Справа № 487/9225/25
Провадження № 2-а/487/106/25
09.12.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Нікітіна Д.Г.,
при секретарі - Марченко О.С.,
розглянувши заяву про забезпечення позову поданою представником позивача Луконіною Наталею Валеріївною по адмніністративній справі за заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
Представник позивача Луконіна Н.В. звернулася із заявою про забезпечення позову, у якій просить Вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови R154547 від 31.10.2025 року якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн шляхом покладення заборони на пред'явлення вказаної постанови до примусового виконання до дати набрання судовим рішенням по справі законної сили.
В обґрунтування цієї заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі. Вказана заява обґрунтована тим, що 31.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову R154547, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з правом сплати 50% суми штрафу в строк до 20.11.2025 року. Разом із тим у зв'язку із ненаправленням копії постанови на адресу позивача у встановлений спосіб та строки, він був позбавлений можливості сплатити штраф за пільговими умовами і наразі до 10.12.2025 року має сплатити повну суму штрафу в розмірі 17 000 грн, після чого постанова може бути передана для примусового виконання до виконавчої служби і до стягнення підлягатиме вже 34 000 грн. Згідно вимог чинного законодавства, виконання постанови ТЦК та СП має бути зупинене на час розгляду скарги судом, але враховуючи факти нехтування ним ІНФОРМАЦІЯ_3 як під час розгляду адміністративно справи, так і під час виконання постанови (направлення її копії на адресу позивача), існують всі підстави вважати, що її буде передано до примусового виконання після 10.12.2025 року незалежно від відкриття провадження у справі судом. За такого ОСОБА_1 вважає за необхідне клопотати перед судом про забезпечення позову шляхом покладення заборони пред'явлення ІНФОРМАЦІЯ_3 до виконання постанови R154547 від 31.10.2025 року якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Відтак, вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди позивачц.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом покладення заборони на пред'явлення вказаної постанови до примусового виконання до дати набрання судовим рішенням по справі законної сили, фактично просить суд застосувати ст.. 299 КУпАП України.
Разом з тим, із поданої заяви про забезпечення позову не з'ясовано підстав для вжиття таких заходів, а лише вказано на протиправність дій та рішень відповідача, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Судом такі підстави також не встановлені.
Більш того, суд до доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, оскільки оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлено з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача Луконіної Наталії Валеріївни про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Д.Г. Нікітін