маючи реальну можливість, завчасно, добровільно до виявлення у нього зазначених бойових припасів та вибухових речовин, а також будучи об'єктивно обізнаний у їх небезпечності для життя та здоров'я інших осіб, враховуючи проходження ним в минулому військової служби, до працівників правоохоронних органів упродовж тривалого часу (у період з грудня 2023 року по 03.04.2024) із заявою про добровільну здачу органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовини або вибухових пристроїв не звертався, що може зумовити продовження ним злочинної діяльності у разі призначення покарання, не пов'язаного з триманням засудженого в умовах ізоляції. На думку сторони обвинувачення, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, є явно несправедливим унаслідок м'якості, оскільки не забезпечить мету кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню нових злочинів.
Узагальнені доводи заперечення на апеляційну скаргу.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню. Зауважує, що суд при призначенні покарання врахував, що обвинувачений на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, де позитивно характеризується, є УБД, свою вину визнав в повному об'ємі, розкаявся у вчиненому. Крім того, зазначає, що суд врахував позицію прокурора, який підтримував обвинувачення в суді та просив призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 роки.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_6 у період часу з грудня 2023 року по березень 2024 року, знаходячись у м. Херсоні (більш точної дати, часу та місця в ході досудового розслідування встановлено не було) без передбаченого законом дозволу у невстановленої в ході досудовим розслідуванням особи за місцем свого фактичного проживання у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , незаконно придбав:
- міну протипіхотну осколкову спрямованого ураження, споряджену пластичною вибуховою речовиною пластит ПВВ-5А з маркуванням «МОН-50 15-1-86 ПВВ-5А Б-1-86», яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1891-ВТХ від 04.04.2024 року є зарядом вибухової речовини, що знаходиться у полімерному корпусі протипіхотної осколкової спрямованого ураження міни МОН-50,
- сорок патронів, які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1941-БЛ від 10.04.2024 являються бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - 7.62мм гвинтівковими патронами, спорядженими бронебійно-запалювальними кулями,
- тридцять вісім патронів, які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1944-БЛ від 17.04.2024 являються бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї,
- предмет, ззовні схожий на гранату типу М67, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1927-ВТХ від 16.04.2024 є бойовим припасом військового призначення - бойовою протипіхотною наступальною уламковою ручною гранатою М67, яка придатна для здійснення вибуху,
- дев'ять предметів, зовні схожих на корпус гранати РГД-5; шістнадцять предметів, зовні схожих на корпус гранати Ф-1; двадцять п'ять предметів зовні схожих на підривачі типу УЗРГМ-2, які - відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1933-ВТХ від 15.04.2024 - при їх поєднанні є бойовими припасами військового призначення - бойовими протипіхотними наступальними уламковими ручними гранатами РГД-5 у кількості дев'ять одиниць, бойовими протипіхотними оборонними уламковими ручними гранатами Ф-1 у кількості шістнадцять одиниць; також чотири предмети зовні схожі на корпус гранати Ф-1, які є зарядами вибухової речовини у металевому корпусі протипіхотної оборонної уламкової ручної гранати Ф-1, придатні для здійснення вибуху за умови наявності засобу підриву; та поєднання дев'яти предметів, зовні схожих на корпус гранати РГД-5, шістнадцяти предметів, зовні схожих на корпус гранати Ф-1 та двадцяти п'яти предметів зовні схожих на підривачі типу УЗРГМ-2 утворює 9 бойових протипіхотних наступальних уламкових ручних гранат РГД-5 та 16 бойових протипіхотних оборонних уламкових ручних гранат Ф-1, що придатні для здійснення вибуху,
- корпус гранати РГН (1 од.), корпус гранати GHO-1 (1 од.), корпус гранати М-72 (2 од.), підривач УДЗ (1 од.), підривач AF11 (1 од.), підривач М72А1 (2 од.), які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1929-ВТХ від 22.04.2024 при їх поєднанні є бойовими припасами військового призначення - бойовою протипіхотною наступальною уламковою ручною гранатою РГН (1 од.), бойовою протипіхотною оборонною уламковою ручною гранатою GHO-1 (1 од.), бойовою протипіхотною уламковою ручною гранатою М72 (2 од.) та придатні для здійснення вибуху,
- патрони калібру 5.45 мм у кількості 1044 шт., які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1940-БЛ від 30.04.2024 являються бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - 5.45 х 39мм. військовими патронами,
- пістолет, який відповідно до висновку експерта №СЕ-19/122-24/1946-БЛ від 23.04.2024, являється нарізною вогнепальною зброєю - однозарядним пістолетом, виготовленим саморобним способом з використанням частин ствола, ствольної коробки зі спусковим механізмом та затвору з № НОМЕР_1 5.6мм гвинтівки моделі ТОЗ-8м, після чого вищезазначені вибухові речовини та бойові припаси незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 до моменту їх вилучення працівниками поліції в ході проведення обшуку 03.04.2024 року у період часу з 10:46 год. до 15:09 год. на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.03.2024 року за адресою: АДРЕСА_4 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду законним та вмотивованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно та апелянтом в цій частині вирок не оспорюється, а тому апеляційним судом не переглядається.
Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, в межах санкцій інкримінованого правопорушення та апелянтом також не оскаржується.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, то суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними.
Згідно положенням ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які пом'якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в абзаці 1 пункту 3 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочину (статті 12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Враховуючи наведене, застосування закріплених у ст. 75 КК України правил допустиме за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, де позитивно характеризується, є УБД, свою вину визнав в повному обсязі, розкаявся у вчиненому, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання повне визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Водночас, сторона захисту в запереченнях звертає увагу, що суд призначаючи покарання ОСОБА_6 врахував позицію прокурора, який є процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні та який просив призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 роки. Зазначає, що така позицію прокурора обумовлена тим, що прокурору, як процесуальному керівнику відома інформація отримана під час проведення досудового розслідування, що стосується співпраці обвинуваченого з органом досудового розслідування в тому числі пов'язана з встановленням та викриттям особи, яка передала обвинуваченому на зберігання зброю та боєприпаси, а також ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, його щире каяття, яке не було формальним.
Про те, що ОСОБА_6 не є соціально небезпечною особою та став на шлях виправлення свідчать ті обставини, що він офіційно працевлаштований де позитивно характеризується та є учасником бойових дій.
Враховуючи наведене, те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку ОСОБА_6 після вчинення кримінального правопорушення та постановлення судового рішення, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 р., зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Стосовно доводів прокурора про безпідставне визнання обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - щире каяття у вчиненому, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.09.2019 р. у справі № 166/1065/18, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину, співпрацював зі слідством, що вкотре було зазначено під час апеляційного розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції встановлена відповідність поведінки ОСОБА_6 поняттю щирого каяття, внаслідок чого, ця обставина була зазначена як така, що пом'якшує покарання.
Відтак, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання.
З огляду на викладене, підстав вважати рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням таким, що прийняте у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд не вбачає, за такого апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025р., стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді