Справа № 485/1971/25
Провадження №2/485/891/25
Рішення
іменем України
09 грудня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (далі ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 23 липня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4833271 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 13000,00 грн шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку із зобов'язання повернення та сплати процентів за користування кредитом. За договором факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ". Відповідачкою умови кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 82200,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом 13000,00 грн, заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" в сумі 41900,00 грн та відсотками нарахованими ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" в сумі 27300,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Також просить в порядку ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні суду про нарахування на суму заборгованості органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення і стягнути з ОСОБА_1 нараховану суму заборгованості.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача адвокат Дідух Є. О. згідно поданої письмової заяви просив справу розглядати без участі представника ТОВ "Українські фінансові операції", позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник до суду не з'явились. Від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки, просив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту задовольнити, у задоволенні позову в частині стягнення відсотків відмовити оскільки відсоткова ставка в договорі суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Також подав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн. Відзив на позов не надійшов.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 23 липня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4833271, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 13000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,5% в день у межах строку кредиту (а.с.88-99).
Відповідно до пункту 1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок "Credit7". Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до пункту 2.1. договору кредит надається товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
У пункті 3.1. Договору сторони погодили нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до п.4.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.
Як убачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 87004, що підтверджується розділом 10 Договору "Реквізити та підписи сторін".
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.
Перед підписанням договору про надання споживчого кредиту, 23 липня 2024 року, відповідачка також ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, який підписано в електронному вигляді (а.с.85-87).
Факт отримання кредитних коштів в сумі 13000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 банк-еквайр АТ "ПУМБ", підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК" вих.№20250306-2082 від 06 березня 2025 року (а.с.66).
27 лютого 2025 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" укладено договір факторингу № 27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" передав (відступив) ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" за плату, а ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" прийняв належні ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 34-42).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4833271 в сумі 61400 грн, з яких: 13000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 41900,00 грн заборгованість по відсотках, 6500,00 грн заборгованість по пені, штрафам (а.с. 77-78).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З кредитного договору № 4833271 від 23 липня 2024 року, вбачається що його укладено в електронній формі.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору № 4833271 від 23 липня 2024 року та отримання кредитних коштів. Надані договори факторингу підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" за вище вказаним кредитним договором, до позивача у справі.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4833271 від 23 липня 2024 року складеним первісним кредитором ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", станом на 27 лютого 2025 року заборгованість відповідача складала 61400,00 грн грн, з яких 13000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 42900,00 грн заборгованість по відсотках, 6500,00 грн заборгованість по пені, штрафам (а.с. 81-84).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4833271 від 23 липня 2024 року складеним ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" за період 28 лютого 2025 року по 17 липня 2025 року відповідачу додатково нараховані відсотки в сумі 27300,00 грн (а.с.79-80).
Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3.) строк кредитування складав 360 днів, таким чином суд не вбачає факту нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 4833271 від 23 липня 2024 року згідно поданих розрахунків по тілу кредиту та відсоткам складає 82200,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 13000,00 грн, заборгованості по відсоткам в сумі 69200,00 грн (41900,00 грн + 27300,00 грн).
Разом з тим, за змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023року.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У той же час, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір був укладений 23 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1%, але в даному випадку її застосувати неможливо, оскільки проценти в кредитному договорі є неузгодженими між сторонами, проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно офіційного сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/monetary/archive-rish) з 14 червня 2024 року по 12 грудня 2024 року облікова ставка становила 13,0 % річних , з 13 грудня 2024 по 23 січня 2025 року - 13,5 % річних, з 24 січня 2025 року по 06 березня 2025 року - 15,5% річних, з 07 березня 2025 року до 25 липня 2025 року - 15,5 % річних.
Таким чином, заборгованість відповідачки по сплаті відсотків становить 1809,75 грн, а саме:
- з 23.07.2024 по 12.12.2024 (143 дні) - 660,30 грн (13000,00*13%/366*143=660,30);
- з 13.12.2024 по 31.12.2024 (19 днів) - 87,73 грн (13000,00*13%/366*19=87,73);
- з 01.01.2025 по 23.01.2025 (23 дні) - 110,59 грн (13000,00*13,5%/365*23=110,59);
- з 24.01.2025 по 06.03.2025 (42 дні) - 216,90 грн (13000,00*14,5%/365*42=216,90);
- з 07.03.2025 по 17.07.2025 (133 дні) - 734,23 грн (13000,00*15,5%/365*133=734,23)
Враховуючи вище викладене, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 14809,75 грн., з яких: 13000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 1809,75 грн заборгованості по відсоткам.
Що стосується позовних вимог в частині зазначення в рішенні суду про нарахування на суму заборгованості органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення і стягнути з ОСОБА_1 нараховану суму заборгованості, то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Використовуючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
Зазначена правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Таким чином, в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені.
Однак, ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні можливість нарахування інфляційних витрат.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Однак позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв'язку з чим також відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3 % річних.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 21).
У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (18,02 %) в розмірі 436,52 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року укладеного між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" та адвокатом Дідухом Є. О., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5972/10, виданого 24 березня 2017 року Радою адвокатів Київської області (а.с. 23-24), довіреність, якою позивач уповноважує адвоката Дідуха Є. О. представляти інтереси позивача в судах (а.с. 22), заявкою № 4833271 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, п. 5.3. якої передбачений перелік робіт загальною вартістю 10000,00 грн (а.с. 102-103); акт № 4833271 прийому передачі виконаних робіт згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 100); детальний опис робіт на № 4833271 від 18 вересня 2025 (а.с. 101).
Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість за кредитним договором № 4833271 від 23 липня 2024 року в сумі 14809,75 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'ять грн 75 к.), яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 13000,00 грн, заборгованості по відсоткам в сумі 1809,75 грн; а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 436,52 грн (чотириста тридцять шість грн 52 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 09 грудня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов