Справа № 461/6294/25
Провадження № 1-кс/461/7420/25
08.12.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ходорів Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12025140000000502 від 17.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння його вчиненню порадами і вказівками, діючи з корисливим мотивом, достовірно знаючи, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та усвідомлюючи, що у ОСОБА_5 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, розробив план незаконного переправлення останнього через державний кордон України, згідно якого ОСОБА_4 зустрічається з ОСОБА_5 , надає йому поради і вказівки та пояснює механізм незаконного переправлення його через державний кордон України, отримує від ОСОБА_5 частину в грошових коштів в сумі 1000 доларів США, після чого залучені ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення особи отримують від нього решту грошових коштів в сумі 14000 доларів США та безперешкодно перевозять ОСОБА_5 через державний кордон України поза прикордонним контролем у Республіку Словаччина.
Так, 20.06.2025 під час розмови з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 повідомив останньому про можливість організувати виїзд за межі території України громадянина ОСОБА_5 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_5 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 біля приміщення ресторану «Konoba Familija», що за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 84, 28.06.2025 близько о 12:24 год, повідомив ОСОБА_5 , що за грошову винагороду в сумі 15000 доларів США він організує його переправлення через державний кордон України іншими особами, які перевезуть його автомобілем через державний кордон України поза прикордонним контролем в Словаччину. При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 вказівки та поради щодо підготовки до виїзду та дій останнього при здійсненні його незаконного переправлення через державний кордон України.
01 серпня 2025 року близько 15:00 год, ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України, перебуваючи у невстановленому місці, здійснив телефонний дзвінок до останнього та сказав перерахувати йому першу частину обумовлених грошових коштів у сумі 42 000 грн, як винагороду за вчинення незаконних дій, які ОСОБА_5 цього ж дня перерахував ОСОБА_4 на його банківські картки банку «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 та банку «А-Банк» № НОМЕР_2 , номери яких ОСОБА_4 попередньо відправив йому через мессенджер «WhatsApp».
В подальшому, в ході телефонних розмов 11 і 12 серпня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України та сприяння в такому порадами і вказівками, перебуваючи у невстановленому місці, повідомив ОСОБА_5 про необхідність прибути з рештою раніше обумовлених грошових коштів 12 серпня 2025 року до ТРЦ «King Cross Leopolis», що за адресою: Львівська область Львівський район с.Сокільники, вул. Стрийська, 30, звідки його автомобілем заберуть залучені ним особи та переправлять через державний кордон України.
12 серпня 2025 року, близько 11:53 год, на попередньо вказаному ОСОБА_4 місці, біля ТРЦ «King Cross Leopolis» за адресою: Львівська область Львівський район с.Сокільники, вул. Стрийська, 30, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 , в ході розмови з яким останній повідомив ОСОБА_5 про необхідність надати йому грошові кошти, про які ОСОБА_5 домовлявся з ОСОБА_4 , після чого за ним приїдуть інші люди, що підтвердив ОСОБА_4 в ході телефонної розмови. Перебуваючи у вказаному місці, в автомобілі BMW д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 попередньо обумовлені з ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 14000 доларів США, для подальшого незаконного перетину державного кордону, як винагороду за вчинені незаконних дій, після чого протиправну діяльність ОСОБА_4 було припинено правоохоронними органами.
Прокурор вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є необхідність в продовженні дії обов'язків відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання клопотання без його участі. Клопотання підтримав та просив задовольнити повністю.
Підозрюваний та його захисники в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про слухання клопотання без їхньої участі Проти задоволення клопотання не заперечували.
Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання, врахувавши думку учасників провадження, дійшов до висновку про необхідність його задоволення враховуючи наступне.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Слідчим суддею було встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000502 від 17.04.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України..
12.08.2025, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та 13.08.2025 йому повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами і вказівками з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
13.08.2025 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 строком на два місяці, з можливістю внесення застави в розмірі 620 740 гривень та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Поряд із цим, підозрюваний ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», у зв'язку із внесенням застави.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.10.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк дії обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194, строком на два місяці, тобто до 09.12.2025.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.10.2025 року було продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 4 (чотирьох) місяців, тобто до 13.12.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08.12.2025 року було продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 5 (чотирьох) місяців, тобто до 13.01.2026 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Частиною 3 ст. 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, має встановити: 1) обставини які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено ряд обов'язків, визначених п. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями (бездіяльністю), про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу вже було вирішено питання обґрунтованості підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з якими погоджується слідчий суддя і на момент розгляду вказаного клопотання.
Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в повному обсязі доведене існування ризиків, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі - з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків та на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
За такого, вирішуючи питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому саме такі мінімальні обов'язки, які покладені на підозрюваного, можуть запобігти цим ризикам.
Керуючись ст. ст. 182,183,194,199 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора задовольнити повністю.
Продовжити на два місяці, тобто до 08 лютого 2025 року (але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025140000000502 від 17.04.2025 року), строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.08.2025 року на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12025140000000502 від 17.04.2025 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід та/або накладене грошове стягнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1