Справа № 458/1043/25
1-кс/458/281/2025
26.11.2025 м. Турка
Слідчий суддя Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
особа, яка оскаржує прийняте рішення - ОСОБА_3 ,
представник особи, яка оскаржує прийняте рішення - адвокат ОСОБА_4 ,
суб'єкт оскарження - повноважна посадова особа відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_5 не прибув,
сторона обвинувачення, прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Турківського районного суду Львівської області скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 23.09.2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, -
03.10.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» на розгляд слідчого судді надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 23.09.2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.03.2025 року справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Суть питання, що вирішується ухвалою.
Скарга розглядається за ініціативою заявника (скаржника) - ОСОБА_3 .
Скарга обґрунтована тим, що у відділення поліції № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області 17 квітня 2025 року області надійшла письмова заява ОСОБА_3 по факту його незаконного звільнення відділом освіти, культури, туризму молоді та спорту Боринської селищної ради з посади директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів - закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради, згідно наказу № 57-0 від 09.06.2022 року. Під час проведення досудового розслідування 28.04.2025 було допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , який повідомив, що 09.06.2022 року ОСОБА_3 було звільнено із посади директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради за вчинення неправомірних дій увигляді булінгу, останній із таким рішенням був незгідний та звернувся до Турківського районного суду, який вирішив поновити ОСОБА_3 на посаді та забов'язав виплатити останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.06.2022 по 22.06.2023 в розмірі 387318,96 грн, після чого відділ освіти, культури, туризму молоді та спорту Боринської селищної ради подав апеляційну скаргу, після чого ОСОБА_3 звернувся до Верховного суду України, який визнав рішення Турківського районного суду Львівської області залишити в силі та поновити ОСОБА_3 на посаді директора Верхньояблунського закладу загальної середньої освіти 1-3 ступенів закладу дошкільної освіти Боринської селищної ради та виплатити останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.06.2022 року по 22.06.2023 року.
За рішенням Турківського районного суду від 22.06.2023 року скаржникае було поновлено на посаді директора Верхньояблунського ЗЗСО 1-3 ст ЗДО з багатьма порушеннями, оскільки не було зареєстровано як юридичну особу, не міг здійснювати ніяку правову діяльність, як директор, не було поновлено на 11 годин вчителя математики, було знято 30% від посадового окладу за роботу в ЗДО та переведено без попередження з 17 тарифного розряду на 16, чим грубо порушено ст. 32 кодексу законів про працю. 18.10.2023 року було видано наказ №307 боринським відділом освіти про проведення службового розслідування, з 19.10.2023 року по 08.11.2023 року скаржниа відстронили від виконання обов'язків директора із збереженням заробітної плати. ОСОБА_7 02 жовтня 2023 року підробивши наказ №170 від 25.11.2021 року і мене було притягнено до адміністративної відповідальності за корупцію. 08.11.2023 року було видано наказ 32-0, яким скасовано наказ № 14-0 від 23.06.2023 року із 09.11.2023 року не допустити скаржника до робочого місця, центральній бугалтерії провести повний розразунок. На підставі постанови Верховного суду 15.03.2023 року скаржника було поновлено на посаді директора Верхньояблунського ЗЗСО 1-3 ст, однак передачі школи не відбулося, школа за вказівкою ОСОБА_7 була заблокована жителями с. Верхня Яблунька з 18.03.2023 по 17.04.2023 року, вчителі та працівники не були допущені до робочого місця, учні не були допущені до навчального процесу, в класних журналах не велися записи, оскільки вчителі фізично не могли попасти на подвір'я школи. 16.04.2023 року був виданий наказ про звільнення за прогули. Від 23.06.2023 року по 17.04.2024 року скаржнику заборгували 272271,08 гривень. При поданні показів потерпілий вказав, що йому не виплатили заробітну плату, що підтверджено Рішенням Турківського районного суд Львівської області від 23.06.2025р. по справі № 458/505/24, що охоплено диспозицією статті 175 Кримінального кодексу України.Також диспозиція статті 172 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за: 1) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів; 2) чи у зв'язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення; 3) інших порушень Закону України "Про запобігання корупції"; 4) а також інше грубе порушення законодавства про працю. Дізнавач обмежився допитом потерпілого, допитом свідків, щодо порушень яких подані заяви, не співставлено факти, які навів потерпілий, з фактичними обставинами справи, порушення не перевірялись на факт їх наявності, дізнавач здійснив внесення пояснень до протоколів без здійснення їх аналізу та перевірки та прийшов до протилежним фактичним обставинам висновків. На думку скаржника 23.09.2025 року дізнавачем сектору дізнання Самбірського РВПГУНП України у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 з грубими порушеннями закрито кримінальне провадження з приводу відсутності особистих мотивів для прийняття Наказу №57-0 від 09.06.2022 року. По даній справі скаржник три рази прибував на допит та надав дізнанню всю необхідну доказову базу у вигляді документів, відео і аудіо записів. Наказ №82 від 20.04.2022 року, який визнаний Турківським районним та Верховним судами протиправним та скасований, і по якому подано заяву, дізнавач до уваги не прийняв. У зв'язку з чим просив постанову про закриття кримінального провадження винесену 23.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025142340000030 від 18.04.2025 року.
Позиції сторін кримінального провадження.
При розгляді скарги суд вжив заходи до повідомлення сторін, а також осіб, які зазначені в ухвалі в дозволений і в передбачений законом порядок.
Судові засідання призначалися 08.10.2025 року, 21.10.2025 року, 22.10.2025 року, 29.10.2025 року, 17.11.2025 року, 25.11.2025 року, 26.11.2025 року.
В судове засідання прибув скаржник ОСОБА_3 , заявив клопотання, яке було задоволено, про долучення до матеріалів скарги письмового додаткового пояснення в підтримання поданої скарги. Просив задовольнити скаргу.
В судовому засіданні представник особи, яка оскаржує прийняте рішення адвокат ОСОБА_4 просив постанову про закриття кримінального провадження винесену 23.09.2025 року у кримінальному провадженні № 12025142340000030 від 18.04.2025 року скасувати, оскільки така передчасна, не в повній мірі обгрунтована.
В судовому засіданні прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області просив відмовити в задоволенні скарги з тих причин, що рішення по закриття прийнято обгрунтовано, підстав для відновлення досудового розслідування на час закриття провадження не було, у з'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступні обставини справи, із посиланням на докази, з врахуванням положень закону.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України , сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, а також мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України .
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст. 303 КПК України .
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (стаття 94 КПК України).
Зокрема, у відповідності до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому чинний КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, які є обов'язковими до вчинення слідчим при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення.
При проведені досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, та, передусім, враховуючи закріплені статтею 2 КПК України завдання кримінального судочинства, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення в рамках відповідного кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя звертає особливу увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відділенням поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області на виконання ухвали слідчого судді Турківського районного суду Львівської області за заявою ОСОБА_3 про незаконне звільнення з посади директра згідно наказу №57-о від 09.06.2-22 року.
Постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 23.09.2025 року, кримінальне провадження № 12025142340000030 від 18.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вважаючи вищевказану постанову про закриття кримінального провадження незаконною, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою про скасування цієї постанови.
Слідчий суддя з таким висновком дізнавача не погоджується та вважає, що ним не вжито всіх заходів та не здобуто вичерпний та достатній перелік доказів на підтвердження висновку про закриття кримінального провадження.
Так, відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Диспозиція статті 172 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за: 1) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів; 2) чи у зв'язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення; 3) інших порушень Закону України "Про запобігання корупції"; 4) а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав до цього.
Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, право на гарантовану заробітну плату, право на відпочинок.
Усіх трьох складових прав працівника органом дізнання не досліджувалося.
Даний злочин вважається закінченим з моменту порушення трудових прав громадян, наприклад, при незаконному звільненні з роботи - з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; а при іншому грубому порушенні законодавства про працю - з моменту фактичного вчинення такого діяння.
Суб'єктивна сторона даного злочину виражається у прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов' язкову ознаку наявність особистих мотивів (наприклад, помста за критику тощо). Інше грубе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами.
Суб'єктивна сторона даного злочину виявляється в прямому умислі, при цьому, незаконне звільнення, на відміну від інших грубих порушень законодавства про працю, передбачає як обов'язкову ознаку наявність особистих мотивів.
В даному кримінальному провадженні обов'язковому встановленню підлягало вирішення питання про те, чи були звільнення потерпілого ОСОБА_3 незаконними та чи були такі звільнення вчинені з особистих мотивів.
Суб'єкт даного злочину - спеціальний - особа, на яку покладений обов'язок дотримання трудового законодавства: службові особи, наділені правом прийняття та звільнення, керівники підприємств, установ, організацій, власники, уповноважені ними особи, незалежно від форми власності.
З об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю.
Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення.
Разом з тим порушення роботодавцем вимог законодавства, що формують зміст права на працю і його гарантії, наприклад, передбачених у таких статтях КЗпПУ, як: ст. 50 «Норма тривалості робочого часу», ст. 66 «Перерва для відпочинку і харчування», ст. 74 «Щорічні відпустки», ст. 94 «Заробітна плата», ст. 106 «Оплата роботи в надурочний час», а саме: ненадання протягом тривалого часу щорічної чи додаткової відпустки, на яку працівник має право; систематичне порушення тривалості робочого часу, систематичне ненадання вихідних днів або перерви для відпочинку і харчування; незаконне накладення на працівника матеріальної відповідальності, незаконне переведення на іншу роботу чи істотна зміна умов праці за наявності до того підстав може розглядатися як «грубе порушення законодавства про працю» і кваліфікуватися за ст. 172 КК.
Порушення угоди про працю іншими способами, за наявності підстав, містить склад злочину, передбаченого ст. 172 КК України.
Цивільно-правові відносини це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, угоди, договори та інші правочини. Цивільно-правовими угодами визнаються дії громадян, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що становлять зміст угоди.
При розгляді слідчим суддею даної скарги на постанову дізнавача, враховано те, що судами в порядку цивільного судочинства категорії справ, які стосуються незаконного звільнення та поновлення на посаді, не є обов'язковим встановлення факту наявності чи відсутності мотиву такого звільнення, в тому числі особистого мотиву, оскільки суди в таких справах повинні лише констатувати законність або ж незаконність звільнення працівника з посади. Що встановлено такий факт рішенням Турківського районного суду, яке було додано скаржником, а потерпілим по даній справі.
Щодо наявності особистого мотиву при звільненні потерпілого ОСОБА_3 орган досудового розслідування здобуває докази, окрім показань безпосередньо потерпілого, показаннями допитаних свідків та дослідженими документами, оскільки свідки можуть підтвердити про конфлікти, які можливо виникали виключно між ОСОБА_3 та особами, які приймали рішення про звільнення.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на те, що дізнавач, проводячи досудове розслідування, допитуючи посадових осіб, які є посадовими особами, на які покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, не витребовує правовстановлюючі документи, на підставаі яких такі посадові особи здіснюють свої функції.
Як зазначено Вищим антикорупційним судом в Ухвалі від 02 листопада 2023 року у справі № 991/9403/23 «… з метою виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад його здійснення, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, а саме здійснення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у їх сукупності».
У іншій справі за №991/10650/23 в Ухвалі від 18 грудня 2023 року Вищим антикорупційним судом зазначено наступне:
«26. Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що однією з підстав для закриття кримінального провадження є встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
27. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
28. Водночас, за змістом ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.
29. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
30. Частиною 1 ст. 94 КПК України передбачено, що, зокрема, слідчий, прокурор, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
31. Отже, вищенаведені положення кримінального процесуального законодавства передбачають, що рішення про закриття кримінального провадження може бути прийнято лише у результаті проведення ефективного, повного та всебічного досудового розслідування. Досудове розслідування може вважатись всебічним та повним лише, якщо під час його проведення слідством було об'єктивно встановлено всі обставини справи, проведено всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії для встановлення таких обставин, надану належну правову оцінку встановленим фактам та на підставі положень закону і фактичних даних прийнято процесуальне рішення».
Проаналізувавши викладені у скарзі пояснення скаржника та його пояснення в судовому засіданні, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в рамках даного кримінального провадження дізнавач дійшов не обґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діях відповідної особи складу кримінального правопорушення за ст. 172 КК України.
Частиною 1 ст. 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається зі змісту поданої скарги, ОСОБА_3 оскаржує рішення дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , яке було прийняте дізнавачем 23.09.2025 року по його заяві від 17.04.2025 року відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України і отримано оскаржувану постанову ОСОБА_3 27.09.2025 року і оскаржено ОСОБА_3 в судовому порядку 03.10.2025 року
Стаття 306 КПК України передбачає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст..318-380 КПК України, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, одним з яких є захист особи, суспільства від кримінальних правопорушень.
Реалізація вказаних завдань здійснюється шляхом забезпечення кожній особі права на звернення до уповноважених органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
Зазначене право породжує відповідний обов'язок компетентних державних органів відреагувати на такі звернення у передбаченому законом порядку.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 року закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист, як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Також, слідчий суддя враховує те, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" п. 128, та "Беєлер проти Італії" п. 119) сторін цих відносин, відповідно.
Норми процесуального закону не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження, оскільки як зазначив ЄСПЛ у п.39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» від 27.10.1993 року, п. 33).
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Водночас ст..215 КПК України передбачено, що досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя вважає і дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_3 від 02.10.2025 року на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 23.09.2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України слід задоволити.
Слідчий суддя зауважує, що завданням кримінального провадження, окрім іншого, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб, зокрема, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Особа не може використовувати процесуальні можливості щодо ініціювання кримінального провадження з метою особистих, не пов'язаних із закріпленими статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження, цілей.
Окрім цього, незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", заява №49684/99).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.110,303-307,309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 від 02.10.2025 року на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 23.09.2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 23.09.2025 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України.
Зобов'язати дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснити всі заходи, передбачені КПК для завершення досудового слідства.
Витребувані матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2025 року №12025142340000030 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, які оглянуті в судовому засіданні - повернути у відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1