Справа № 308/12453/25
04 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
секретаря судового засідання Бомбушкар В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою адвоката Пономаренко Олени Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Адвокат Пономаренко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1454-1 від 13.07.2025.
В позові вказує, що 13 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Цього ж дня, на підставі вищевказаного протоколу було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №1454-1 про притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13.07.2025 року.
Вказує, що відповідно до оскаржуваної постанови 13.07.2025 року приблизно о 10:00 год., громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобовязаного, та відповідно не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу, передбачену ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив в особливий період адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Зауважує, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом. За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Представник вказує, що у ОСОБА_1 наявний сформований військово-обліковий документ у системі «Резерв+», що підтверджується відповідним витягом із указаної системи. У цьому військово-обліковому документі зазначено категорію обліку, дату ВЛК, номер в реєстрі Оберіг. Так само вказано, що дані уточнено вчасно. Тобто, станом на 13 липня 2025 року ОСОБА_1 мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі, який він і показував представникам ТЦК та СП.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не врахував вимоги КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з'ясував наявність чи відсутність відомостей щодо ОСОБА_1 в електронних інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах, інших базах даних.
Крім того, адмінсправу було розглянуто в день примусової доставки ОСОБА_1 до ТЦК без повідомлення про розгляд справи, за цей час він не мав змоги підготуватися до розгляду, залучити захисника, ознайомитись з матеріалами справи.
Додатково вказує, що оскаржувана постанова винесена 13.07.2025 року. Однак відповідачем не було вручено копію постанови одразу після розгляду справи, доказів направлення немає та позивач не отримував постанову поштою.
У зв'язку з наведеним, просить суд поновити строк на звернення до суду з позовом, постанову №1454-1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 від 13.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення, вирішити розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представником відповідача було подано відзив на позов.
У поданому відзиві вказує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що 13.07.2025, приблизно о 10:00 год. громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного, та відповідно не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Начальником групи соціальної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 13.07.2025, приблизно о 10:00 год. громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції де було встановлено та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного, та відповідно не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Наявна відмітка про отримання копії протоколу особою, що притягається до відповідальності.
Зауважує, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_4 винесено постанову за порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки про адміністративне правопорушення та постанову винесено в один і той самий день, є недоречними.
Вказує що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 13.07.2025 о 18 год. 00 хв., а також йому роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та права й обов'язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що стверджується відміткою про отримання особою, що притягається до адміністративної відповідальності. Окрім цього, з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів.
На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник Пономаренко О.В. згідно поданих додаткових пояснень позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за без їх участі та задоволити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомив, згідно поданого відзиву просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд проводить розгляд справи по суті, на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зважаючи на ту обставину, що постанова винесена 13.07.2025, беззаперечних доказів отримання постанови у день її складення не надано, останній оскаржує постанову РТЦК та мав можливість отримати правову допомогу лише через деякий час, суд приходить до переконання, що позивачу необхідно поновити строк на подання даного позову.
Як вбачається з протоколу №1454 від 13.07.2025 про адміністративне правопорушення, 13.07.2025 приблизно о 10:00 год. громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, та особисто підтверджено останнім, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного, та відповідно не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 №1454-1 від 13.07.2025 за вищевказаних обставин позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
З урахуванням принципу диспозитивної, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Згідно ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За приписами п. 1 розділу «Загальні питання» Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
У пункті 2 абзаці 3 вказаного Положення зазначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Відповідно до п. 7 розділу «Загальні питання» Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Оскаржувана постанова винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 , який є працівником органу ТЦК та СП. Відповідачем у справі зазначено ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Одночасно, ІНФОРМАЦІЯ_5 не є суб'єктом владних повноважень (юридичною особою публічного права, працівником якої винесено оскаржувану постанову).
В даному випадку належним відповідачем у справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_6 , як суб'єкт владних повноважень який має виступати відповідачем у зазначеній категорії справ, тобто позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові №524/7691/23 від 12 листопада 2025 року.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
З клопотаннями чи заявою про заміну відповідача належним відповідачем (залучення співвідповідача), яким є саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач до суду не звертався. Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
Суд звертає увагу, що згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд зазначає, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом у цьому провадженні, оскільки, позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
З огляду на те, що суд, з урахуванням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не може без згоди або клопотання позивача самостійно замінити одного відповідача на іншого або залучити співвідповідача, тому заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають залишенню без задоволення, оскільки їх пред'явлено до неналежного відповідача, тобто не до тієї особи, яка має відповідати за ними (в даному випадку належним відповідачем у справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_6 , як суб'єкт владних повноважень, який може виступати відповідачем у зазначеній категорії справ).
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, відтак у позові відмовляє.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися із позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин
На підставі ст. 210-1, ст.ст. 247, 251, 258, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154, ст.ст. 5, 9, 25, 26, 42, 46, 48, 77, 122, 210, 241, 243, 286, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із вказаним позовом.
Позовну заяву адвоката Пономаренко Олени Валентинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня його проголошення (складання). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 09.12.2025.
Суддя Т.Р. Деметрадзе