Справа № 496/2249/25
Провадження № 2/496/2078/25
15 вересня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредитними договорами,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7417818 від 28.12.2023 року та договором позики № 4114437 від 25.12.2023 року у розмірі 60732 грн 75 к. та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 28.12.2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір» кредитний договір № 7417818. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у кредит, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 27.09.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27092024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 36764 грн, з яких: 10100 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26664 грн - сума заборгованості за відсотками.
25.12.2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 4114437. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством, які розміщені на сайті «https://mycredit.ua». Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором позики виконало та надало йому позику в сумі 6250 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 23968 грн 75 к., з яких: 6250 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17718 грн 75 к. - сума заборгованості за відсотками.
У зв'язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 28.12.2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір» договір про надання споживчого кредиту № 7417818. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у кредит, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Згідно умов договору, відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 10100 грн, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок споживача № НОМЕР_1 , тип кредиту - кредит. Кредит надається строком на 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Дата надання кредиту - 28.12.2023 року або 29.12.2023 року. Стандартна процентна ставка становить 2,20% в день за користування у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 2,09% в день та застосовується відповідно до умов п. 1.5.2 договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом - 47541,10% річних. (а.с. 8-15)
Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 7417818 від 28.12.2023 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписаний відповідачем 28.12.2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с. 16)
На виконання переддоговірних обов'язків 28.12.2023 року позичальника було ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту продукту, інформація в якому зберігає чинність та є актуальною до 29.12.2023 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с. 17-19).
Вказаний Договір, Додаток № 1 та паспорт споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «С1676, FN2600».
25.12.2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 4114437. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту з товариством, які розміщені на сайті «https://mycredit.ua». Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідно до умов договору: сума позики - 6250 грн; строк позики/строк договору - 30 днів; базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 13.21%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) - 3.00%. (а.с. 34-36)
На виконання переддоговірних обов'язків 25.12.2023 року позичальника було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит: дата видачі кредиту 25.12.2023 року; дата платежу 24.01.2024 року; кількість днів у розрахунковому періоді 30 днів; сума кредиту 6250 грн; проценти за користування кредитом 843 грн 75 к.; загальна вартість кредиту 7093 грн 75 к. (а.с. 37)
Вказаний Договір та таблиця укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора та підписані одноразовим ідентифікатором «8zvLdjEa5V».
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей кредитного договору № 7417818 від 28.12.2023 року та договору позики № 4114437 від 25.12.2023 року, їх було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
27.09.2024 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором та ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, було укладено Договір факторингу № 27092024, відповідно до умов якого клієнт відступає за плату факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за відсотковою ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. (а.с. 20-22)
Згідно з копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.09.2024 року за Договором факторингу № 27092024 від 27.09.2024 року та Витягу з Реєстру боржників від 27.09.2024 року до Договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 7417818. Розмір заборгованості складає 36764 грн, в тому числі 10100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26664 грн - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 23-24)
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27092024 від 27.09.2024 року, виконаного представником ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що заборгованість, станом на 26.04.2024 року складає 36764 грн, в тому числі 10100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36664 грн - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 25-28)
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як клієнтом, було укладено Договір факторингу № 14/06/21, додаткові угоди № 2 від 28.07.2021 року, № 24 від 16.05.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, відповідно до умов якого клієнт відступає за плату факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за відсотковою ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. (а.с. 38-41)
Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 24 від 16.05.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року та Витягу з Реєстру боржників № 24 від 16.05.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором позики № 4114437. Розмір заборгованості складає 23968 грн 75 к., в тому числі 6250 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17718 грн 75 к. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 43-44).
З розрахунку заборгованості за договором позики № 414437 від 25.12.2023 року, виконаного представником ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається, що заборгованість, станом на 23.04.2024 року складає 17718 грн 75 к., в тому числі 6250 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17718 грн 75 к. (а.с. 45-46)
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 7417818 від 28.12.2023 року та договором позики № 4114437 від 25.12.2023 року, суд дійшов наступних висновків.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач надав суду копію кредитного договору № 7417818 від 28.12.2023 року та договору позики № 4114437 від 25.12.2023 року, паспорти споживчого кредиту, розрахунки заборгованості, при цьому, суд наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм чинного законодавства або рішення суду, що вступило в законну силу. Розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операції, розрахунок суми заборгованості, є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником Товариства по справі. Разом з тим, нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час надання фінансових послуг фінансовими компаніями.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Позивачем не надано докази того, що на поточний рахунок відповідача були зараховані кошти згідно кредитного договору № 7417818 від 28.12.2023 року та договору позики № 4114437 від 25.12.2023 року. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед іншими первісними кредиторами заборгованості за договорами позики, матеріали справи не містять.
Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у договорах факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року та № 27092024 від 27.09.2024 року, не звільняє ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від доказування наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7417818 від 28.12.2023 року та договором позики № 4114437 від 25.12.2023 року.
Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах - зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Оскільки наявність та розмір заборгованості за кредитним договором № 7417818 від 28.12.2023 року та договором позики № 4114437 від 25.12.2023 року не підтверджено, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредитними договорами слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за договорами позики та кредитними договорами, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики та кредитними договорами - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст заочного рішення складено 15.09.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра