Ухвала від 04.12.2025 по справі 487/8870/25

Справа №487/8870/25

Провадження №1-кс/487/5357/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025152030001470, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2025 слідчий СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором Окружної прокуратури м.Миколаєва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 18.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030001470 за ч. ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 242 240 гривень.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначала, що в провадженні СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001470 від 18.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України .

03.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 , ч.2 ст. 307 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких злочинів, а також запобігання ризикам, передбаченим частинами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, лише обрання найбільш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

В судовому засіданні прокурор, підтримала дане клопотання та просив про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Непогоджуючись з пред'явленою підозрою зазначав, що виростив лише 2 кущі коноплі, які в подальшому зберігав для власного вживання. Крім того зазначав, що зброя, яка була вилучена працівниками поліції, належить його батькові, який проходив військову службу.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, просив відмовити у задоволенні клопотання, або обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту. Зазначав, що вилучений під час обшуку канабіс, підозрюваний зберігав для власного вживання. Крім того зазначав, що у будинку, в якому було проведено обшук проживали його батьки, а тому підозрюваному не було відомо які саме речі зберігаються у вказаному житлі. Крім того просив врахувати дані про особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12025152030001470 від 18.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України .

Відповідно до клопотання, органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 (із наступними змінами), якою наркотичний засіб - канабіс віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено (список № 1 таблиці № ІІ Постанови, в порушення Закону України №60/95 - ВР від 15.02.1995 «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», у невстановлені в ході проведення досудового розслідування місце, дату та час, але не пізніше 02.12.2025, у невстановленої під час досудового розслідування особи, діючи з корисливим мотивом для особистого незаконного збагачення, з метою подальшого незаконного збуту, отримав, тобто незаконно придбав, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою не менше 2372 грами, приніс його до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де розфасував у полімерні пакети та незаконно зберігав з метою подальшого незаконного збуту до моменту його вилучення працівниками поліції.

Так, 02.12.2025 під час проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг яких обмежено, - канабіс масою 2372 грами, який ОСОБА_7 зберігав з метою подальшого збуту, що відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000, є великим розміром наркотичних засобів.

Крім того встановлено, що відповідно до переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток №2), затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» (зі змінами і доповненнями) відноситься: п. 1 - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), п. 2 - вибухові речовини та засоби вибуху.

Відповідно до п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами). Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на придбання, носіння та зберігання боєприпасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 02.12.2025 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_7 придбав корпус гранати типу РГО в кількості 1 шт., підривач до ручних гранат типу УЗРГМ-2 в кількості 1 шт. та підривач до ручних гранат типу УЗД в кількості 1 шт., після чого залишив собі.

В подальшому, ОСОБА_7 , з метою подальшого незаконного перенесення та зберігання, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переніс при собі корпус гранати типу РГО в кількості 1 шт, підривач до ручних гранат типу УЗРГМ-2 в кількості 1 шт та підривач до ручних гранат типу УЗД в кількості 1 шт, до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати, до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку 02.12.2025 в порядку ст. 234 КПК України.

Так, 02.12.2025 під час проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено корпус гранати типу РГО в кількості 1 шт, підривач до ручних гранат типу УЗРГМ-2 в кількості 1 шт та підривач до ручних гранат типу УЗД в кількості 1 шт, які ОСОБА_7 незаконно зберігав за адресою свого проживання без передбаченого законом дозволу.

Отже, ОСОБА_7 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, та за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах.

02.12.2025 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_7 .

03.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Рапорт ЄО №25788 від 17.11.2025; Рапорт начальника сектору ВКП МРУП ГУНП в Миколаївській області; Протоколом проведення обшуку від 02.12.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ; Актом перевірки об'єктів на наявність вибухових матеріалів від 02.12.2025; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 02.12.2025; Протоколом затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України від 02.12.2025; Рапорт ЄО №2748 від 02.12.2025; Постанова про обєднання матеріалів досудових розслідувань; Висновок експерта №СЕ-19/115-25/19782-НЗПРАП від 03.12.2025;

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів клопотання та обставин кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання на строк до семи років позбавлення волі ( ч.1 ст. 263 КК України), та до десяти років позбавлення волі (ч.2 ст. 307 КК України), може переховуватися від органів досудового розслідування, у тому числі за межами країни чи на непідконтрольній на даний час Україні території.

ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, оскільки підозрюваний, не маючи обмежень у пересуванні, буде мати можливість особисто або через спільників, схиляти свідків, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь, а також свідків протиправної діяльності, які на даний час в повному колі невстановлені; ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється у сфері обігу наркотичних речовин, оскільки, підозрюваний, перебуваючи на свободі, з метою отримання незаконного прибутку вчинив тяжке кримінальне правопорушення, яке фактично припинено співробітниками правоохоронних органів.

Разом з цим слідчий суддя вважає, що існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий.

ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжких злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, та у сфері проти громадської безпеки, можливо вчинені в період воєнного стану.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи вище зазначені обставини, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання слідчого судді, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам наявним та доведеним під час розгляду клопотання.

Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Крім того, в ході розгляду клопотання стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів що унеможливлюють перебування підозрюваного у слідчому ізоляторі.

Отже застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, на думку слідчого судді є необґрунтованим та невиправданим.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.

У своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28 вересня 2010 року, зазначив, що відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави, який можна вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя враховує доведення існування ризиків визначених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, тяжкість та обставини кримінального правопорушення у якому він обґрунтовано підозрюється, та вважає, що заставу слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів у для працездатних осіб.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.01.2026 включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_7 повинен бути звільнений з під варти, у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.

Покласти на ОСОБА_7 у разі звільнення під заставу зобов'язання передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_7 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 09.12.2025 о 10.30 год.

Слідчий суддя : ОСОБА_1

Попередній документ
132433767
Наступний документ
132433769
Інформація про рішення:
№ рішення: 132433768
№ справи: 487/8870/25
Дата рішення: 04.12.2025
Дата публікації: 11.12.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (26.01.2026)
Дата надходження: 22.01.2026
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЩЕРБИНА СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ
суддя-доповідач:
ЩЕРБИНА СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ