Справа №672/1036/25
Провадження №2/672/765/25
08 грудня 2025 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,
з участю секретаря судового засідання - Шкробот К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3304027, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9900,00 грн. 13 вересня 2021 року згідно умов договору факторингу № 07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за договором про споживчий кредит №3304027 від 16 квітня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно договору факторингу розмір заборгованості ОСОБА_1 в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту становить 36796,84 грн, з яких: 8465,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 27569,54 грн. заборгованість за відсотками, 762,30 грн. заборгованість за комісійними винагородами. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3304027 від 16 квітня 2021 року в розмірі 36796,84 грн. і понесені судові витрати по справі: 2422 грн. 40 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
06.10.2025 ухвалою судді Городоцького районного суду Хмельницької області відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, підтримання позовних вимог, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неприбуття не повідомив, відзиву на позов не надав.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.1 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3304027, який підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9900,00 грн, строком кредитування 30 днів до 16 травня 2021 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0,88% в день та 762,30 грн. комісії за надання кредиту.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 07Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3304027 від 16 квітня 2021 року в розмірі 36796,84 грн, з яких: 8465,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 27569,54 грн. заборгованість за відсотками та 762,30 грн. комісії за надання кредиту.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою від 25 липня 2025 року про погашення заборгованості в розмірі 36796,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абз. другим частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на те, що факт підписання сторонами договору №3304027 від 16 квітня 2021 року та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 9900,00 грн не спростований, а тому суд вважає вказаний договір укладеним і що між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Згідно з доданого позивачем до позову розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором №3304027 від 16 квітня 2021 року становить 36796 гривень 84 копійки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» і відповідачем договору №3304027 від 16 квітня 2021 року дана фінансова установа надала позичальнику кредит, а останній зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором до 16 травня 2021 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 16 травня 2021 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 16 травня 2021 року), а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинен був сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 2598,75 грн.
Проте, як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення наданої ТОВ «Мілоан» відповідачем сплачено 5049,00 грн., які спрямовані на погашення: тіла кредиту на суму 1435,00 грн., процентів по кредиту на суму 2179,00 грн., комісії за пролонгацію в сумі 1435,00 грн.
Враховуючи, що судом встановлено, що договір не продовжувався, у кредитора були відсутні підстави зараховувати сплачені боржником суми на комісію за пролонгацію та процентів, нарахованих понад строку дії договору, тому зазначені суми підлягають зарахуванню в рахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками, нарахованими в межах строку дії договору. А тому, за даним договором до сплати підлягає різниця в сумі 8212,20грн. (9900,00+2598,90+762,30-5049).
Матеріали справи не містять відповідних доказів щодо внесення змін та доповнень до договору відносно продовження строку дії договору, тому нарахування відсотків поза межами встановленого строку є необґрунтованим.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №3304027 від 16 квітня 2021 року в розмірі 8212,20 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн., та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 05.05.2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Кубраком Олегом Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги №01-05/05. 31 липня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Кубраком Олегом Олександровичем укладено додаткову угоду №657 до договору №01-05/05 про надання правової допомоги у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .. Також, в матеріалах справи міститься детальний опис робіт, виконаних адвокатом Кубраком О.О., необхідних для наданyя правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт надання послуг №657 від 31 липня 2025 року про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом, загальна вартість виконаних робіт 5000 грн..
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 по справі № 596/2305/18.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог - позов було задоволено у процентному відношенні на 22,32%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 540,68 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 1116,00 грн. в рахунок витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3304027 від 16 квітня 2021 року в розмірі 8212,20 грн. (вісім тисяч двісті дванадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з №3304027 від 16 квітня 2021 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені позивачем судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у сумі 540,68 (п'ятсот сорок гривень 68 копійок) та 1116,00 (одна тисяча сто шістнадцять) гривень витрат на професійну правову допомогу.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8 м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Е.Пономаренко