Справа № 676/5405/25
Провадження № 1-кп/686/1327/25
«19» листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув кримінальне провадження згідно ЄРДР №62025240010000542 від 04.04.2025 року про обвинувачення -
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
ОСОБА_4 перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 23.02.2025 року, приблизно о 21 год. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та вибув у невідомому напрямку, де проводив час на власний розсуд до 30.04.2025 року та обов'язки військової служби не виконував, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні за вищевикладених обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України. При цьому, показав, що дійсно будучи призваним на військову службу по мобілізації, під час проходження такої у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , 23 лютого 2025 року, самовільно залишив військову частину з метою тимчасово ухилитися від військової служби, оскільки хотів дізнатись стан справ з приводу вирішення цивільного спору, пов'язаного з відновленням його порушеного права власності на квартиру, та поїхав в м. Вінниця, де така квартира розташована. 30 квітня 2025 року він був затриманий працівниками ТУ ДБР у м. Хмельницький у зв'язку з вчиненням самовільного залишення військової частини. В скоєному щиро розкаюється.
Дані фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються та окрім зізнавальних показань обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджуються представленими суду доказами, зокрема:
- відомостями з повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ВСП) №696/1/6633 від 26.03.2025 року на ім'я директора ТУ ДБР розташованому у м. Хмельницький та керівнику Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України щодо встановлених в ході проведеної перевірки обставин самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 курсантом навчального взводу навчального курсу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке сталося 23.02.2025 року, приблизно о 21 год., в м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області;
- даними рапорту старшого офіцера відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ВСП в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2025 року на ім'я начальника такого відділення про наявність згідно облікової інформації відомостей про самовільне залишення 23.02.2025 року військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 розташування військової частини та наявність в діях вказаного військовослужбовця ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
- відомостями з доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2025 року на ім'я Командувача Сил підтримки Збройних Сил України, оперативного чергового Командування Сил підтримки Збройних Сил України, Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 ;
- даними матеріалів службового розслідування проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №487 від 24.02.2025 року, за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 , а саме: акту службового розслідування що встановлених обставин, причин та умов вчинення солдатом ОСОБА_4 самовільного залишення військової частини; рапорту начальника навчального курсу навчального центру від 24.02.2025 року про виявлення факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 ; поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 » та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №349 від 06.12.2024 року щодо призову ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації та зарахування його до списків особового складу частини на посаду курсанта для проходження перепідготовки за новою військово-обліковою спеціальністю; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 року про призупинення нарахування грошового забезпечення з 23.02.2025 року та виключення з котлового забезпечення з 24.02.2025 року солдата ОСОБА_4 , у зв'язку із самовільним залишенням останнім 23.02.2025 року військової частини; запитів командира військової частини НОМЕР_1 в медичні заклади та органи поліції щодо звернень ОСОБА_4 , з метою розшуку останнього та відповідей на такі запити уповноважених осіб; листа доведення ОСОБА_4 положень Кримінального Кодексу Укераїни та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності військовослужбовців за вчинення військових злочинів та військових адміністративних правопорушень; картки соціально-демографічних даних військовослужбовця ОСОБА_4 ; військового квитка серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 ; довідки військово-лікарської комісії від 03.12.2025 року про придатність солдата ОСОБА_4 на підставі статті 62В графи II Розкладу хвороб, до військової служби; службової картки солдата ОСОБА_4 ; книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини НОМЕР_1 особового складу; наказу командира військової частини НОМЕР_1 №221 від 17.03.2025 року про результати службового розслідування щодо доручення заступнику командира військової частини підготувати та направити повідомлення директору ТУ ДБР з дислокацією в у місті Хмельницькому, керівнику Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність в діях солдата ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
- відомостями з протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 30.04.2025 року складеного слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР про затримання військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
- як слідує з рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2025 року довіреність від імені ОСОБА_4 , а також договір купівлі-продажу укладений за такою довіреністю від імені ОСОБА_4 , належної останньому квартири по АДРЕСА_1 визнано недійсними, що підтверджує показання обвинуваченого про існування у нього на момент вчинення самовільного залишення військової частини невирішеного питання із захистом права власності на належне йому житло.
Таким чином, оцінюючи представлені суду докази, кожен окремо, суд знаходить їх належними, допустимими та достовірними, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою, доповнюють один одного та не довіряти таким доказам у суду не має підстав. В сукупності ж такі докази суд визнає достатніми для висновку поза розумним сумнівом у доведеності винуватості ОСОБА_4 у пред'явленому обвинувачені у вчиненні за вищевикладених обставин самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану, а дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
При цьому, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 скоїв умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби. Такий злочин, обвинувачений вчинив в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його протиправних дій, за що він підлягає покаранню, яке відповідно до положень ст.69 КК України не може бути пом'якшене та яке згідно вимог ст.75 того ж Кодексу слід відбувати реально.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення вперше, являється не судимим.
Відповідно до службової характеристики, військових командирів, курсант ОСОБА_4 за період навчання зарекомендував себе посередньо. Предмети навчання вивчає погано через проблеми із засвоєнням теоретичного матеріалу. Поставлені завдання намагається виконувати, проте не завжди вчасно, потребує постійного контролю з боку командирів. Недостатньо працює над вдосконаленням знань та навичок через низький рівень мотивації до військової служби. Схильний до обману, серед товаришів по службі повагою та авторитетом не користується. Порушень військової дисципліни під час навчання не допускав. На критику та зауваження реагує не однозначно, не завжди робить правильні висновки. Фізично підготовлений задовільно, стан здоров'я задовільний.
Згідно медичної характеристики солдата за мобілізацією ОСОБА_4 за час проходження військової служби останній знаходився під динамічним наглядом лікаря, двічі у період з 17.12.2024 по 23.12.2024 та з 13.02.2025 по 14.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом6 вірусна інфекція неуточнена. Станом на 21.02.2025 р. загальний стан задовільний. Крім того зазначається діагноз: ампутаційні кукси I-II пальців правої стопи з незначним порушенням функції.
Згідно повідомлення заступника начальника поліклінічного відділення КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна ім. акад. І.О.Ющенка Вінницької обласної ради» №29/6326 від 20.06.2025 року, ОСОБА_4 за даними архіву лікарні станом на 17.06.2025 року на лікуванні не перебував та за медичною, психіатричною, неврологічною допомогою не звертався. Крім того в повідомленні зазначається, що пацієнти можуть отримувати допомогу у лікаря-нарколога КНП Центр терапії залежностей «Соціотерапія» ВОР, диспансерний облік в закладі, на даний момент згідно чинних нормативно-правових актів не проводиться, відтак інформація відображена в повідомленні не відображає реальний стан психічного здоров'я особи.
Натомість, відповідно до медичної картки амбулаторного хворого 888 КЗ ВОНД «Соціотерапія» на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та епікризу КЗ ВОНД, останній в минулому, починаючи з 2014 року неодноразово лікувався з приводу психічних розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.
Відповідно до повідомлення в/о голови представництва Міжнародної організації з міграції (далі МОМ) №2019/1076 від 04.09.2019 року ОСОБА_4 ідентифікований та включений до програми організації з надання допомоги, як особа постраждала від торгівлі людьми.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №378 від 14.05.2025 року ОСОБА_4 на період інкримінованого йому діяння виявляв та на данний час виявляє психічні т поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, у будь-якому іншому хворобливому розладі психіки, в тому числі і тимчасовому не перебував та не перебуває. у ОСОБА_6 будь-яких інших відхилень у психічному розвитку не виявлено. На період інкримінованого йому діяння так і на даний час, ОСОБА_4 усвідомлював та усвідомлює значення своїх дій та міг і може керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.
Оцінюючи такі висновки експертів, суд знаходить їх достатньо обгрунтованими та науково аргументованими, а тому враховуючи і належну, відповідну поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, погоджується з такими висновками експертів і визнає ОСОБА_4 - осудним та відповідальним за фактично скоєне.
Також суд приймає до уваги, що в судовому ОСОБА_4 засудив свою протиправну поведінку, щиро розкаявся та вибачався за скоєне.
В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття,
Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, всіх даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та конкретних обставин справи, а саме, наявності обставини, що пом'якшує покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, позиції прокурора та сторони захисту, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі.
При цьому, суд відхиляє, як безпідставні та такі, що суперечать положенням ст.ст.69 та 75 КК України твердження про можливість застосування вказаних статтей та клопотання захисника про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинений злочин нижче від найнижчої межі вказаної в санкції ч.5 ст.407 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування такого покарання з випробуванням.
Враховуючи прийняте судом рішення про засудження ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку суду, а також продовження існування ризиків на підставі яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, такий запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - слід залишити без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання, як відбуте термін його попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду з моменту затримання до дня набрання вироком законної сили.
Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.
Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк призначеного покарання, як відбуте термін його попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду, з моменту затримання, тобто з 30.04.2025 року до дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня оголошення вироку, а обвинуваченим ОСОБА_4 , який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_7