нп 2/490/3501/2025 Справа № 490/5440/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ВІН ФІНАНС», в особі свого представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 346057 від 05.10.2018 року у загальному розмірі 21 777,55 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, наступне.
05.10.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 346057. Відповідно до індивідуальної частини Договору № 346057 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачці позику у сумі 7000,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
30.01.2019 року укладено додаткову угоду №11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 346057 від 05.10.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Позивач вказує, що ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту № 346057 від 05.10.2018 року та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого, у неї виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідачки перед новим кредитором складає 16640,00 грн, а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн; сума боргу за процентами - 2160,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами - 10080,00 грн.
За такого, враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 346057 від 05.10.2018 року у сумі у загальному розмірі 21 777,55 грн, яка складається з: суми заборгованості 16 640,00 грн, суми інфляційних втрат - 3 638,58 грн, суми 3% річних - 1 498,97 грн та витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 14.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року судове засідання відкладено, витребувано у ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»: інформацію чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про перерахування у сумі 4000,00 грн 05.10.2018 року на рахунок, що належить гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), номер транзації - НОМЕР_3 , номер маска картки - НОМЕР_4 .
19.11.2025 року від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»на виконання вимог ухвали від 27.10.2025 року, надійшла відповідь.
Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача в позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності сторони позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення суду не заперечує.
Відповідачку повідомлено про відкриття провадження у справі та дату судового засідання, відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 05.10.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено індивідуальну частину договору №346057 про надання фінансового кредиту (далі - Кредитний договір).
Згідно п.п.1.1.-1.7. Кредитного договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 4000 (чотири тисяч) грн. 00 коп. (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом 1,71 % (один кома сім один процентів) від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.
Сукупна вартість кредиту складає 151,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 6052,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 51,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 2052,00 грн. (у грошовому виразі).
Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Кредит надається шляхом: перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; здійснення грошового переказу на ім'я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Відповідно до картки обліку договору, відповідачка має заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в загальному розмірі 16640,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума основного боргу, 2160,00 грн - сума боргу за процентами; 400,00 грн - штраф, 10080,00 грн - пеня.
Наведені умови кредитування відображені й в таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів), яка 05.10.2018 року підписана між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою електронним цифровим підписом.
Судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою №5590-ВП від 07.05.2025 року, виданою ТОВ «ФК «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», що діє згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.17, укладеною з ТОВ «Авентус Україна».
12.04.2018 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
30.01.2019 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено Додаткову угоду № 11 до Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 р. про викладення п.3.1.1 та п.3.1.2 Договору в новій редакції.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 12 від 30.01.2019 р. до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 991) за Кредитним договором від 05.10.2018 року на загальну суму 6160,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по кредиту; 2160,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Судом встановлено, що 25.07.2024 р. відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» належне йому право вимоги .
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №1 від 12.04.2018 року та Додаткової угоди №11 до від 30.01.2019 р., укладеними між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження №12-61гс21) зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом".
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 346057 від 05.10.2018 року перейшло до ТОВ «ВІН ФІНАНС», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.
Щодо укладення правочину в електронній формі.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до Довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Договір про надання фінансового кредиту №346057 від 05.10.2018 р. підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А519223», який відправлено на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_5 .
Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
При цьому, відповідачка зайшла на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, де вона мала змогу ознайомитись з текстом примірного Кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі відповідачка пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування. Після прийняття ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачці ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив їй пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідачка ознайомилася до моменту укладання. Після прийняття відповідачкою умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний нею електронним підписом.
Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Кредитний договір №346057 від 05.10.2018 р., укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредит, за відсотками, штрафом та пенею.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно п.4.4. Кредитного договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству:
- пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев'яносто) днів;
- на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.;
- на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.;
- на 90 (дев'яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.
Як встановлено судом, відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за Договором №346057 про надання фінансового кредиту від 05.10.2018 р., у зв'язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС», до якого за Договором факторингу № 1 від 12.04.2018 року та Додатковою угодою №11 від 30.01.2019 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення з останньої заборгованості в загальній сумі 16640,00 грн, з яких: сума основного боргу - 4000,00 грн; сума боргу за процентами - 2160,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами - 10080,00 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3638,58 грн за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року включно, а також три відсотки річних у сумі 1498,97 грн за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Позивачем враховані вищевказані перехідні положення ЦК України та правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з лютого 2019 року по лютий 2022 року, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Отже з огляду на зміст принципу диспозитивності цивільного процесу, вищевказані розрахунки суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки вони виконані за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні з даним позоввом сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №346057 від 12.06.2025 року.
За такого, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки слід стягнути судовий збір на користь пощивача у сумі 2422,40 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 р., укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», Додаткову угоду до Договору №33 від 22.03.2024, детальний опис робіт, Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 04.07.2025 р., згідно якого обсяг виконаних робіт оцінений у 5000,00 грн.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, та відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та не суперечить принципу розподілу таких витрат.
Заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а за такого, вимогу про стягнення витрат на правову допомгу слід задовольнити у повному обсязі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №346057 від 05.10.2018 р. у загальному розмірі 21777,55 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість Договором про надання фінансового кредиту №346057 від 05.10.2018 року у загальній сумі 21 777,55 грн (двадцять одна тисяча сімсот сімдеся сім гривень 55 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»витрати на судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст заочного рішення виготовлено: 04 грудня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова