Справа № 673/925/25
Провадження № 2/673/617/25
05 грудня 2025 р. м.Деражня
Деражнянський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючий суддя Дворнін О.С.
за участі секретаря судового засідання Демчишиній Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У серпні 2025 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки у подружжя різні цінності та погляди на життя. Від шлюбу мають малолітнього сина.
Ухвалою судді від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.
В судове засідання позивачка не з'явилася, проте подала клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у її відсутності та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та письмове клопотання позивачки, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так, згідно із ст. 24 Сімейного кодексу Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У відповідності до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України та п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом об'єктивно встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 28.04.2018 року Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про що складено актовий запис №231, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28.04.2018 року.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивач стверджує, що подальше збереження шлюбу є неможливим.
Судом приймаються до уваги такі її доводи, оскільки такі доводи підтвердив відповідач, який визнав позов, та будь-яких належних та допустимих доказів на їх спростування він на надав.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, а тому не вбачає підстав для вжиття заходів щодо їх примирення.
З огляду на наведене, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, приймаючи до уваги відсутність згоди сторін на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають їх наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та інтересам їхньої дитини, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній цивільної справи представляла адвокат Ходаківська І.Ю. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ №1104177, виданого 21 серпня 2025 року, договору про надання правової допомоги від 12.08.2025 року та додатку до нього.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, позивачем надано суду додаток №1 до договіру про надання правової допомоги, укладений 12 серпня 2025 року. Відповідно до умов цього договору, гонорар адвоката становить 6 000 грн.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення позивачем оплати вказаних послуг, зокрема, банківська квитанція або інші бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування грошових коштів. Долучена довідка від 21.08.2025 року про оплату гонорару, складена адвокатом одноособово, без підтвердження реального перерахування коштів не може бути визнана належним доказом. Також не надано детального розрахунку обсягу виконаних робіт та наданих послуг, які могли б обґрунтувати заявлений розмір витрат.
У зв'язку з відсутністю документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача вказаних витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подачу даного позову до суду позивачем сплачено 1 211 грн. 20 коп. судового збору і позов задоволено у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 200, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.04.2018 року Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про що складено актовий запис №231, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_4 ».
В стягненні витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:
позивач - ОСОБА_1 ,
зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: О. С. Дворнін