Єдиний унікальний номер 205/9137/22
Номер провадження2/205/349/25
09 грудня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 , які приймають участь в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості,
В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
16 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 сформувала в системі «Електронний суд» зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання договору позики недійсним, оскільки ОСОБА_4 категорично заперечує проти первісного позову, тому як договір позики є недійсним через фальсифікацію його зміста, та просила прийняти вказану зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом, визнати недійсним (нікчемним) договір позики № 17 від 10 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , відмовити повністю у задоволенні первісного позову і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір сплачений за подання позовної заяви. Також заявила клопотання про поновлення пропущеного строку для подання зустрічної позовної заяви з підстав поважності його пропуску, оскільки факт фальсифікації змісту договору позики було встановлено лише на підставі висновку експерта № 3425-24 від 28 квітня 2025 року, доступ до повного тексту якого отримано лише у вересня 2025 року, а тому процесуальна можливість для подання обгрунтованого зустрічного позову виникла нещодавно. Крім того, зміна стратегії захисту та прийняття рішення про подання зустрічного позову відбулася після укладання договору про надання правничої допомоги №М-А/131/25 від 20 травня 2025 року.
17 листопада 2025 року представник позивача Слєпов Д.Ю. сформував у системі «Електронний суд» заперечення на зустрічну позовну заяву, в якому просив суд відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви, оскільки вона подана із порушенням строків визначених законом і судом, вже після закриття підготовчого судового засідання. Зазначив, що перед тим як було прийнято рішення про завершення підготовчого судового засідання представник відповідача повідомила суд про відсутність клопотань, заперечень чи заяв. Крім того, заявлене представником відповідача клопотання про поновлення строку для поданя зустрічної позовної заявлине містить посилання на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк. Посилання представника відповідача на отримання доступу до висновку експерта лише у вересні 2025 року суперечить фактичним обставинам у зв'язку з тим, що клопотанням представника відповідача з травня 2025 року неодноразово відкладався розгляд справи саме для ознайомлення з матеріалами експертизи.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували щодо прийняття до розгляду зустрічної позовної заяяви.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд поновити строк пропущений з поважних причин для подання зустрічної позовної заяви та прийняти її до спільного розгляду разом з первісною позовною заявою.
Третя особа ОСОБА_5 не надала клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності, лише раніше надавала письмові пояснення в яких просила розглядти справи за її відсутності у зв'язку з її погіршенням станом здоров'я та пенсійного віку.
Заслухавши думку позивача, представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та зустрічну позовну заяву, суд дійшов таких висновків.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно з матеріалів справи, 28 березня 2023 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, в якій встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали разом із позовною заявою з додатками до неї для подання відзиву на позовну заяву.
Частиною 1 статті 193 ЦПК України передбачено, що у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Таким чином, імперативною нормою ст. 194 ЦПК України встановлено правило, згідно з яким порушення вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України стосовно процесуального строку на пред'явлення зустрічного позову має наслідком постановлення судом ухвали про повернення зустрічного позову заявнику.
Законодавцем в указаній нормі права не передбачено право суду поновлювати (продовжувати) пропущений строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Також суд звертає увагу, що встановлення строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З матеріалів справи встановлено, що 17 вересня 2025 року у підготовчому судовому засіданні за участі представника відповідача Скорік Ю.Б. не заявлялось жодних клопотань чи заяв з підстав неможливості закриття підготовчого судового засідання. Крім того, на запитання суду чи можемо закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті, представник відповідача підтвердила про таку можливість.
Більш того, у судовому засіданні від 30 жовтня 2025 року судом розпочато судовий розгляд вищевказаної цивільної справи по суті, де представники позивача та відповідача надали свої пояснення у справі, та суд запропонував сторонам перейти до стадії дослідження письмових доказів, але представник відповідача заявила клопотання про відкладення для особистої участі в судовому засіданні позивача, відповідача та третьої особи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено.
Отже, представником відповідача жодного разу не було зазначено про можливість подання до суду зустрічної позовної заяви.
Однак, зустрічну позовну заяву представник відповідача Скорік Ю.Б. сформувала в системі «Електронний суд» лише 16 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на подання зустрічної позовної заяви передбаченого ч. 1 ст. 193 ЦПК України, але з клопотанням про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви і обґрунтування поважності пропуску вказаного строку з причин отримання лише у вересні 2025 року повного висновку експерта.
Разом з тим, вказані документи представник відповідача отримала, про що підтвердила у підготовчому судовому засіданні від 17 вересня 2025 року, у зв'язку з чим підготовче судове засідання було закрито і призначено справу до розгляду по суті, а зустрічну позовну заяву подала лише 16 листопада 2025 року, хоча відповідно до вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити про це.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2, недоцільно об'єднувати в одне провадження вимоги, сумісний розгляд яких ускладнює вирішення справи та призводить до затягування судового процесу.
З огляду на зазначене, наявні правові підстави для відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви, що не позбовляє відповідача права на звернення із вказаним позовом до суду в загальному порядку з дотриманням вимог ЦПК України та правил підсудності.
Беручи до уваги подання зустрічної позовної заяви через систему «Електронний суд», то направленню відповідачу підлягає тільки копія ухвали.
Керуючись ст. ст. 193, 194, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання договору позики недійсним.
Роз'яснити ОСОБА_4 його право на звернення до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Т.П. Терещенко
.