Справа № 314/4728/25
Провадження № 3/314/2354/2025
09.12.2025 м. Вільнянськ
Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Капітонов Є.М., розглянувши матеріал, який надійшов з Відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відомості щодо РНОКПП відсутні, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,
за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 478980, складеним 10.10.2025, 10.10.2025 о 09:50:00 по вул. Степовій, 2 Г у с. Павлівське водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, блідість шкірного покриву обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьова проти України» (п. 41) констатував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно даних, відображених в протоколі, вбачається, що ОСОБА_1 достеменно відомо про наявність у провадженні суду справи про адміністративне правопорушення щодо нього.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість бути присутнім в судовому засіданні, оскільки був обізнаний про складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, йому було повідомлено про розгляд справи у Вільнянському районному суді Запорізької області, він сповіщався про час і місце розгляду справи, однак не вжив заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджений дослідженими судом доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№478980 від 10.10.2025;
- відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення та іншими матеріалами справи.
Суд вважає, що зазначені докази в сукупності є достатніми для підтвердження винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 увчиненому правопорушенні судом не встановлені. Обставини, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказами.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано.
З матеріалів відеозапису вбачається, що поліцейський чітко визначив перед ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, які на його переконання наявні у особи та запропонував пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в лікарському закладі, на що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відмову від проходження огляду.
Діяння за ч.2 ст.130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є завершеним з моменту інформування поліцейського про відмову від проходження огляду.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
П. 2.5 ПДР передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Обираючи вид стягнення, суд керується правилами ст. 33 КУпАП і враховує характер правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини вчинення правопорушення, ставлення до скоєного, а також характер і ступінь його вини, з урахуванням чого вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафуу розмірі 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок в дохід держави.
Керуючись ст. 40-1, ч. 2 ст. 130, ст. ст. 283, 284, 294 КУпАП, суд-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки(UA708999980313000149000008001, отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька область/21081300, код ЄРДПОУ 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя Є.М.Капітонов
09.12.2025