Справа №461/7510/25
09 грудня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
представника відповідача Семенюк О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Ідея Банк»,
в особі представника Заставної Ольги Василівни
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 130167 грн 93 коп.та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.09.2021між сторонами укладено кредитний договір №E07.00615.008608382. Згідно вказаного кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 114700 грн 00 коп., зі сплатою 10,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач вказує, що повністю виконав свої зобов'язання згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 24.10.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 28.08.2025 становить 130167 грн 93 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у вищезазначеній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
07.10.2025, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником відповідача - Семенюк О.Г., подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що відповідач погоджується з позовними вимогами частково. Зокрема вказує, що відповідно до договору кредиту та страхування № Е07.00615.008608382 від 02.09.2021р. Банк відкриває банківський рахунок та надає Клієнту кредит, а Клієнт отримує, його на умовах визначених в п.1.1-1.5. Термін користування кредитом 60 місяців. Тобто строк закінчення договору наступає 02.09.2026. Пунктом 1.7. Договору встановлено, що на період прострочення платежу за Договором діє процентна ставка 10.99, яка нараховується на прострочену суму кредиту. Вказує, що документ, який направлявся має назву «вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань». Тобто, в назві документу немає вимоги про дострокове повернення споживного кредиту. По-друге, в самому змісті документа йдеться про усунення порушення кредитних зобов'язань, а не про дострокове розірвання договору. По-третє, в самому змісті листа зазначено, що позивач вимагає достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто позивач вимагає достроково повернути кредит. Надсилання такої вимоги суперечить положенням ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за правилами ч.5 ст.12 Закону України є нікчемною.
Зазначає, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки подана позовна заява та додатки до неї містять доказів того, що відповідачем отримана вимога, що передувало зверненню Банком до суду з даним позовом, як того вимагає Закон України «Про споживче кредитування». Відтак, позивач в такому випадку може претендувати лише на стягнення простроченої заборгованості та заборгованість за простроченими відсотками, а не дострокове стягнення кредиту, що складає 20 375,24 грн. - простроченого боргу та прострочені проценти - 5393,32 грн. Отже, позивач на даний момент може вимагати лише повернення цих коштів.
Окрім цього, зазначає, що встановлена щомісячна плата за послуги банку,які за законом повинні надаватися безоплатно, є безпідставною, відтак частина заборгованості, яка є предметом спору за обслуговування кредиту у розмірі 49602,07 грн. не підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Разом з відзивом, представник відповідача подала до суду клопотання про скерування справи за підсудністю, за результатом розгляду якого протокольною ухвалою від 09.12.2025 у задоволення клопотання відмовлено.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою у якій просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача Семенюк О.Г. в судовому засіданні просила частково відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відповідній заяві поданій суду (відзив).
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.09.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №E07.00615.008608382, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 114700 грн зі сплатою 10,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору 60 місяців (пп.1.2-1.4. Договору кредиту та страхування №E07.00615.008608382 від 02.09.2021).
Позивач повністю виконав свої зобов'язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані відсотки і комісію, а також інші платежі за кредитним договором.
Відповідно до матеріалів справи, останній платіж боржником здійснено 14.02.2022.
Сума боргу відповідача за кредитним договором, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 16.07.2025, становить 130167 грн 93 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 73975 грн 98 коп.; прострочені проценти - 6589 грн 88 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту - 49602 грн 07 коп.
Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 16.07.2025.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 12.06.2025 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.
Щодо тверджень представника відповідача про неотримання досудової вимоги, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Згідно п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1.13.2. договору кредиту та страхування №E07.00615.008608382 від 02.09.2021 передбачено, що у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються клієнтом протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця такої вимоги надісланої листом через установу зв'язку.
Згідно п. 18 кредитного договору №E07.00615.008608382 від 02.09.2021, всі повідомлення сторін, у тому числі вимоги кредитодавця, за договором вважатимуться зробленими належним чином, якщо вони будуть здійсненні у письмовій формі та надіслані листом через поштове відділення зв'язку, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, при цьому кредитодавець та клієнт вважаються повідомленими належним чином (такими, що отримали повідомлення в день здачі його до установи) навіть при неотриманні такого листа у разі наявності відмітки поштового відділення зв'язку про відправлення такого листа на вказану в договорі адресу, чи змінену відповідно до умов цього договору.
Як вже встановлено судом, 12.06.2025 відповідна вимога скерована на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , яка зазначена в кредитного договорі №E07.00615.008608382 від 02.09.2021. Відтак, відповідно до умов договору, відповідач вважається повідомленим належним чином навіть при неотриманні такого листа.
Отже, виходячи з наведеного, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо неотримання вимоги про повернення, як підставу для відмови у частин позовних вимог.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо нікчемності пункту договору щодо плати за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, виходячи з наступного.
Відповідно п. 1.9. кредитного договору №E07.00615.008608382 від 02.09.2021 та п. 4.2 паспорту споживчого кредиту «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору», банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,69% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5 починаючи з 0% в перший місяць зі зменшенням щомісячно на -3,636% до 1,5711%.
Відповідно до п. 9.8.2 публічної пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) №08/11-05 від 11.08.2021, за використання кредиту позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, що включає в себе: надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банком позичальнику із використанням різних каналів зв'язку тощо. У випадку протермінування строку договору кредиту, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості до повного повернення суми кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, кредитний договір, укладений між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсним, а договір кредиту та страхування №E07.00615.008608382 від 02.09.2021, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у своїй постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі № 361/392/20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині простроченої плати за обслуговування кредиту.
Однак, враховуючи те, що під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач визнав факт отримання коштів, скористався такими, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість за виключенням суми простроченої плати за обслуговування кредиту.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1874 грн 14 коп.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 80565 гривень 86 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1874 гривні 14 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»,
представник позивача - Заставна Ольга Василівна
(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)
відповідач - ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса: АДРЕСА_1 );
представника відповідача - ОСОБА_2
( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький