09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 494/307/25
провадження № 61-14925ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова Ігоря Юрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ГУ ПФУ в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 березня 2025 року скасовано.
Ухвалено постанову.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ГУ ПФУ в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
27 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глазунов І. Ю. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року (повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2025 року, касаційна скарга надійшла до суду
27 листопада 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні його рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату його загибелі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова І. Ю. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
08 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла уточнена редакція касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова І. Ю.
Дослідивши уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що в уточненій редакції касаційної скарги заявник знову не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
В уточненій касаційній скарзі заявник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В уточненій касаційній скарзі адвокат Глазунов І. Ю. посилається лише на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Верховний Суд не може взяти до уваги посилання представника заявника на вказану постанову, оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено жодної постанови Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, заявником не виконані вимоги ЦПК України, а саме не зазначено постанов Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також, в уточненій касаційній скарзі адвокат Глазунов І. Ю., як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року
у справі № 470/914/24.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
В уточненій касаційній скарзі представник заявника не обґрунтував необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду
у справі № 470/914/24.
Адвокат Глазунов І. Ю. зазначив: «У справі № 494/307/25 відсутні будь-які натяки на існування спору про спадкування, а тому, висновки з постанови Верховного Суду
від 08 жовтня 2025 року у справі № 470/914/24 Одеським апеляційним судом використані необґрунтовано. Тобто, у своєму рішенні апеляційна інстанція мала відступити від висновку щодо застосування норми права у правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі
№ 470/914/24».
Обґрунтування представника заявника є загальним та зводиться до незгоди
з прийнятим судовим рішенням.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України,
у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.
Оскільки станом на 09 грудня 2025 року не виконані вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 28 листопада 2025 року щодо необхідності зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, це перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова І. Ю. підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова Ігоря Юрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць