04.12.2025 Справа №607/3836/25 Провадження №2/607/2099/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільної справи за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області про стягнення коштів,
На розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває позов представника ОСОБА_1 адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області про стягнення компенсації за невчасно виплачені розрахункові за шість місяців в сумі 24677,70 грн, яка була нарахована та невиплачена ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.07.2025 постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19.08.2025.
Представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме просив, окрім первісних вимог, також стягнути на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України з відповідача на користь позивача 29458,02 грн інфляційних втрат та 5968,13 грн в якості 3% річних за період невиконання рішення суду з 01.09.2020 по 31.08.2024.
В судовому засіданні 04.12.2025 суд дійшов висновку про необхідність відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та повернути цю заяву з таких підстав.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в разі надходження до суду такої заяви, суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Крім того, стаття 188 ЦПК України містить правила об'єднання і роз'єднання позовів.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак, таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
У заяві від 19.08.2025 представник позивача, посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України, заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду. Вказані вимоги не заявлялись при поданні позову та мотивуються іншими обставинами, зокрема невиконанням рішенням суду.
Проте, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 у первинному позові та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду у заяві про збільшення позовних вимог є різними за предметом та мають різні підстави їх виникнення.
Таким чином, позивач подаючи заяву про збільшення позовних вимог фактично подав заяву про зміну предмету і підстав позову, що по суті є новим позовом, який повинен був бути автоматизовано розподілений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку передбаченому статтями 14, 33 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 статті 14 ЦПК України, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог (як було обґрунтовано вище - нового позову) та спільний розгляд цих вимог із первісним позовом призведе до порушення порядку розподілу справи, передбаченого статтями 14, 33 ЦПК України в частині нового позову, а відтак і порушення права учасників справи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Фраза “встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», а й дотримання судом конкретних правил, які регулюють його діяльність, і склад суду (Ezgeta v. Croatia, § 38; Pasquini v. San Marino, §§ 100-102).
Окрім того, згідно із п. 4 ч. 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
А також, частина 3 статті 376 ЦПК України вказує на те, що одним із порушень норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, є розгляд справи неповноважним складом суду.
За таких обставини, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви представника позивача про збільшення позовних вимог від 19.08.2025 та повернути цю заяву.
Керуючись статтями 14, 33, 49, 188, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У прийнятті заяви представника позивача про збільшення позовних вимог відмовити та повернути цю заяву.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Ухвалу складено 04.12.2025.
Головуючий суддя П. Я. Стельмащук