09.12.25
22-ц/812/2184/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/3062/25
Номер провадження: 22-ц/812/2184/25 Суддя-доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
09 грудня 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в його інтересах
адвокатом Балабан Наталією Іванівною
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Шолох Л.М. в приміщені того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Гришаєва Я.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на своє утримання на період навчання.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є батьком повнолітнього ОСОБА_2 , який на даний час є курсантом денної форми навчання Харківського національного університету внутрішніх справ, що розташований ум. Кам'янець-Подільський Хмельницької області.
Через надмірну зайнятість під час навчання на денній формі, тим паче що позивач є курсантом, а отже не може покидати розташування інституту та не має змоги працювати щоб забезпечувати свою життєдіяльність, а через значні та суттєві витрати на навчання, а також суміжні із навчанням потреби (форма, телефон з Інтернетом, канцелярське приладдя та інше) потребує матеріальної допомоги на період навчання.
Відповідач працює, отримує гідну заробітну плату, проте матеріально сина не забезпечує, грошову допомогу на навчання у добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд з урахуванням заяви від 25 липня 2025 року, стягнути на свою користь з відповідача аліменти на час навчання у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, починаючи з 27 липня 2024 року і до моменту закінчення навчання.
У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Балабан Н.І. зазначала про не визнання ОСОБА_1 позовних вимог ОСОБА_2 . Вказувала, що відповідач у вересні 2008 року одружився, від шлюбу народилося двоє дітей. На теперішній час на його утриманні перебувають жінка, двоє дітей та його матір. Натомість ОСОБА_2 є курсантом за державним замовленням освітнього ступеня «бакалавр» Харківського національного університету внутрішніх справ, його проживання, харчування, матеріальне забезпечення, медичне обслуговування та безоплатне навчання у закладі забезпечується за рахунок держави.
25 вересня 2025 року представник відповідача - адвокат Балабан Н.І. звернулася до суду із заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти в розмірі 1/25 частки від доходу відповідача.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання, у розмірі 1/10 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 23 квітня 2025 року і до 31 липня 2028 року за умови, що він буде продовжувати навчання. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211, 20 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач проти позову щодо стягнення аліментів на час навчання не заперечував, але просив стягувати з нього аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/25 частини від його заробітку (доходу). Суд першої інстанції, виходячи із принципів розумності, беручи до уваги, що син відповідача є повнолітнім, розрахунку щодо необхідності визначення розміру аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача до суду не надав, навчається за денною формою навчання за державним замовленням, отримує грошове забезпечення, у т.ч. в натуральній формі (грн.), проживає у гуртожитку навчального закладу, який облаштований належними умовами для проживання, забезпечений медичним обслуговуванням, враховуючи наявність обов'язку також у матері утримувати повнолітню дитину, суд вважав що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання позивача у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 23 квітня 2025 року (дата звернення до суду із цим позовом) і до закінчення навчання, тобто до 31 липня 2028 року (дата закінчення навчання).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Балабан Н.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження доказів та не надання їм належної оцінки, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/25 частки від його доходу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що потреби на навчання не відповідають дійсності, оскільки проживання, харчування, матеріальне забезпечення, медичне обслуговування, безоплатна освіта забезпечує вищий навчальний заклад за рахунок держави. Вказує на те, що відповідач хворіє та потребує постійного лікування, вимушений витрачати кошти на придбання ліків, що є додатковими витратами сім'ї. Крім того, ОСОБА_1 з 17 вересня 2025 року наказом Міністра оборони призначений слухачем інституту логістики у зв'язку з цим буде отримувати тільки мінімальне матеріальне забезпечення без урахування всіх податкових виплат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі відповідає.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22).
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (постанова Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19).
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.7).
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 11 липня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2012 року і до повноліття дитини (а.с.11-12).
На підставі вказаного рішення суду із грошового забезпечення відповідача відраховувалися аліменти на утримання сина, що підтверджується довідкою начальника фінансового управління Генерального штабу ЗСУ від 01 травня 2025 року (а.с.47).
Згідно довідки Національного університету Внутрішніх справ Навчально-науковий інститут №4) від 14 квітня 2025 року №30/62, ОСОБА_2 з 27 липня 2024 року є курсантом 1-го курсу (денна форма навчання за державним замовленням освітнього ступеня «бакалавр») Харківського національного університету внутрішніх справ, ІV рівня акредитації. З 19 серпня 2024 року навчається за місцем дислокації навчально-наукового інституту №4 у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Передбачений термін закінчення навчання - липень 2028 року (а.с.10).
Крім того, Харківським національним університетом Внутрішніх справ 13.06.2025 року за вих. №1/1996/30-2025 суду надано інформацію в якій зазначено, що ОСОБА_2 з 19 серпня 2024 року зарахований до складу курсантів навчально-наукового інституту №4 Харківського національного університету внутрішніх справ (денна форма навчання за державним замовленням, за спеціальністю 125 Кібербезпека) та навчається по теперішній час.
У період навчання на повному державному забезпеченні не перебуває. Грошове забезпечення, у тому числі в натуральній формі (грн.) за період з 19 серпня 2024 року по 31 липня 2025 року становить 62 246,88 грн. Навчаючись у ХНУВС, усі курсанти мають можливість безкоштовно проживати у гуртожитку, який облаштований належними умовами для проживання. З 19 серпня 2024 року по теперішній час рядовий поліції ОСОБА_4 проживає у гуртожитку ХНУВС м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Медичним обслуговуванням забезпечений (а.с.81).
Заперечуючи проти позовних вимог та звертаючись з відзивом на позовну заяву відповідач зазначав, що у нього на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, дружина, та мати яка є пенсіонеркою до того ж зазначав про відсутність потреб позивача на навчання, оскільки він навчається за рахунок держави.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з 05 вересня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області від 05 вересня 2008 року (а.с.32).
У період подружнього життя відповідача з ОСОБА_5 народилося двоє дітей: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.33-34).
Дружина відповідача - ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07 листопада 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається з Витягу з наказу ГУ ДСНС у Миколаївській області від 07 листопада 2024 року №269 (а.с.41).
Згідно довідки начальника фінансового управління Генерального штабу ЗСУ від 01 травня 2025 року відповідач з листопада 2024 року по квітень 2025 року отримав грошове забезпечення у розмірі 248 944,47 грн (а.с.47).
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки син відповідача, ОСОБА_2 є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
За такого, колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/10 частини заробітку (доходів) відповідача на утримання ОСОБА_2 з 23 квітня 2025 року і до 31 липня 2028 року за умови продовження ним навчання, будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та відповідатимуть реаліям сьогодення.
Доводи апеляційної скарги про те, що потреби на навчання не відповідають дійсності, оскільки син навчається за рахунок держави і тому такі витрати відсутні, на його переконання, апеляційний суд оцінює критично, оскільки витрати, пов'язані із забезпеченням навчання, охоплюють ширший перелік потреб, ніж лише присутність на заняттях у навчальному закладі, а і вартість підручників, інших витратних матеріалів у зв'язку із специфікою обраного фаху.
Також, не заслуговують на увагу твердження про неврахування судом першої інстанції наявність захворювання у відповідача, оскільки належних доказів на підтвердження витрачених коштів у зв'язку з хворобою на лікування матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування судом тих обставин, що на утриманні відповідача знаходиться його матір, яка є пенсіонеркою та потребує матеріальної допомоги та лікування, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у правовому розумінні зазначені обставини не звільняють відповідача (батька дитини) від обов'язку утримувати сина, який продовжує навчання, до того ж доказів на підтвердження матеріального забезпечення матері матеріли справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з 17 вересня 2025 року відповідач призначений слухачем інституту логістики у зв'язку з чим буде отримувати тільки мінімальне забезпечення, а сума стягнутих аліментів з урахуванням грошового забезпечення сина та матеріальної допомоги матері дитини буде більшої ніж дохід на одного члена сім'ї відповідача не заслуговують на увагу, оскільки батько і мати мають брати участь у вихованні та утриманні дитини, а розмір аліментів має відповідати критеріям рівня, достатнього для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що повинно враховуватися судом при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина як обставина, зазначена у статті 182 Сімейного кодексу України.
Колегія звертає увагу, що розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, відтак відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, колегія вважає, що суд першої інстанції, врахувавши те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід, дійшов вірного висновку про те, що обставини на які посилається відповідач не звільняють його від утримання дитини.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновкупро наявність підстав для часткового задоволення позову.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Балабан Наталією Іванівною - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 09 грудня 2025 року.