Справа № 127/1405/19
Провадження №11-кп/801/1021/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого
у режимі відеоконференції ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025, якою було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, у кримінального провадження № 42018000000000403, внесеного до ЄРДР 22.02.2018, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження № 42018000000000403 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025, було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, у кримінального провадження № 42018000000000403, внесеного до ЄРДР 22.02.2018, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Із даного рішення було встановлено, що до суду першої інстанції надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, яке мотивоване наступним. ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, погодився на пропозицію заступника начальника 2-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_8 отримати для нього від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за вплив на експерта для складення позитивного для ПП «Бершадський відгодівельний комплекс» висновку призначеної 11.12.2017 у кримінальному провадженні № 32017020000000081 ОСОБА_8 судово-економічної експертизи, а саме експерта державної установи - Вінницьке відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_12 , тобто за вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.
Так, 26.04.2018 приблизно о 13:30 год. ОСОБА_10 , діючи за вказівкою та з відома ОСОБА_8 , зустрівся з ОСОБА_11 у приміщенні закладу «Катюша» по вул. І. Мазепи, 5-А, що в м. Києві, де отримав від останнього першу частину від названої ОСОБА_8 суми неправомірної вигоди, яка становила 2 000 доларів США (що згідно з курсом Національного банку України станом на вказану дату становило 5 2540 грн) для подальшої їх передачі ОСОБА_8 , за вплив на експерта для складення позитивного для ПП «Бершадський відгодівельний комплекс» висновку призначеної 11.12.2017 у кримінальному провадженні № 32017020000000081 ОСОБА_8 судово- економічної експертизи, а саме на експерта державної установи - Вінницьке відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_12 , тобто на особу, згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, уповноважену на виконання функцій держави.
Своє рішення суд мотивує тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді штрафу від 2 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Відповідно до ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.
З обвинувального акта вбачається, що інкриміноване ОСОБА_10 правопорушення було вчинено 12.07.2018. Надалі, 03.09.2025 обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності.
Оскільки з дня вчинення правопорушення минув строк, встановлений ст. 49 КК України для притягнення до кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_10 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Не погодившись із вказаним рішенням захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025, якою було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 , та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025 було безпідставно задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження № 42018000000000403 від 22.02.2018 року було закрито. Вказане судове рішення є незаконним, передчасним та постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло ухвалення необґрунтованої ухвали.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, неповно з'ясував фактичні обставини справи, неправильно застосував положення ст. 49 КК України, не надав належної оцінки доказам, які свідчать про ухилення ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та суду, що відповідно до закону є підставою для зупинення перебігу строків давності.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг строків давності зупиняється, якщо особа ухиляється від досудового розслідування або суду. Проте місцевий суд залишив цю обставину поза увагою, не дослідивши належним чином матеріали провадження, що свідчать про свідоме уникнення обвинуваченим участі у слідчих та судових діях, зміну місця проживання без повідомлення органів слідства та невиконання обов'язків, покладених на нього в межах кримінального провадження.
Правову позицію щодо застосування частини другої ст. 49 КК України чітко викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності можливе лише тоді, коли відсутні факти ухилення підозрюваного чи обвинуваченого від досудового розслідування або суду, а ухилення має місце у випадку свідомого вчинення дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, за наявності даних про ухилення особи від правосуддя, така особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності.
Крім того, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 370, 374 КПК України, оскільки мотивувальна частина ухвали не містить належних посилань на встановлені судом обставини, оцінку доводів сторін та аналіз доказів, а рішення фактично ґрунтується лише на формальному посиланні на сплив строків давності без урахування їх зупинення. Таке рішення не може вважатися ані законним, ані обґрунтованим.
Водночас суд не врахував, що звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності безпосередньо впливає на правове становище іншого обвинуваченого - ОСОБА_8 , оскільки дії останнього кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України саме у взаємозв'язку з діями ОСОБА_10 , який виступав посередником в одержанні неправомірної вигоди. Таким чином, правова оцінка дій ОСОБА_10 має вирішальне значення для визначення обставин вчинення інкримінованого злочину та для реалізації права на захист іншого обвинуваченого. Прийняте судом рішення без врахування цього порушує принцип змагальності сторін, всебічності та повноти судового розгляду, передбачені ст. 22 КПК України.
Окрім того, суд залишив поза увагою, що дії обвинувачених становлять єдиний злочинний епізод, а відтак звільнення одного з них руйнує логічну структуру обвинувачення та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.02.2016 у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» наголосив, що взаємопов'язані вироки щодо співучасників злочину мають ґрунтуватися на узгоджених фактичних висновках, оскільки ухвалення суперечливих рішень створює ризик подвійних стандартів правосуддя.
Таким чином, ухвала Вінницького міського суду від 04.09.2025 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, без належного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вона не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, визначеним ст. 370 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, думки захисника ОСОБА_7 та його підзахисного ОСОБА_13 , які просили апеляційну скаргу задовільнити, позицію захисника ОСОБА_9 та його підзахисного ОСОБА_10 , які заперечували щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження № 42018000000000403 від 22.02.2018 року закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Матеріально-правовою підставою застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є істотне зменшення суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи, яка його вчинила, що зумовлено спливом значного проміжку часу.
Такий час істотно впливає на досягнення мети покарання, оскільки завдання як загальної, так і спеціальної превенції фактично втрачають актуальність. Законодавець виходить із презумпції, що особа, яка після вчинення злочину протягом тривалого часу веде законослухняний спосіб життя, втрачає суспільну небезпечність або значною мірою її зменшує, демонструючи фактичне виправлення. У таких випадках призначення покарання після спливу значного часу суперечить принципам справедливості та гуманізму, оскільки набуває рис необґрунтованої державної репресії, а не правового реагування на протиправну поведінку.
Крім того, тривалий проміжок часу між вчиненням злочину та його розглядом у суді ускладнює встановлення фактичних обставин, збирання та перевірку доказів, а інколи - унеможливлює їх об'єктивне дослідження, що створює загрозу порушення принципу презумпції невинуватості та справедливого судового розгляду, гарантованого ст. 62 Конституції України.
Таким чином, законодавець закріпив обов'язковість застосування диференційованих строків давності, що залежать від ступеня тяжкості злочину, та встановив чіткий механізм їх зупинення або переривання залежно від поведінки особи.
Застосування цього інституту не є актом помилування або вибачення, а є реалізацією принципу гуманізму, стабільності кримінально-правових відносин і справедливого балансу між публічним інтересом держави та правами особи.
Положення ст. 49 КК України носять імперативний характер, що означає обов'язковість звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності визначених законом умов. У судовій практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини неодноразово наголошувалось, що держава не може безмежно довго утримувати особу під загрозою кримінального переслідування, а після спливу встановленого законом строку кримінально-правова претензія держави втрачає силу.
Так, згідно п.п.2, 3 ч.1, ч.3 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п.2 цієї частини. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Суд першої інстанції, з'ясовуючи обставини, які мають значення для застосування вказаної норми, обґрунтовано встановив, що останнє кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , було вчинене 12.07.2018.
Відповідно до ст. 12 КК України, діяння, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді штрафу або позбавлення волі на строк до п'яти років, а отже, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності складає п'ять років.
Отже, строк давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності становить п'ять років і двадцять дев'ять днів, що включає основний п'ятирічний строк, визначений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, та додатковий період його перебування в розшуку з 28.12.2023 по 25.01.2024, відповідно до частини другої цієї ж статті.
Враховуючи зазначене, на момент розгляду клопотання судом першої інстанції - 04.09.2025 строк давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності беззаперечно сплив, що свідчить про наявність передбачених законом підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення обвинуваченого у такому випадку є обов'язком суду, а не його правом, оскільки ст. 49 КК України має імперативний характер і підлягає застосуванню за наявності встановлених законом умов.
Також, доводи апелянта про те, що суд мав застосувати не диференційований, а загальний строк давності (15 років), є безпідставними, оскільки суперечать прямому змісту закону та усталеній судовій практиці. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20 «у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років для злочинів і п'ять років для проступків), є підставою для звільнення лише у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення».
Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував диференційований строк, збільшивши його на 29 днів фактичного перебування обвинуваченого в розшуку, і на момент постановлення ухвали строк притягнення до кримінальної відповідальності беззаперечно сплив.
Посилання апелянта на те, що ухвала суду порушує право на захист обвинуваченого ОСОБА_8 та впливає на його правове становище, апеляційний суд оцінює критично.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження щодо однієї особи у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності не є вироком і не містить висновку про винуватість чи невинуватість, а тому не створює преюдиції для іншого обвинуваченого.
Звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності не перешкоджає подальшому судовому розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , а доводи про порушення принципу змагальності сторін чи обмеження прав захисту є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення є законним, якщо воно ухвалене згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону; обґрунтованим - якщо ґрунтується на достовірних доказах, досліджених у судовому засіданні; і вмотивованим - якщо в ньому наведені мотиви ухвалення.
Отже, колегія судів наголошує, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Дана позиція також узгоджується і з правовим висновком, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.285, частинами 1,4 ст.286, ч. 3 ст.288 КПК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025 цим вимогам відповідає: вона постановлена у межах заявленого клопотання, із застосуванням належних норм кримінального та процесуального закону, містить логічне обґрунтування висновків суду щодо спливу строків давності та посилання на відповідну практику Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки встановлених обставин і не містять жодних даних, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025 постановлена законно, із дотриманням вимог ст. 49 КК України, ст. 284, 286, 370 КПК України, а підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2025, якою було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, у кримінального провадження № 42018000000000403, внесеного до ЄРДР 22.02.2018, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4