Справа № 127/36963/25
Провадження №11-сс/801/1006/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
08 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Вінниці судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12025020040000442, внесеного до ЄРДР 03.07.2025, та продовжено обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, що полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22:00 год. по 06:00 год. кожної доби, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25.01.2026.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду на визначений час; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/навчання; утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні,
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 було продовжений запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби у кримінальному провадженні № 12025020040000442, внесеного до ЄРДР 03.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, обвинуваченому ОСОБА_7 .
Своє рішення слідчий суддя мотивує тим, що наведені прокурором у клопотанні факти у повній мірі знайшли своє підтвердження у зібраних доказах для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Так, не погодившись із даною ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким до обвинуваченого ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм кримінального процесуального закону.
Захисник зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України діє презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено у законному порядку. Водночас, як наголошує захисник, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом або під примусом.
Крім того, апелянт звертає увагу, що слідчий суддя був зобов'язаний перевірити: достатність обґрунтованої підозри; неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Однак, як підкреслюється в апеляційній скарзі, жодного обґрунтування цим вимогам у судовому засіданні надано не було.
Разом із тим наголошується, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу, не встановив на підставі яких саме доказів обвинувачений нібито створює ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і чому саме домашній арешт є пропорційним та необхідним заходом.
Захисник звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять належних доказів, які б підтверджували наявність хоча б одного із ризиків, визначених у клопотанні прокурора, а відтак - відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися, впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник ОСОБА_6 стверджує, що суд взагалі не дослідив, на яких підставах відхилені інші, більш м'які запобіжні заходи, хоча наявна довідка свідчить, що обвинувачений офіційно працевлаштований, має змінний графік роботи, що передбачає нічні зміни. Не зважаючи на це, як наголошує захисник, суд не оцінив, як обраний запобіжний захід впливає на його можливість працювати та матеріально утримувати себе й родину.
Апеляційна скарга також містить твердження, що суд, всупереч вимогам ч. 4 ст. 194 КПК України, не поклав на обвинуваченого обов'язки, альтернативні домашньому арешту, хоча такі могли б забезпечити належну процесуальну поведінку та при цьому не порушувати права обвинуваченого.
Відтак, на переконання захисника, слідчий суддя постановив ухвалу без повного та всебічного дослідження матеріалів, переданих прокурором на обґрунтування клопотання, що унеможливлює визнання такої ухвали законною та обґрунтованою.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена без належної оцінки доводів сторони захисту, без урахування особи обвинуваченого, його соціальних зв'язків та відсутності доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовільнити, позицію прокурора, яка заперечувала щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , слід задовільнити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 не відповідає.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного обвинуваченого та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено таке, що ОСОБА_7 в вечірній час 08.10.2022, більш точного часу не встановлено, будучи повнолітньою особою, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де приймав участь в святкуванні її дня народження.
Після завершення святкування дня народження ОСОБА_8 , остання пішла відпочивати до власної кімнати, а ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно-небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_8 та недосягнення нею шістнадцятирічного віку, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, зайшов в кімнату потерпілої та ліг поряд з ОСОБА_8 на верхньому ярусі дворівневого ліжка і вступив з нею у статеві зносини шляхом вагінального проникнення в її тіло природнім способом з використанням власних геніталій, посягаючи таким чином на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітньої особи.
У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу спрямованого на задоволення своєї статевої пристрасті ОСОБА_7 , в період жовтня-листопада 2022 року, усвідомлюючи вік, вразливий стан неповнолітньої ОСОБА_8 та довірливе ставлення до себе, яка була об'єктом його сексуальних посягань, використовуючи сприятливі умови, а саме факт регулярного спілкування, залишаючись на самоті в вищезазначеній квартирі, а також за місцем свого власного проживання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку неповнолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загально прийнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді впливу на нормальний моральний та фізичний розвиток дитини, а також формування у неї аморальних поглядів, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, неодноразово вчиняв дії сексуального характеру, а саме вагінальне та оральне проникнення в тіло ОСОБА_8 , з використанням власних геніталій.
30.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У ст. 181 КПК України зазначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Під час судового засідання захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 особисте зобов'язання.
Під час апеляційного розгляду судом досліджено витяг із наказу № 423-К від 25.07.2025 ПП «Укрпалетсистем», відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 з 26.07.2025 прийнято на посаду помічника оператора заправних станцій IV розряду. Як вбачається зі змісту зазначеного наказу, трудові обов'язки ОСОБА_7 передбачають роботу за змінним графіком, включно з виконанням робіт у нічні зміни.
Зазначена обставина має принципове значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, оскільки обмеження, передбачені домашнім арештом у нічний час доби, фактично позбавляють обвинуваченого можливості виконувати свої трудові функції та забезпечувати матеріальні потреби сім'ї.
Разом із тим прокурором у суді першої інстанції не було наведено переконливих і допустимих доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що могли б виправдати необхідність саме такого ступеня втручання у права та свободи обвинуваченого.
Суд першої інстанції не обґрунтував, у чому саме полягає загроза невиконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, не встановив фактичних даних, які б свідчили про ризик його переховування, незаконного впливу на учасників кримінального провадження або перешкоджання слідству іншим чином.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, слідчий суддя був зобов'язаний перевірити наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також установити неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Проте в оскаржуваній ухвалі відсутні належні мотиви, які б підтверджували неможливість забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого засобами, менш обтяжливими для його прав.
Колегія суддів звертає увагу, що ст. 179 КПК України передбачає можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, яке полягає у покладенні на нього визначених законом обов'язків. Такий захід є значно м'якішим, не буде перешкоджати здійсненню трудової діяльності та не порушує баланс між необхідністю забезпечення ефективності кримінального провадження та правами обвинуваченого.
Такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, попередить можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також буде відповідати ступеню тяжкості інкримінованого йому злочину, і водночас не створить для обвинуваченого надмірних обмежень чи перешкод у здійсненні трудової діяльності.
Суд першої інстанції цю можливість не врахував, що свідчить про неповноту судового розгляду та неправильне застосування норм процесуального закону.
Фактичні дані щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_7 , його стійких соціальних зв'язків, а також відсутність будь-яких відомостей про ухилення від слідства чи намір впливати на свідків переконують колегію суддів у тому, що застосування домашнього арешту не є необхідним та пропорційним заходом у даному кримінальному провадженні.
У цьому контексті принцип пропорційності, закріплений як у національному законодавстві (ст. 178 КПК України), так і в практиці Європейського суду з прав людини вимагає, щоб будь-яке обмеження особистої свободи було необхідним у демократичному суспільстві та не виходило за межі, виправдані метою. Саме особисте зобов'язання відповідає цим критеріям, оскільки забезпечує досягнення процесуальної мети із мінімальним втручанням у приватне життя особи.
Крім того, колегія суддів наголошує, що запобіжний захід - це не покарання, а засіб підтримання рівноваги між правом особи на свободу та обов'язком держави забезпечити ефективне правосуддя. У даному випадку особисте зобов'язання виступає формою «правового компромісу» - достатньо суворим для гарантування належної процесуальної поведінки, але водночас гуманним і таким, що забезпечую повагу до людської гідності, гарантованої ст. 3 Конституції України та ст. 8 Конвенції.
З огляду на встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, із постановленням нового рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовільнити.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12025020040000442, внесеного до ЄРДР 03.07.2025, та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, із покладеними обов'язками - скасувати.
Клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовільнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду на визначений час;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/навчання;
-утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3