Справа №463/11859/25
Провадження №1-кс/463/11123/25
про арешт майна
09 грудня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000374 від 14 листопада 2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
слідчий 4 грудня 2025 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, речі та предмети, які вилучені під час затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «OPPO» Х6 Pro 5G із сім картою НОМЕР_1 та грошові кошти (імітаційні) у сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 (сто) доларів кожна з однією серії PG 18351862 D.
Подане клопотання мотивує тим, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142410000374 від 14 листопада 2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпером відділення снайперів прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог ст. ст. 3, 22, 24, 65 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 6,19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», будучи працівником правоохоронного органу, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, 3 грудня 2025 року, близько 14.30 год., під час зустрічі із ОСОБА_6 на узбіччі дороги біля кав'ярні «Coffee Lab», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 109, одержав від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 3 грудня 2025 року становило 42334 грн.) за вирішення питання щодо влаштування ОСОБА_6 на військову службу в один з підрозділів ДПСУ, який не залучається до виконання завдань в зону бойових дій.
Слідчий вказує, що 3 грудня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, складено 4 грудня 2025 року та цього ж дня вручено ОСОБА_5 . Під час затримання ОСОБА_5 , проведено особистий обшук останнього, за результатами якого вилучено: мобільний телефон марки «OPPO» Х6 Pro 5G із сім картою НОМЕР_1 , який вилучений та поміщений у спеціальний пакет «ДБР» №S2004430, та грошові кошти (імітаційні) у сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 (сто) доларів кожна з однією серії PG 18351862 D. 4 грудня 2025 року у зв'язку з важливістю вилучених речей та документів у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами. Зазначає, що вказані вище речі та предмети мають доказове значення під час розслідування указаного кримінального провадження, з метою виконання завдань кримінального провадження, вилучене майно, речі та документи підлягають арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даний час органом досудового розслідування за наслідками проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вилучене майно, речі та документи мають значення речового доказу для кримінального провадження, зберігають на собі його сліди, та є необхідними для проведення у подальшому ряду судових експертиз з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину, які мають суттєве значення для повного, всебічного здійснення досудового розслідування. Окрім цього санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якій підозрюється ОСОБА_5 , передбачає конфіскацію майна, у зв'язку з чим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів та подальшої можливої конфіскації майна (грошових коштів та мобільного телефону). У зв'язку з наведеним подане клопотання просить задовольнити.
Матеріали клопотання надійшли до Личаківського районного суду м. Львова засобами поштового зв'язку 5 грудня 2025 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , клопотання призначено до розгляду на 9 грудня 2025 року.
В судове засідання 9 грудня 2025 року слідчий та власник вилученого майна, що належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду клопотання, не з'явились, неприбуття таких відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Оглянувши представлені матеріали клопотання, приходжу до наступного.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому ч. 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна, якщо такий накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя, суд відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
При вирішенні питання про арешт майна, якщо такий накладається у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя, суд відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42025142410000374 від 14 листопада 2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
4 грудня 2025 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
При цьому з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 3 грудня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 було затримано 3 грудня 2025 року о 14 годині 43 хвилин та в подальшому проведено особистий обшук останнього, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «OPPO» Х6 Pro 5G із сім картою НОМЕР_1 та грошові кошти (імітаційні) у сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 (сто) доларів кожна з однією серією PG 18351862 D.
З клопотання матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень) свідчать матеріали кримінального провадження.
Так з долученої до клопотання копії протоколу огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів та імітаційних засобів від 3 грудня 2025 року вбачається, що серії та номери вилучених грошових купюр співпадають з серіями та номерами купюр зазначеними в даному протоколі.
При цьому частиною ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачено, що вчинення даного кримінального правопорушення карається караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 від 4 грудня 2025 року вищезазначене вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №42025142410000374 від 14 листопада 2025 року.
Відтак слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачено можливість конфіскації майна.
Слідчий довів, що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки таке могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі може бути предметами, що набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя погоджується з тим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації як виду покарання.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна, заявленого слідчим у клопотанні.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню майна, яке може бути знищене або відчужене.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 236, 395 КПК України, -
клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, речі та предмети, які вилучені під час затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «OPPO» Х6 Pro 5G із сім картою НОМЕР_1 та грошові кошти (імітаційні) у сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 (сто) доларів кожна з однією серії PG 18351862 D.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Слідчий суддя ОСОБА_1