09.12.2025 Справа №607/3836/25 Провадження №2/607/2099/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області про стягнення коштів,
Представник ОСОБА_1 адвокат Ярмусь В.Д. звернувся до суду із позовом до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області, у якому просить стягнути з Рятувально-водолазної служби Тернопільської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невчасно виплачені розрахункові за шість місяців в сумі 24677,70 грн, яка була нарахована та невиплачена ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 в період з 07.09.1973 по 30.06.2020 працював у Рятувально-водолазній службі Тернопільської області на посаді головного водолазного фахівця та був звільнений з посади за скороченням штатів. На момент звільнення ОСОБА_2 з роботи відповідач заборгував йому 49700,41 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Вказана сума була виплачена спадкоємцю ОСОБА_1 18.09.2024 державною виконавчою службою. Проте, залишився не виплаченим, передбачений статтею 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку в розмірі 24677,70 грн, який підлягає виплаті спадкоємцю ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 31.07.2025 суд постановив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2025.
У судове засідання 04.12.2025 позивач та представник позивача не з'явились, однак представник подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання, зокрема 04.12.2025, не з'явився, попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку в розмірі 24677,70 грн визнає.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.30 год. 09.12.2025.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов належить частково задовольнити, керуючись такими міркуваннями.
Згідно із записами у трудовій книжці, ОСОБА_2 з 07.09.1973 по 30.06.2020 працював на різних посадах (остання - головний водолазний фахівець) у Рятувально-водолазній службі Тернопільської області.
Наказом №34 від 30.06.2020 звільнений з роботи на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 06.07.2020.
07.07.2020 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області видав судовий наказ у справі № 607/10931/20 про стягнення з Рятувально-водолазної служби Тернопільської області на користь ОСОБА_2 , нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2020 року по червень 2020 року у сумі 49700,41 грн.
Після смерті ОСОБА_2 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.07.2020 заведено спадкову справу № 435/2020.
26.01.2021 державний нотаріус Першої тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З.З. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий номер 90) після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається із частки квартири АДРЕСА_1 .
05.02.2021 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області відкрив виконавче провадження № 64377782 з примусового виконання судового наказу № 607/10931/20 виданого 11.08.2020 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.03.2021 у справі № 607/10931/20 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 64377782 з виконання судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/10931/20 від 07.07.2020 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Згідно із платіжною інструкцією № 1513 від 18.09.2024 орган ДВС перерахував на користь ОСОБА_1 стягнуті в межах виконавчого провадження № 64377782 з боржника (Рятувально-водолазної служби) кошти в розмірі 49700,41 грн.
14.02.2025 Рятувально-водолазна служба Тернопільської області видала довідку № 33 про те, що ОСОБА_2 дійсно працював на посаді головного водолазного фахівця в Рятувально-водолазній службі Тернопільської області з 07.09.1973 по 30.06.2020. З 01.01.2020 по 30.06.2020 Рятувально-водолазна служба Тернопільської області не виплачувала йому заробітну плату. Через відсутність фінансування служби, 30.06.2020 ОСОБА_2 звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатів. У день його звільнення, йому не виплачено розрахункові і заборгованість по заробітній платі склала 49700,41 грн, яка примусово виплачена дружині-спадкоємцю ОСОБА_1 лише 20.09.2024. Станом на сьогоднішній день Рятувально-водолазна служба Тернопільської області заборгувала ОСОБА_2 його середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку, але не більше, як за шість місяців, згідно статті 117 КЗпП України в сумі 24677,70 грн.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, 2 статті 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом установлено, що відповідач нарахував, але не виплатив ОСОБА_2 на день звільнення 30.06.2020 заробітну плату в розмірі 49700,41 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_2 заповіту не складав, спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_1 (позивач).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла на день звільнення ОСОБА_2 з роботи та по день його смерті), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом цієї норми обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч. 2 статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У даній справі судом встановлено, що спору про розмір заборгованості між роботодавцем та працівником не було. Заборгованість не виплачувалась, у зв'язку із відсутністю фінансування. А тому, застосовною у цій справі є саме частина 1 статті 117 КЗпП України.
Отже, оскільки роботодавець не виконав вимоги трудового законодавства щодо вчасної виплати всіх належних при звільненні ОСОБА_2 сум у передбачені статтею 116 КЗпП України строки, тому відповідач (роботодавець) повинен був відшкодувати ОСОБА_2 майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
Стягнення із роботодавця середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, проте не є заробітною платою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» та не належить до передбачених законодавством соціальних виплат у розумінні положень статті 1227 ЦК України.
За загальним правилом встановленим статтею 1218 ЦК України, середній заробіток за час затримки розрахунку, який відповідач у справі зобов'язаний був виплатити ОСОБА_2 за життя, відноситься до прав, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а тому входить до її складу.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є певною сумою грошових коштів, які ОСОБА_2 мав отримати за життя, а у зв'язку із смертю ці кошти належать його спадкоємцям, а тому є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.
Спадкоємці можуть претендувати на отримання заробітної плати, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, і також на виплату відповідачем середнього заробітку за час затримки виплати належної померлому заробітної плати, але виключно за час такої затримки з моменту звільнення до дня смерті спадкодавця, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку є таким, що нерозривно пов'язаний з особою померлого.
(До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2022, справа № 359/4749/20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 статті 263 ЦПК України).
Останнім робочим днем ОСОБА_2 було 30.06.2020. А тому затримка виплати заробітної плати розпочалась наступного робочого дня 01.07.2020 і тривала 5 календарних днів до 05.07.2020 включно (день смерті ОСОБА_2 ) або 3 робочих дні (1-3 липня 2020 року).
Відповідно до абзацу третього пункту другого розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно абзацу другого пункту восьмого розділу IV вищевказаного порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Сторони не надали суду доказів щодо розміру нарахованих (виплачених) ОСОБА_2 сум за останні два календарні місяці роботи, із клопотаннями про витребування доказів до суду не звертались.
Проте, відповідно до судового наказу виданого 07.07.2020 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за період січень - червень 2020 року ОСОБА_2 нараховано 49700,41 грн, тобто за шість місяців 2020 року.
Впродовж першої половини 2020 року було 126 робочих днів. Отже, одноденний середній заробіток ОСОБА_2 склав 394,45 грн (49700,41 / 126).
Так як з дня звільнення ОСОБА_2 з роботи до дня його смерті минуло 3 робочі дні, то з відповідача на користь спадкоємця ОСОБА_2 - його дружини ОСОБА_1 слід стягнути 1183,35 грн (394,45 х 3) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, таким чином частково задовольнивши позов. Із вказаних сум необхідно стягнути встановлені законодавством податки і збори.
У задоволенні решти вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить відмовити з наведених вище підстав.
Так як позов задоволений частково (на 4,8% (1183,35 / 24677,70 х 100%)), відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути 58,14 грн (1211,20 х 4,8%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Рятувально-водолазної служби Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненніОСОБА_2 в розмірі 1183,35 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Рятувально-водолазної служби Тернопільської області на користь ОСОБА_1 58,14 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: Рятувально-водолазна служба Тернопільської області, місцезнаходження - проспект С. Бандери, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 03363016.
Рішення складено та підписано 09.12.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук