Ухвала
08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/15656/24
провадження № 61-15292ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Міністерства освіти та науки України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Одеського національного технологічного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати наказ МОН України від 23 серпня 2024 року № 253-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади ректора Одеського національного технологічного університету та наказ в.о. ректора Одеського національного технологічного університету від 26 серпня 2024 року наказом № 226-01 «Про оголошення наказу МОН України від 23 серпня 2024 року № 253-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді ректора Одеського національного технологічного університету з дня звільнення - 26 серпня 2024 року; стягнути з Одеського національного технологічного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 28 лютого 2025 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ МОН України від 23 серпня 2024 року № 253-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнав незаконним та скасував наказ Одеського національного технологічного університету від 26 серпня 2024 року № 226-01 «Про оголошення наказу МОН України від 23 серпня 2024 року № 253-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді ректора Одеського національного технологічного університету з дня звільнення - 26 серпня 2024 року. Стягнув із Одеського національного технологічного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, тобто за період з 26 серпня 2024 року до 28 лютого 2025 року у розмірі 282 649,50 грн. Стягнув із МОН України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. В решті позову відмовив. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 45 014,25 грн допустив до негайного виконання. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу МОН України залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року - без змін.
05 грудня 2025 року МОН України через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 07 листопада 2025 року) у цій справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовну заяву подано у 2024 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Судовий збір за подання касаційної скарги за дві немайнові вимоги (визнання незаконними та скасування двох наказів) в даному випадку становить 3 875,84 грн (1 211,20 грн х 2 х 200 % х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги за майнову вимогу (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 282 649,50 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000,000 грн) в даному випадку становить 5 002,40 грн ((282 649,50 грн + 30 000,00 грн) х 1 % х 200 % х 0,8).
З наданої платіжної інстанції від 01 грудня 2025 року № 00007022 видно, що МОН України сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3 757,38 грн.
Ураховуючи наведене, МОН України необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 120,86 грн (8 878,24 грн - 3 757,38 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 5 120,86 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Міністерства освіти та науки України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев