Справа № 127/36081/25
Провадження № 3/127/7535/25
09.12.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 допустила порушення ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 757392 грн, у тому числі за звітний період 2020 - 163176 грн, 2022 - 257156 грн, 2023 - 236898 грн, 2024 - 100162 грн та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за звітний період І кв 2025 - 942109 грн, заниження податку на додану вартість у період, що перевірявся, на суму 523966 та завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 197213 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Разом з тим, до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про закриття провадження у справі.
Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 163-1 КпАП випливає, що відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення до останнього надана копія акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі - Акт).
Заперечуючи обставини, викладені у Акті, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснила посилання на те, що порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в Акті, є лише припущенням податкового органу. Зауважила, що сума податкового зобов'язання згідно з Актом не узгоджена, тому посилання на нею у протоколі про адміністративне правопорушення неприпустиме. Також захисник зауважила, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на дату, час, місце та спосіб вчинення відповідного правопорушення, як того вимагають приписи статті 256 КпАП.
Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.
У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-1 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак 1) відсутності податкового обліку, 2) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
З наданих суду матеріалів питання щодо наявності ознак відсутності податкового обліку ініційоване не було, тому суд має вирішити питання лише щодо наявності ознак порушення податкового обліку.
Зі змісту Акта випливає, що в ході перевірки виявлені факти порушення ведення податкового обліку з порушенням встановлених законом порядку, а саме заниження податку на прибуток на суму 757392 грн, у тому числі за звітний період 2020 - 163176 грн, 2022 - 257156 грн, 2023 - 236898 грн, 2024 - 100162 грн та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за звітний період І кв 2025 - 942109 грн, заниження податку на додану вартість у період, що перевірявся, на суму 523966 та завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 197213 грн.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуючи зазначені обставини у поданому клопотанні, зауважила, що Акт не може бути прийнятий судом в якості доказу винуватості її підзахисного. З-поміж аргументів неприйнятності цього Акта в якості доказу захисник здійснила посилання, зокрема, на відсутність відповідного податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, суд враховує, що у цьому провадженні суд не вирішує питання щодо правомірності чи неправомірності нарахування фінансових, зокрема, податкових зобов'язань. Натомість суд має вирішити відповідність ведення податкового обліку. В Акті наведені обставини, які свідчать про наявність відповідних порушень. При цьому захисник здійснила посилання на рішення Верховного Суду (далі - ВС) від 08.09.2020 (справа № 811/2893/14а), відповідно до якого висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Отже, оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надані суду докази у їх сукупності, суд вважає слушними зауваження захисника в частині відсутності посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на час, місце та обставини порушення податкового законодавства.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов'язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов'язку для правозастосовного органу довести вину суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.
Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття «вина“ і обов'язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб'єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджений факт порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, про яке наявне посилання у Акті. Саме тому суд вважає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: