КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3212/20
Провадження № 2/488/69/25
08.12.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Волошиної Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна, про визнання заяви про згоду на укладення договору та договору дарування недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та поділ спільного майна подружж, -
Позивачка - ОСОБА_4 , через свого представника - адвоката Гоцуляк Ю.С., звернулася до суду з позовом, в якому просить:
1) визнати заяву від 30.10.2019 про надання згоди нею, ОСОБА_4 , на укладення ОСОБА_2 договору дарування двокімнатної квартири загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101 своїй матері ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О., зареєстрованої в реєстрі за № 995 та договір дарування двокімнатної квартири загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серія та номер: 1024, виданий 06.11.2019, видавник: Тищенко О.О., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, недійсними;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49544504 від 06.11.2019 11:07:13, приватний нотаріус Тищенко Олена Олександрівна, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська обл., щодо реєстрації права
власності на двокімнатну квартиру загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101 за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101 за ОСОБА_2 ;
3) здійснити поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя наступним чином:
- виділити їй, ОСОБА_4 , у власність 1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101;
- виділити ОСОБА_2 у власність 1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101;
4) стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 27942,80 грн.
Ухвалою судді від 02.10.2020 року зазначений позов був залишений без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
Крім того, ухвалою судді від 30.09.2020 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на двокімнатну квартиру загальною площею 53,9 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139413748101, що належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Таким чином, суд виконав процесуальні дії у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства. Зокрема, було вирішено питання про рух справи (спочатку залишення позову без руху для усунення недоліків, а потім його прийняття та відкриття провадження), а також, на вимогу позивача, застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
За змістом статей 43,44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, за змістом положень частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Так, із матеріалів справи вбачається, що представником позивача є ОСОБА_5 (а.с.46).
Стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) регулює судові повістки, визначаючи, що суд викликає учасників справи повістками-викликами (з обов'язковою явкою) або повістками-повідомленнями (якщо явка не обов'язкова), які мають бути вручені завчасно, з урахуванням часу на підготовку, і надсилаються в електронний кабінет або рекомендованим листом чи кур'єром чи SMS повідомленням, з чітким зазначенням мети виклику (місце, дата, час, процесуальний статус).
В призначені судові засідання, зокрема на 17.09.2024р., 03.12.2024р, 04.03.2025р, 10.06.2025р, 23.10.2025р. та на 04.12.2025р., позивачка та її представник неодноразово не з'являлися.
Судова повістка, на призначені вище судові засідання, надсилалася позивачці ОСОБА_4 за адресою, зазначеною нею у позовній заяві. Проте поштові конверти поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас SMS-повідомлення, направлені на номер телефону позивачки - НОМЕР_2 , були доставлені, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 152, 155, 164, 183, 185 т. 2).
При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивачки про зміну місця проживання (перебування, місцезнаходження), а також відсутні відомості про іншу адресу для листування чи адресу електронної пошти, що виключає можливість визнання її неповідомленою належним чином.
Представник позивача Гоцуляк Ю.С. також належним чином повідомлялася судом про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на адресу представника, SMS-повідомленням, шляхом доставлення повістки про виклик до зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», а також під розписку в приміщені суду (а.с. 156, 161, 162, 168, 184, 186, 189, 190 т. 2).
Відомості про вручення відповідних повісток містяться у матеріалах справи, що підтверджує належне повідомлення представника позивача про всі призначені судові засідання.
Разом з тим, на вищезазначені дати судових засідань представник позивача подавала до суду заяви та клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин. Однак наведені у цих клопотаннях обставини не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані судом поважними причинами неявки. Відповідні клопотання не містять документального обґрунтування зазначених підстав, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та спрямованість таких дій на затягування строків розгляду справи.
Також матеріали справи не містять заяв ані від позивачки, ані від її представника про розгляд справи за їх відсутності, що унеможливлює продовження розгляду справи без їх участі у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 223 ЦПК України.
Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для надання позивачці та її представнику реальної та достатньої можливості викласти свою правову позицію у судових засіданнях, що відповідає принципу змагальності сторін та забезпечує право на публічний розгляд справи у розумний строк. При цьому суд врахував також процесуальні права інших учасників справи та недопустимість їх порушення у зв'язку із невиконанням позивачем та її представником своїх процесуальних обов'язків.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права.
Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у ст.. 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16.02.2017 року).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи.
Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідним залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна, про визнання заяви про згоду на укладення договору та договору дарування недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та поділ спільного майна подружжя без розгляду, на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 223, 257, 353 ЦПК України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко Олена Олександрівна, про визнання заяви про згоду на укладення договору та договору дарування недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та поділ спільного майна подружжя - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що він має право після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суд.
Суддя Л.І. Селіщева