Справа № 306/931/25
Провадження № 2-др/306/6/25
08 грудня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду №1 заяву представника позивача Новікової Інни Станіславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №306/931/25за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування.
У провадженні Свалявського районного суду Закарпатської області перебувала справа (№306/931/25, провадження №2/306/738/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30.10.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Дядюшею О.О. 12 червня 2025 року та зареєстроване в реєстрі за N?530. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:025:0052, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Дядюшею О.О. 12 червня 2025 року та зареєстроване в реєстрі за N?531. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 2124010100:01:025:0052, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
05.11.2025 року представник позивача Новікова Інна Станіславівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву (вх.№8521) про розподіл судових витрат у справі №306/931/25. В обгрунтування доводів вказує, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, понесені нею судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Позивачем було сплачено судові збори у наступному розмірі: 4477,17 грн. - при подачі позову за вимоги майнового характеру щодо визнання права власності на спадкове майно; 605,60 грн. - за заяву про забезпечення позову; 2422,40 грн. при поданні заяви про зміну предмета позову за дві вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, а всього 7505,17 грн. Крім того, згідно п.4.1 Договору №439 про надання правничої допомоги від 10.01.2025 року, сторонами визначено розмір гонорару у розмірі 16000,00 грн. Оскільки розмір гонорару встановлений фіксованою сумою, тому не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. На виконання вищевказаного договору, адвокатом Новіковою І.С. надано наступну правничу допомогу: первинна консультація щодо правової перспективи розв"язання спору; підготовка позовної заяви;підготовка заяви про забезпечення позову; підготовка заяви про зміну предмета позову; підготовка заяви про виклик свідків; представництво інтересів позивача у судових засіданнях (3 засідання).
Відповідач заперечення на позовну заяву не подала. Інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua. Відповідачу роз'яснено, що в разі ненадання ним заперечення у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Розгляд заяви призначено на 10:00 годину 08.12.2025 року.
Суд зазначає таке.
Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати - правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постанова від 14.11.2024 року, справа №161/629/23).
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткові рішення, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази або вирішені не всі клопотання.
Судом встановлено, що при ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем. До позовної заяви представником позивача Новіковою І.С. додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: витрати на правничу допомогу: сума, що фактично понесена - 8000,00 грн, сума що буде понесена - 8000,00 грн. Разом 16000,00 грн. судовий збір за подання позову до суду - 4477,20 грн; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову - 605,60 грн. При поданні заяви про зміну предмета позову позивачем сплачено судовий збір 2422,40 грн.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права).
Вартість наданих послуг адвокатом визначена у розмірі 16000 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; ч.4 ст. 137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені".
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст.137, 141 ЦПК України критерії (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.10.2021 року, справа №757/29103/20-ц: "у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено"; у постанові ВП ВС від 16.11.2022 року, справа №922/1964/21: "учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат"; у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 року, справа №922/619/18: "суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи").
Суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є компенсацією стороні, понесених нею витрат, що позивачем доведено факт надання правової допомоги по захисту інтересів ОСОБА_1 на суму 16000 грн., а тому суд доходить висновку, що заяву необхідно задовольнити.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача Новікової Інни Станіславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №306/931/25за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , мешканки АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 7 505 (сім тисяч п?ятсот п?ять) грн 17 коп. та понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційній інстанції.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ: Н. М. Жиганська