Справа № 128/1769/24
Провадження № 22-ц/801/2585/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
09 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника позивача адвоката Покоєвича Артема Олександровича
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шевчук Л.П.,
у справі №128 / 1769/24
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради (відповідач)
про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права на завершення приватизації, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в районний з позовом до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права на завершення приватизації, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , якій на підставі заповіту від 20.03.2002 належить майно, а саме: житловий будинок, господарські будівлі та земельна частка (пай).
За життя ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації, оформлення права власності на нерухоме майно, яке за життя належало її померлому батьку, зокрема: земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0224, площею 0,1808 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0225, площею 0,1419 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по АДРЕСА_2 .
Також ОСОБА_3 за життя здійснила процедуру щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Якушинецької сільської ради в АДРЕСА_1 , та рішенням 21 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 21.09.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Крім того, оскільки ОСОБА_3 на момент смерті батька ОСОБА_4 проживала разом із ним в АДРЕСА_1 , вона вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Проте, ОСОБА_3 не завершила процедуру приватизації та оформлення належним чином права власності на нерухоме майно, яке за життя належало її батькові. Однак, наявна державна реєстрація за ОСОБА_3 права власності на вказані земельні ділянки та вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, що вказує про те, що процедура приватизації нерухомого майна розпочата, але державні акти на право власності все ще не отримано.
Позивач є сином ОСОБА_3 та має намір успадкувати майно, яке є спадковим майном. Останні вісім років він проживав разом із матір'ю в АДРЕСА_1 , та після її смерті продовжив проживати за цією адресою, а тому прийняв спадщину після смерті матері відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Інші спадкоємці, які претендують на спадкове майно окрім нього відсутні, оскільки чоловік ОСОБА_3 , а батько позивача - ОСОБА_2 фактично не прийняв спадщину, оскільки не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини не подавав.
З метою оформлення свої спадкових прав позивач звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, однак, постановою №225/02-31 від 09.02.2024 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що позивача у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не надав доказів фактичного прийняття спадщини.
А тому за вказаних обставин просив:
-визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, площею 1,4551 га, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Якушинецької сільської ради та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
-- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ;
-визнати за ним право на завершення приватизації та на отримання правовстановлюючого документа на його ім'я, як спадкоємця на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Якушинецької сільської ради №б/н від 21.09.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Якушинецької сільської ради №б/н від 21.09.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0224, площею 01808 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0225, площею 0,1419 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,451 га, з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, що розташована на території Ксаверівської (тепер Якушинецької) сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та Якушинецької сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі по 1261,66 грн з кожного.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Покоєвича А.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, виконуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, позивач уточнив позовні вимоги, фактично змінивши спосіб захисту прав за вказівкою суду, зокрема, замість вимоги про визнання права власності, заявив вимогу про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване судове рішення щодо відмови в частині вимог, суд мотивував його тим, що позивач не довів факту розпочатої, але не закінченої спадкодавцем процедури приватизації з огляду на те, що відповідні земельні ділянки зареєстровані за спадкодавцем. Апелянт вважає, що таке рішення стало наслідком зміни позовних вимог.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок, суд помилково послався на можливість позивача оформити це майно через нотаріуса й не звернув уваги на те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину й має місце спір про право.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційну скаргу суду учасниками справи не подані, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою від 01 грудня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Покоєвич А.О. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній, та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідачі, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 КПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до відповіді № 574508 від 02.05.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 з 16.04.2007 зареєстрований в АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії заповіту від 12.03.2002 ОСОБА_6 все своє майно заповів дочці ОСОБА_3 . З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що з 20.12.2005 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до копії акту від 2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_6 постійно проживала з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 . При цьому вказується, що вона постійно проживала разом із батьком ОСОБА_6 з 1999 року до дня його смерті, здійснювала догляд за хворим батьком, у всьому допомагала йому по господарству, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 здійснила його поховання.
Крім того, згідно акту від 29.03.2024 останні 8 років ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали, мали спільний побут та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 свою мати ОСОБА_3 лікував, а після її смерті похоронив за власний рахунок. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 продовжує проживати за даною адресою, фактично прийняв та розпоряджається спадковим майном ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 24.10.2005 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , в цілому належить ОСОБА_6 . Право власності ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок зареєстровано в КП «ВООБТІ», що підтверджено копією технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «ВООБТІ» станом на 02.03.2017.
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140388806 від 05.10.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140419158 від 05.10.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно інформації, що міститься на а.с. 27 та 28, а також підтверджена відповідями №1190169 та №1190206 від 12.03.2025 (а.с. 112, 113) право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520682500:02:003:0224 та 0520682500:02:003:0225, площею 0,1808 га та 0,1419 га, відповідно, що розташовані в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, 01.10.2018 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2014, земельна ділянка, що розташована на території Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4551 га, належить ОСОБА_3 .
Право власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку .
Рішенням 21 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.09.2018 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки: 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,0713 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,1419 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 0,1808 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області. Передано ОСОБА_3 у власність земельні ділянки із земель комунальної власності: 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0222; 0,0713 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0223; 0,1419 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0225; 0,1808 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520682500:02:003:0224. Та вирішено ОСОБА_3 зареєструвати право власності на земельні ділянки.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Якушинецької ОТГ АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори №225/02-31 від 09.02.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки спадкоємець у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та не надав належних доказів фактичного прийняття спадщини.
Згідно листа Вінницької районної державної нотаріальної контори №911/01-16 від 22.05.2024, вбачається, що згідно Спадкового реєстру спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів звернення спадкодавця ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування з приводу приватизації спірного житлового будинку, а також доказів того, що сам позивач звертався до органів місцевого самоврядування по питанню завершення приватизації, що розпочата його матір'ю - спадкодавцем ОСОБА_3 , проте йому було відмовлено у цьому, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Постановляючи оскаржуване рішення суд вважав такий спосіб захисту як визнання за права на завершення приватизації неефективним та таким, що не призведе до бажаного для позивача результату, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд вважав, що позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв'язку із чим позов в цій частині позовних вимог не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, спір виник щодо захисту прав позивача як спадкоємця, який вважає, що у зв'язку з відмовою нотаріуса в оформленні спадщини, інакше як в судовому порядку він не може захистити свої права й отримати у власність майно в порядку спадкування після його матері ОСОБА_3 .
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із положеннями статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
Частинами першою-п'ятою статті 79-1 ЗК України передбачено що, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами третьою-п'ятою, восьмою та дев'ятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» особа, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноважена нею особа з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подає: заяву; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено матеріалами справи, земельні ділянки належні спадкодавцеві ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини вже були сформованими, зареєстрованими, та мали кадастрові номери 0520682500:02:003:0222, 0520682500:02:003:0223, 0520682500:02:003:0224, 0520682500:02:003:0225, тобто набули статусу об'єкта цивільних прав і можуть бути успадковані.
Щодо житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , то він належав батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 24 жовтня 2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради від 23 вересня 2005 року замість свідоцтва про право власності за № 10 від 16.08.1988 року, й зареєстрованого Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації (а.с. 20).
Технічна характеристика будинку підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим 02.03.20217 на замовлення ОСОБА_3 (а.с. 21-24).
Оскільки зазначений будинок продовжує рахуватися за ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте залишив заповіт, від 12 березня 2002 року, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буди йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право включаючи жилий будинок, господарські будівлі та земельний пай, заповідав своїй дочці ОСОБА_3 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний будинок взагалі ніколи не був об'єктом права державної чи комунальної власності, а відтак посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 ніколи не розпочинала процедуру його приватизації є помилковими.
В суду першої інстанції не існувало жодних законних перешкод для визнання за позивачем, як спадкоємцем ОСОБА_3 права власності на зазначений будинок, який вона в свою чергу успадкувала після смерті свого батька.
Щодо способу захисту
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19)).
Судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Предметом позову позивача є визнання за ним права власності на спадкове майно, тобто кінцевою метою, результатом, на який очікує позивач, є оформлення за собою майна, титульний власник якого помер, а він є його спадкоємцем.
Виконуючи вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач в частині житлового будинку, земельних ділянок просив визнати за ним право на закінчення приватизації, проте суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що відповідне майно вже є зареєстрованим за спадкодавцем позивача, відмовив не лише у визнанні за ним права на закінчення приватизації, а по суті в оформленні спадкових прав, на яке він має право.
Відповідні вимоги позивача слід задовольнити, визнавши за ним право власності в порядку спадкування за законом на відповідні об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки.
Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частини другої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Покоєвича Артема Олександровича задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2025 року, скасувати в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, та ухвалити у цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права на завершення приватизації, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на:
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв. м, житловою 33,7 кв. м, й складається з житлового будинку літ. А, прибудови літ. а, ганку, літньої кухні літ. Б, тамбура літ. б, сараю - літ. Г, погреба з шиєю - літ. Л, воріт № 1, огорожі № 2, 1/2 криниці № 3, оціночною вартістю 504 361 грн;
-земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, сільськогосподарських будівель і споруд;
-земельну ділянку площею 0,0713 га, з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
-земельну ділянку площею 0,1808 га, з кадастровим номером 0520682500:02:003:0224, що розташована в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
-земельну ділянку площею 0,1419 га, з кадастровим номером 0520682500:02:003:0225, що розташована в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:І.М. Стадник
Судді:Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин