308/16907/25
09.12.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клиновець, місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого лікарем, за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, -
13.11.2025 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011504Е від 29.10.2025 вбачається, що 29.10.2025 о 13 год. 40 хв. у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» на в'їзд в України прибув громадянин, який на паспортний контроль пред'явив закордонний паспорт Словацької Республіки. Під час здійснення прикордонного контролю п/н «ПД» в ході співбесіди встановлено, що прізвище особи слов'янського походження. В подальшому особа зізналась, що являється громадянином України та пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тобто вищевказаний громадянин вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідного для громадян України документу, чим порушив чим порушив вимоги ст.4 Конституції Українич, ч.1, ч.2 Закону України «Про громадянство України», ст.2, ст.3 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМ України від 27.01.1995 року №57. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
30.11.2025 особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подано до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011504Е від 29.10.2025, в яких вказує, що в його діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки він перетинав кордон в офіційному пункті пропуску та мав при собі обидва дійсні документи, а саме паспорт громадянина Словацької Республіки та паспорт громадянина України. Враховуючи вище викладене просив суд закрити провадження у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подані ним письмові заперечення, просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАА.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , суддя вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачила її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частина 1 ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №011504Е від 29.10.2025, працівниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 дії ОСОБА_1 кваліфіковано як спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про державний кордон України», - пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року, яка ратифікована Україною згідно Закону 20.09.2006 року, Україна зобов'язалась гарантувати права громадян із множинним громадянством.
Зокрема, згідно ст.17 Конвенції, - громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
При цьому суддя враховує, що чинним в Україні законодавством відповідальності за множинне громадянство не передбачено.
Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами), пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Цим же законом (п.п.12, 14 ч.1 ст.1) передбачено, що паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
При цьому перевірка документів, тобто дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, здійснюється з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на паспортний контроль пред'явив паспортний документ громадянина Словацької Республіки для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 03.02.2016 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком дії до 03.02.2026, містить усі необхідні реквізити, виданий уповноваженим державним органом іншої держави, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави (і це узгоджується із вимогами Європейської Конвенції «Про громадянство»). Крім цього, ОСОБА_1 на паспортний контроль пред'явив паспортний документ громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 , виданий 11.12.2024 на ім'я ОСОБА_4 /Chorney/ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком дії до 11.12.2034.
Отже, дії ОСОБА_1 не суперечать положенням ст.12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року (зі змінами) щодо вимоги про перетин кордону за дійсним паспортним документом, а також узгоджуються із приписами Європейської Конвенції «Про громадянство», ратифікованої Україною.
Окрім того, відповідно до рішення Європейської Ради від 23.06.2022 року держава Україна на шляху до євроінтеграції отримала статус кандидата у члени Європейського Союзу.
Положення п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
Доказів того, що ОСОБА_1 , надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина Словацької Республіки, діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, суду не надано і у матеріалах справи таких доказів не міститься.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи із ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суддя наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч.1ст.204-1, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суд,-
Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Олена ГОЛЯНА